Передміхурова залоза, або простата, — один з найважливіших органів чоловічого організму, розташований в порожнині малого тазу. Він забезпечує чоловікові не тільки фізичне, але і психологічне здоров’я, так як від її правильної роботи залежить здатність до інтимної близькості і розмноженню. Захворювання цього органу виникають у пацієнтів старшого віку і можуть стати причиною хворобливого сечовипускання, послаблення потенції і безпліддя.

1

Анатомія і функції передміхурової залози

Простата є залозою зовнішньої секреції. Це означає, що її секрет виділяється назовні, а не в кров. Вона розташована в самій середині малого тазу. Спереду від неї знаходиться лобковий симфіз, ззаду — пряма кишка, у верхній частині вона межує з сечовим міхуром і насіннєвими бульбашками, а знизу її підтримують м’язи тазового дна. Через неї проходить верхня частина уретри (сечовипускального каналу) і семявыбрасывающий проток. Таке розташування призводить до порушення сечовипускання та послаблення потенції під час запалення передміхурової залози.

Простата має у своїй будові кілька відділів:

• Передня, нижнелатеральная і задня поверхня, яка включає борозну, що розділяє залозу на дві частини.
• Права і ліва частки, з’єднані перешийком (нерідко його називають середньою часткою).
• Верхівка і підстава, яка спереду зростається з сечовим міхуром, а ззаду межує з насіннєвими бульбашками.

Внутрішня анатомія простати:

1. Паренхіма — залозиста тканина, яка складається з ацинусів (часточок) — структурних одиниць залози, в яких виробляється простатический секрет. Їх кількість варіюється від 30 до 50. Ацинуси утворюють 15-20 проток, що впадають в сечовипускальний канал разом з семявыносящими протоками. Паренхіма ділиться на три зони:
   • Центральну, розташовану по сусідству з сечовим міхуром.
   • Перехідну (середню).
   • Периферичну, що знаходиться далеко від сечового міхура.
2. 2. Фибромускулярная строма, що складається з м’язової і сполучної тканини і займає близько 30% площі всієї залози. Вона відповідає за підтримання паренхіми.

1.1

Функції

Простатический секрет містить:

• тестостерон — статевий гормон;
• ПСА (простатспецифічний антиген) — пухлинний маркер, показник якого збільшується при виникненні різних патологій передміхурової залози;
• цитрат натрію — речовина, що перешкоджає утворенню кальцинатів (каменів);
• простатический сік, що забезпечує нормальну рухливість сперматозоїдів;
• ферменти;
• вітаміни;
• простагландини, імуноглобуліни і лізоцим — речовини, що підтримують місцевий імунітет.

Основними функціями простати є:

• Секреторна. Простатический розріджує секрет еякулят, що забезпечує повноцінну рухливість сперматозоїдів.
• Моторна. Заліза забезпечує сім’явиверження, а також перешкоджає виливу сечі з сечового міхура в періоди між походами в туалет і під час статевих зносин.
• Бар’єрна. Речовини, що містяться в секреті, заважають розвитку висхідної інфекції уретри в вищерозташованих органи.

2

Розмір органу в залежності від віку

Всі хлопчики мають передміхурову залозу, вага якої не перевищує кілька грамів. Її активне зростання спостерігається в період статевого дозрівання, до 20 років вона досягає природного розміру. З віком заліза продовжує поступово збільшуватися. Цей процес може бути як нормою, так і ознакою захворювання.

Нормальні показники передміхурової залози у віці від 25 до 40 років представлені в таблиці:

Для дорослого чоловіка у віці 25 років обсяг простати становить приблизно 19,6 см3, а після 50 років – 22,9 см3. Таке зростання є абсолютно природним для організму людини. У 60 років нормою вважається показник, що не перевищує 30 см3.

У старечому віці (від 65 до 70 років і вище) відбуваються постійні коливання гормонального фону, що провокує швидке зростання залози. Цей процес супроводжується тиском на сечовий міхур і звуженням просвіту сечоводу. Тому пацієнти постійно відчувають відчуття переповненого сечового міхура і труднощі з його випорожненням.

Ріст передміхурової залози, який протягом короткого часу досяг верхніх меж норми або перевал за них, свідчить про розвиток патологічного процесу. Небезпека полягає в тому, що не завжди він супроводжується явними симптомами, іноді він протікає приховано.

3

Методи діагностики

Огляд пацієнта на наявність захворювань простати проводить лікар-уролог. У схему обстеження входить проведення опитування і пальпація залози – визначення її стану на дотик через пряму кишку. Для підтвердження діагнозу застосовуються додаткові методи.

Основні способи діагностики передміхурової залози представлені в таблиці:

3.1

Нормальні параметри органу з УЗД

Розшифрувати дані УЗД здатний тільки кваліфікований лікар-уролог. Можливий діагноз ставиться за кількома показниками:

• Основні лінійні параметри — обсяг, поздовжній, поперечний і переднезадній розмір.
• Контури залози. У нормі вони повинні бути чіткими і рівними.
• Ехогенність — сигнал, що відбивається від органу. Здорова заліза має середнє значення. Високий показник свідчить про хронічному запаленні, а низький — про наявність гострого захворювання.
• Структура часточок залози. У нормі вона однорідна. Грубозерниста або дрібнозерниста структура говорить про розвиток запального процесу.
• Форма органу. В здоровому стані вона напівкругла. Викривлена або трикутна форма говорить про патології.
• Протоки простати повинні чітко визначатися.

Допустимі межі нормального розміру передміхурової залози за даними УЗД представлені в таблиці:

3.2

Формули визначення розміру залози

Щоб визначити нормальний об’єм простати, використовується формула Громова: О=В×0,13+16,4, де «Про» — обсяг залози, а «В» — вік хворого. Визначення маси органу передбачає множення отриманого обсягу на 1,05. Ці обчислення підходять для виявлення необхідних значень у чоловіків молодше 50 років.

Для встановлення об’єму залози працює формула усіченого еліпса, але для цього потрібні дані УЗД:

• Про=А×В×С×0,52, де «Про» — обсяг залози, «А» — поздовжня величина, «В» — переднезадняя величина, «С» — поперечна величина.
• Про= С2×В×0,52, де «Про» — обсяг залози, «С» — поперечна величина, «В» — переднезадняя величина. Ця формула застосовується, якщо маса органу не перевищує 80 р.
• Про= С3×0,52, де «Про» — обсяг залози, «С» — поперечний розмір. Формула підходить при масі органу більше 80 р.

4

Основні захворювання

Всі хвороби передміхурової залози позначаються на виконанні органом його основних функцій. Головними причинами розвитку патологій є:

• нерегулярне статеве життя;
• перенесені інфекції, що передаються статевим шляхом;
• вік старше 40 років;
• спадкова схильність;
• тривалий зносини;
• затримка еякуляції;
• часта зміна статевого партнера;
• переохолодження;
• малорухливий спосіб життя;
• погрішності в харчуванні;
• куріння і вживання алкоголю.

Поширені хвороби простати описані в таблиці:

5

Висновок

Передміхурова залоза, розташована в самому центрі малого таза, впливає на роботу не тільки сусідніх органів, але і всього організму в цілому. Якщо вона збільшена, але не виходить за межі норми, то це може бути ознакою природного зростання.

Але якщо спостерігається інтенсивне підвищення розмірів, що переходить за межі норми, то необхідно пройти обстеження на наявність захворювань.