Згідно зі статистикою, 30% чоловіків старше 35 років страждають тією або іншою формою простатиту. Близько третини всіх пацієнтів урологічних клінік стикаються саме з хронічною формою захворювання, що характеризується затяжним перебігом з періодичними загостреннями. Інфекційний простатит — це хвороба молодих людей, в той час як неінфекційний або застійний простатит розвивається у пацієнтів старше 40 років. Підхід до лікування цих двох форм захворювання різний.

Причини розвитку хронічного простатиту

Неінфекційний або застійний простатит — це наслідок порушення трофіки передміхурової залози. В залежності від віку і супутніх захворювань виділяють дві основні причини розвитку цієї форми захворювання — відсутність регулярного статевого життя і серцево-судинні патології. У першому випадку розвиток хвороби обумовлено застоєм секрету передміхурової залози. Якщо часточки органу недостатньо спорожняються, рідина застоюється, змінюється її склад і в’язкість. З-за зміни консистенції порушується відтік простатичного секрету, орган набрякає, і розвивається запальний процес.

Хронічний застійний простатит на тлі серцево-судинних захворювань — це хвороба чоловіків старше 50 років. Розвиток запального процесу обумовлений порушенням кровообігу в органах тазу.

Серед факторів, що призводять до розвитку захворювання, виділяють:

• шкідливі звички;
• гіподинамію;
• ожиріння;
• сидячу роботу;
• часті стреси.

Хронічний інфекційний простатит – це наслідок відсутності своєчасного лікування або неадекватної терапії гострого інфекційного або бактеріального запалення простати. Розвиток захворювання обумовлений дією патогенних мікроорганізмів, проникаючих в передміхурову залозу на тлі ослаблення імунітету, переохолодження або наявності хронічних інфекцій в організмі.

Приблизно в 80% випадків запалення простати діагностується як неінфекційна або застійна форма захворювання.

Перехід гострого запалення в хронічну форму може виступати як ускладнення бактеріального простатиту і як результат неправильно підібраних антибіотиків.

Симптоми захворювання

Хронічний простатит — це уповільнене захворювання. Симптоми виражені помірно, можуть часом посилюватись і слабшати. Серед ознак, що дозволяють запідозрити хронічний простатит:

• тяжкість в сечовому міхурі;
• дискомфорт в прямій кишці при навантаженнях і дефекації;
• часті позиви до сечовипускання;
• синдром хронічної тазової болі;
• порушення ерекції.

При застійному простатиті частота позивів в туалет збільшується в нічний час доби. Це обумовлено набряканням тканини передміхурової залози. Для хронічного інфекційного простатиту характерними є періодичні загострення, під час яких симптоми посилюються. Це проявляється вираженим порушенням відтоку сечі, коли чоловік змушений напружувати м’язи, щоб помочитися. При загостреннях можлива поява больового синдрому після сечовипускання і сім’явивергання.

Больовий синдром при хронічному простатиті виражений слабо. Можливі періодичні спазми в області сечового міхура, але гострий біль для цієї хвороби нехарактерний. Інтенсивність больового синдрому варіюється в залежності від супутніх захворювань і станів.

Ослаблення ерекції при хронічному запаленні пов’язане з порушенням кровообігу в області статевих органів із-за збільшення розмірів передміхурової залози внаслідок набряку. На початку розвитку захворювання такі симптоми виражені неявно, але тривалий перебіг хронічного простатиту може призвести до розвитку еректильної дисфункції.

Чим небезпечний простатит?

Застійний простатит згодом призводить до проблем сексуального характеру. Постійний дискомфорт і нічні позиви в туалет можуть стати причиною безсоння, стресу, неврозу. При порушенні роботи нервової системи і на тлі психоемоційного перенапруження ознаки простатиту загострюються.

Хронічний інфекційний простатит призводить до наступних ускладнень:

• хронічний цистит;
• пієлонефрит;
• запалення яєчок;
• везикуліт.

Незалежно від форми хронічний простатит з часом приводить до зниження потенції, еректильної дисфункції і безпліддя. Наслідки захворювання складно піддаються лікуванню.

Діагностика

Щоб підібрати ефективну схему медикаментозного лікування, необхідно пройти комплексне обстеження для оцінки стану передміхурової залози. Первинний огляд у лікаря включає пальпацію передміхурової залози. Під час такої процедури лікар обмацує орган. Характер змін структури, розмірів і контурів простати дозволяє поставити попередній діагноз.

Так як всі захворювання чоловічої сечостатевої системи мають майже однакові симптоми, для точної діагностики необхідно пройти ряд обстежень:

• аналіз секрету простати;
• аналіз ПСА;
• УЗД або ТРУЗД простати;
• УЗД нирок і сечового міхура.

