Утруднене сечовипускання у чоловіків (дизурія) найчастіше виникає внаслідок наявності перешкоди відтоку сечі по уретрі. При цьому значно збільшується тривалість процесу, струмінь стає роздвоєною, млявою, тонкої, аж до виділення урини по краплях. Поява цих симптомів не можна ігнорувати, необхідно якомога швидше з’ясувати причину їх виникнення. Комплексна і своєчасна терапія дозволяє усунути патологію і провокуючий фактор до початку необоротних змін.
1
Суть патології
Дизурія турбує майже половину чоловіків після 30 років. У зв’язку з поширеністю цієї проблеми необхідно знати нормальні показники акту сечовипускання. Середня кількість вторинної сечі у здорової людини становить 1500 мл на добу. Це 75% прийнятої рідини, ще 25% виділяються з організму в процесі дихання, потовиділення і з каловими масами. Частота сечовипускань за добу коливається в межах 3-7 разів.
Під час сечовипускання сечовий міхур, обсяг якого в нормі 230-330 мл, спорожняється повністю, а сам процес триває приблизно 15-20 секунд при швидкості потоку 13-22 мл/секунду у чоловіків. У здорової людини воно є довільним актом. Він може бути перерваний відповідною командою із центральної нервової системи.
При виникненні будь-яких відхилень від норми в обсязі добової сечі, частоті і тривалості сечовипускань, у вигляді появи хворобливості необхідно звернутися до лікаря-уролога для попередження можливих ускладнень.
2
Причини
Утруднене сечовипускання зазвичай є не причиною, а наслідком іншого, вже розвилася хвороби. Виникненню та прогресуванню цієї патології може передувати ряд провокуючих чинників:
- гіподинамія (тривала сидяча робота в одній позі);
- куріння;
- зловживання алкоголем;
- нерегулярне статеве життя;
- часта зміна статевих партнерів;
- венеричні захворювання;
- переохолодження;
- регулярні і надмірні фізичні навантаження;
- літній вік (внаслідок природного старіння і застійних явищ в малому тазі).
2.1
Можливі захворювання
Утруднене сечовипускання у чоловіків спостерігається при багатьох захворюваннях. Кожне з них має свої особливості розвитку і перебігу:
| Захворювання | Особливості розвитку |
| Аденома простати | Відбувається гіперплазія передміхурової залози (орган чоловічої статевої системи, розташований під сечовим міхуром і охоплює частину задньої уретри), в результаті якої здавлюється, звужується і викривляється уретра. Звуження відбувається по всій довжині, яка залучена в процес. Ця патологія частіше спостерігається у літніх чоловіків або після 55 років |
| Рак передміхурової залози | Займає третє місце серед злоякісних пухлин у чоловіків після раку легенів і раку шлунка. Як і для аденоми простати, для нього характерне збільшення розмірів передміхурової залози і здавлення уретри |
| Хронічний простатит | Це запалення передміхурової залози внаслідок проникнення в її тканину інфекції гематогенним, лімфогенним, каналикулярным шляхом (з задньої уретри). Може бути ускладненням катетеризації сечового міхура. Запалена і набрякла передміхурова залоза здавлює уретру, ускладнюючи сечовипускання |
| Сечокам’яна хвороба | Сформовані в нирках, сечоводах і сечовому міхурі конкрементів (каменів) можуть стати причиною утруднення відтоку сечі внаслідок повної або часткової закупорки сечівника |
| Уретрит | Це запалення сечовипускального каналу вірусної, бактеріальної або грибкової природи. Набряклість сечовипускального каналу сприяє звуження уретри. Чоловікові боляче мочитися. Нерідко процес супроводжується вираженим больовим синдромом і симптомами інтоксикації організму |
| Венеричні захворювання | Сифіліс, гонорея, трихомоніаз, кандидоз викликають запалення уретри. Ознаки при кожному виді збудника відрізняються, можливий варіант носійства. У процесі життєдіяльності хвороботворних бактерій виділяються токсини, відбуваються порушення обмінних процесів в тканинах і інші патологічні зміни |
| Наслідки перенесених захворювань | Перенесені запальні захворювання чоловічих статевих органів призводять до зміни структури м’яких тканин, утворення спайок та інших наслідків. Запалення яєчок і їх придатків часто спостерігаються у дітей і людей з низьким соціальним статусом. Причиною є систематичні переохолодження чи недостатня гігієна. У хлопчиків дошкільного віку нерідко діагностується баланіт, запалення крайньої плоті. Всі захворювання в якості ускладнення можуть супроводжуватися затримкою сечовипускання |
| Стриктура (звуження) уретри | Для цієї патології характерне запалення і звуження стінок сечівника, що може бути ускладненням уретриту, ІПСШ (інфекцій, що передаються статевим шляхом) та інших запальних захворювань сечовивідних шляхів. Не виключено психогенний механізм розвитку, коли відбувається звуження рефлекторно |
| Новоутворення сечовидільної системи | Доброякісні та злоякісні пухлини частіше з екзофітним ростом сприяють закупорці сечовивідних шляхів і утруднення діурезу. В інших випадках новоутворення тисне на сечовий міхур, розвивається нетримання |
| Неврологічні захворювання | Пошкодження центральної нервової системи (черепно-мозкові травми, травми спинного мозку, інсульти, епілепсія) здатні спровокувати странгурию. При відсутності уражень головного та спинного мозку неможливість спорожнити сечовий міхур може бути викликана психологічним блоком (наприклад, при наявності сторонніх людей поруч) |
Психологічні причини утрудненого сечовипускання оборотні, не викликають деструктивної патології. При необхідності застосовуються психотропні ліки. Після усунення причини сечовипускання відновлюється самостійно.
