Уреаплазма уреалитикум – одна з різновидів бактерій, збудників уреаплазмозу. Як і інші серотипи, належить до умовно-патогенних. Присутній в організмі людини постійно і під дією різних факторів може активно розмножуватися. Це призводить до розвитку серйозних запальних захворювань сечостатевої системи. У важких випадках виникає простатит. Аналіз на уреаплазму проводиться при наявності показань. Лікування не призначається, тільки в разі присутності симптомів і запальних процесів.

1

Що таке уреаплазма?

Збудниками уреаплазмозу вважаються два основних виду мікроорганізму: Ureaplasma urealyticum і Ureaplasma parvum. Є й інші, але їх роль слабше і клінічного значення не має. З точки зору симптоматики та ускладнень, різниця між серотипами несуттєва. Лікаря вона може сказати про методикою проведеного лікування.

Уреаплазма відноситься до бактеріальних інфекцій з роду мікоплазм, але вважаються проміжним мікроорганізмів між вірусами і бактеріями. Всесвітня організація охорони здоров’я розцінює їх як можливий збудник уретриту. Експертні центри в США не зараховують уреаплазму до небезпечних інфекцій і стверджують, що її роль у розвитку захворювань сечостатевої системи чоловіка не доведена.

1.1

Патогенез

Збудник патології паразитує всередині клітини. Володіє дуже малими розмірами і високим ступенем зараження. Найчастіше ознаки зустрічаються у жінок, у чоловіків розвивається прихований тип інфекції. Зазвичай уреаплазма вражає пацієнтів після 30 років.

Можливі шляхи зараження:

• Під час поцілунку. Інфекційний агент найчастіше передається через контакт слизових. Може призвести до зараження активного партнера під час орального сексу.
• Контактно-побутовий. Можливість існує, але сам факт поширення не доведений.
• Статевий. Слизова репродуктивних органів швидко заселяється внутрішньоклітинним паразитом. Якщо імунна система стримує поширення інфекції, то хворий є тільки переносником. Тому уреаплазма найчастіше поширюється саме статевим шляхом.

Можливий також метод передачі інфекції від матері до дитини.

У 40% людей спостерігається безсимптомний перебіг хвороби. Мікроорганізми уреаплазма уреалитикум в неактивному стані здатні існувати дуже довго. Часто пацієнт не знає про своє захворювання, тому відбувається інфікування сексуальних партнерів. Ознаки зараження інфекції нерідко виявляються тільки під час медичних профоглядів.

Симптоматика може проявитися при наявності несприятливих факторів, серед яких:

• відмова від бар’єрних засобів контрацепції (презервативи);
• венеричне захворювання;
• прийом гормональних засобів, які впливають на метаболізм;
• тривалий стрес;
• фізичні навантаження;
• радіаційне опромінення;
• безладне статеве життя.

Мікроб активно розмножується, якщо в організмі розвивається вірусна інфекція. Хворобу можуть спровокувати емоційні переживання, велика завантаженість на роботі і т. п.

1.2

Симптоми

Не існує специфічних ознак інфекції, їх можна сплутати з проявом низки інших захворювань. Будь-які симптоми можуть почати з’являтися тільки через місяць або більше після зараження. Яскраві клінічні ознаки є тільки при первинному інфікуванні. Слабко виражені симптоми швидко зникають, і уреаплазмоз переходить в безсимптомну форму.

Клінічна картина патології відрізняється у чоловіків і жінок. Ознаки інфекції у чоловіків:

• підвищення температури тіла;
• прояв печіння і свербежу;
• симптоми ангіни або фаренгита при оральному шляхи передачі інфекції;
• дискомфортні відчуття в області простати і паху;
• гломерулонефрит – патологія нирок иммуновоспалительного характеру, вражає клубочки;
• простатит – запалення тканин передміхурової залози.