Аналіз секрету простати необхідний для уточнення форми запального процесу. При інфекційному простатиті обстеження дозволяє виявити тип збудника захворювання. Це необхідно для правильного вибору антибактеріальної терапії.

Аналіз ПСА потрібний для виключення раку. Простатспецифічний антиген виявляється в крові при змінах функціональності передміхурової залози. При запальному процесі і аденомі цей антиген підвищується незначно, але високий рівень ПСА в крові свідчить про онкологію.

Ультразвукове дослідження простати необхідно для виключення фіброзу і кальцинатів в передміхуровій залозі. Обстеження проводять трансабдомінально або трансректально, на розсуд лікаря. Якщо простата вражена кальцинатами, можливо, знадобиться хірургічне втручання для видалення каміння.

УЗД нирок і сечового міхура призначається для виключення циститу і пієлонефриту, які можуть супроводжуватись симптомами, характерними для простатиту.

Лікування препаратами

Мета лікування застійного простатиту — це нормалізація трофіки передміхурової залози. Це досягається шляхом медикаментозного лікування, фізіотерапії і масажу простати.

Препарати першої лінії при застійному простатиті:

• Простатилен;
• Простамол Уно;
• Вітапрост;
• Цернилтон.

Витапост і Простатилен – абсолютні аналоги як за складом, так і за принципом дії. Ці препарати містять екстракт передміхурової залози биків. Вони застосовуються при застійному простатиті як засіб для поліпшення відтоку секрету органу, нормалізації його функції і зменшення набряку. Препарати випускаються у флаконах для приготування розчину для ін’єкцій, таблетках та у формі супозиторіїв.

Простамол Уно — це рослинний препарат на основі екстракту пилку особливого виду пальми. Препарат призначають для зменшення набряку простати. Антибактеріальних властивостей засіб не має. Він зменшує частоту позивів в туалет, знімає больовий синдром і нормалізує обмінні процеси, що протікають в передміхуровій залозі. Випускається в капсулах.

Цернилтон — це біогенний стимулятор, який призначають у складі комплексної терапії застійного простатиту. Він покращує функцію простати і здатний посилювати дію інших препаратів. Цернилтон показаний при частих загостреннях простатиту (як застійного, так і інфекційного).

Симптоматичне лікування проводять нестероїдними протизапальними препаратами (Диклофенак) та спазмолітиками (Но-Шпа). Для зняття запалень можуть застосовуватися супозиторії з рослинним екстрактом — прополісом або гарбузовою олією. Список таких препаратів дуже широкий, але їх повинен підбирати тільки лікар.

Лікування інфекційного простатиту в хронічній формі здійснюється сучасними антибактеріальними препаратами. Найбільш ефективними засобами урологи вважають антибіотики групи фторхінолонів — вони не викликають звикання і добре проникають у тканини простати, впливаючи безпосередньо в місці запалення. Препарати цієї групи:

• Левофлоксацин;
• Офлоксацин;
• Ципрофлоксацин.

Таблетки приймають тривалим курсом — від трьох тижнів. Дозування і схема прийому підбираються лікарем залежно від віку пацієнта, маси тіла, вираженості симптомів запалення.

Після курсу антибіотиків лікування хронічного інфекційного простатиту продовжують рослинними препаратами для нормалізації функції простати. Застосовують супозиторії з прополісом, свічки Тиквеол, краплі Гентос та інші.

Немедикаментозна терапія

При хронічному простатиті важливу роль відводять фізіотерапії. Для лікування застосовують методи, що здатні нормалізувати кровообіг в органах малого тазу — електрофорез, магнітотерапію, ультразвук. Методику підбирає лікар в індивідуальному порядку, загальних рекомендацій по вибору фізіотерапії немає. В домашніх умовах можуть застосовуватися такі апарати, як Алмаг-01 або Дарсонваль.

При хронічному простатиті чоловікові показаний курс ректального масажу передміхурової залози. Така процедура швидко нормалізує обмінні процеси і усуне больові відчуття в промежині.

Також практикується лікування травами та іншими народними засобами. Рекомендується тричі на день випивати по 50 мл соку петрушки. Він знімає запалення і покращує уродинаміку. Як протизапальний засіб застосовують збір з женьшеню, солодки і комірника. Для приготування ліків дві великі ложки збору заливають двома склянками води і варять на повільному вогні 15 хвилин. Потім засіб проціджують і остуджують. Приймати ліки потрібно тричі на день по столовій ложці.

Зіткнувшись із захворюванням, чоловік повинен повністю змінити свій спосіб життя. Необхідно відмовитись від шкідливих звичок, регулярно займатись спортом, стежити за харчуванням. Чи вийде вилікувати простатит назавжди, залежить від готовності пацієнта дотримуватися рекомендацій лікаря.