3
Симптоми
Загальні симптоми утрудненого сечовипускання: слабка, млявий струмінь, її роздвоєння, переривчасте або важкий виділення урини, можливо по краплях, болючість, часті позиви в туалет, почуття неповного спорожнювання сечового міхура, напруга передньої черевної стінки для поліпшення відтоку сечі, збільшення тривалості процесу.
Додатково можуть виникати специфічні ознаки, характерні для певних захворювань:
- аденома простати – збільшення нічного діурезу (ніктурія), вдень спостерігається погане, повільне сечовипускання;
- рак передміхурової залози – болі в промежині по мірі прогресування пухлини, при появі метастазів – болі в попереково-крижовій області, можлива анурія (відсутність сечі) через здавлення сечоводів;
- простатит – болі в крижах, промежини, над лоном, підвищення температури, нерідко розвивається гостра затримка сечовипускання;
- сечокам’яна хвороба – сильні болі в поперековій області (ниркова коліка), часто спастичного характеру, поява крові в сечі, відходження конкрементів з сечею, посилення симптомів вночі, порція урини вранці зростає;
- уретрит – виражений больовий синдром, підвищення температури, слабкість у тілі, пітливість;
- венеричні захворювання – висипання, виділення білого кольору, гнійний запах з уретри та інші – в залежності від виду бактерій;
- новоутворення сечовидільної системи – поступове збільшення і наростання болю, пов’язане з локалізацією метастазів, можливі гематурія, різке схуднення, слабкість, стомлюваність.
4
Особливості діагностики
Найпростішим і доступним методом діагностики причин утрудненого сечовипускання є ректальна пальпація передміхурової залози. Вона проводиться з метою оцінки її розміру і консистенції. Обов’язковими для діагностики цієї патології є наступні процедури:
- 1. УЗД уретри, нирок і передміхурової залози – простий і доступний спосіб візуалізації внутрішніх структур сечовидільної системи. Застосовується для виявлення патологічного процесу.
- 2. Комп’ютерна томографія статевих органів і органів малого тазу.
- 3. Урофлоуметрія – дозволяє визначити швидкість сечовипускання, вивчити напір сечі, його інтенсивність.
- 4. Уретроскопія – ендоскопічний огляд стінок сечівника за допомогою спеціального обладнання. Є малоінвазивним методом.
- 5. Загальний аналіз крові – показує наявність запалення.
- 6. Загальний аналіз сечі – відображає вміст білка, формених елементів крові, патологічних домішок.
- 7. Бактеріологічний посів слизової уретри для виявлення інфекції і її чутливості до антибіотиків.
5
Лікування
Тактику лікування цієї патології визначає лікар-уролог. Вивчається анамнез життя пацієнта, дані лабораторних і інструментальних досліджень і його загальний стан. Після цього визначається комплекс терапевтичного впливу, його обсяг і тривалість. Для повного відновлення нормального сечовипускання необхідно лікування основного захворювання.
Тактика при окремих хворобах:
- 1. При аденомі, раку простати та інших новоутвореннях сечовидільної системи необхідні оперативне лікування, хіміотерапія та реабілітація. Прогноз сумнівний, багато що залежить від ступеня розвитку онкології і її локалізації.
- 2. При запальних захворюваннях (уретриті, простатиті, ІПСШ) призначають промивання сечовипускального каналу розчином Мірамістину, Протарголу і обов’язково проводять антибіотикотерапію. Препарати призначаються в залежності від чутливості інфекційного агента.
- 3. При сечокам’яної хвороби показано літотрипсія (розбивка каменів у нирках), хірургічне лікування і динамічне спостереження за ростом конкрементів.
В якості знеболювання застосовують нестероїдні протизапальні засоби, такі як Кеторол, Диклофенак, Індометацин. У деяких використовують спазмолітики, розслаблюючі уретру і прилеглі м’які тканини. До них відносять Но-Шпу, Баралгін.
5.1
Нетрадиційна медицина
Лікування народними засобами широко застосовується в домашніх умовах при всіх видах порушень сечостатевої системи. Багато рослин мають протизапальну, протимікробну, стимулюючим, загальнозміцнюючу діями. Необхідні посилена мікроциркуляція крові в судинному руслі статевих органів, поліпшення харчування та іннервації. З цією метою 3 рази в день по 100 мл приймають нирковий збір.
Таблетованій альтернативою трав’яного збору можуть стати Канефрон і Фитолизин. Перший приймають по 2-3 таблетки 3 рази на день 2 місяця. Другий по 1 ст. л. розводять у склянці води та приймають 2 рази на добу 14 днів. Рекомендується заварювати імбир і лимон і замінити ними звичні чай і кава. На один стакан окропу необхідно 15 г подрібненого кореня імбиру і 1 ч. л. лимонного соку.
Хорошим ефектом володіють шипшина і кропива. Вони приймаються в якості відвару всередину або використовуються для лікувальних ван. На 100 г сухого екстракту необхідно 1 л крутого окропу, після 30-40 хвилин настоювання засіб приймають по 50 мл 3 рази на день до прийому їжі. При зовнішньому використанні весь вміст виливають у ванну з водою температурою +37 градусів. Час процедури становить не більше 15-20 хвилин.