2

Діагностика

Показаннями до проведення дослідження є:

• безпліддя (відсутність вагітності у партнерки протягом року регулярного статевого життя без застосування контрацепції);
• донорство сперми;
• наявність ознак уретриту.

Проводиться, якщо є запальні процеси, а причину знайти не вдається. Для визначення уреаплазми роблять бактеріологічний посів мазка з уретри або сечі. Існують правила, яких слід дотримуватися перед здачею аналізу:

• Допускається проведення дослідження лише через 14 днів після закінчення лікування антибіотиками.
• Необхідно утримуватися від сечовипускання протягом 3 годин за умови здачі проби.
• Якщо є рясні виділення, то зішкріб робиться через 20 хвилин після спорожнення сечового міхура.

ПЛР діагностика (метод дослідження ДНК) практично не використовується. Це пов’язано з тим, що для умовно-патогенних організмів має значення не факт їх наявності, а кількість, що за допомогою ПЛР визначити складно. Але цей метод є незамінним, якщо необхідно визначити серотип інфекції.

Діагностичний титр – 104 КУО/мл Якщо уреаплазми виявлено більше цього показника, значить, запалення в активній фазі, і потрібно призначати лікування. Значення нижче цього бар’єру вважаються нормою. Подібні умови ставляться для всіх умовно-патогенних інфекцій. Додатково оцінюється кількість лейкоцитів у мазку, які є наслідком запального процесу.

3

Методи терапії

Антибіотики вибираються лікарем з ефективністю проти конкретного збудника. Зазвичай використовують тетрацикліни і макроліди.

Дозування підбирається індивідуально. Тривалість курсу – не менше 10 днів. Через 2 тижні проводиться контрольний аналіз. Якщо титр залишається високим, курс продовжується з можливою заміною препарату і схеми лікування.

Якщо після лікування симптоми інфекції залишаються, то причиною є інші мікроорганізми. У такій ситуації потребує проведення додаткового дослідження. Подальше лікування буде залежати від його результату та симптоматики.

3.1

Фитопрепаты

Оскільки бактерія відноситься до умовно-патогенних, основне завдання лікування – відновлення імунітету. Найбільш ефективні такі народні засоби:

• Збір №1. Настій призводить до відновлення імунітету та налагодженню обміну речовин. Для його приготування беруться по 2 частини кропу, звіробою, конюшини і лепехи (коренів), по 1 частини подорожника (насіння), фіалки, полину, 3 частини подорожника (листя). Все змішується і подрібнюється. Заливається в пропорції столова ложка на 0,5 л води. На ніч ставиться в термос і випивається протягом дня. Курс лікування – 3 місяці.
• Збір №2. Покращує імунітет і склад крові. Для приготування беруть по 2 частини кореня оману, левзеї і лепехи, по 4 частини алтея і елеутерококу, 5 частин кореня солодки і 1 – аралії. Змішують і подрібнюють. Столову ложку сировини заливають 0,5 л води, випивають за день. Курс лікування – 3 місяці, далі роблять перерву.

Сприяють підвищенню імунітету і нормалізації мікрофлори такі рослини: м’ята перцева, липа (цвіт), кропива дводомна, хміль, корінь валеріани і ромашка.

4

Можливі ускладнення

Залишений без уваги уреаплазмоз призводить до виникнення простатиту. Це захворювання завдає серйозного удару чоловічої сечостатевої системи і може призвести до імпотенції та безпліддя.

Ситуація стає особливо небезпечною, якщо крім уреаплазмозу, пацієнт заражений іншими захворюваннями сечостатевої системи. При цьому стає можливим розвиток ускладнень – запалення яєчка і придатків.

5

Профілактика

Профілактика включає в себе:

• відмова від випадкових статевих зв’язків;
• використання бар’єрних методів контрацепції;
• правильну гігієну.

Необхідно підтримувати імунітет, сучасно лікувати всі запальні захворювання і проходити профілактичні огляди.