Уреаплазма парвум: симптоми уреаплазмоза та ефективні методи лікування

Уреаплазмоз – захворювання сечостатевої системи, що викликається бактеріями уреаплазма парвум і уреаплазма уреалитикум. Збудники хвороби передаються статевим шляхом при незахищених статевих контактах. Описані випадки зараження побутовим шляхом при використанні загальних засобів особистої гігієни, але вони зустрічаються вкрай рідко.

Курс лікування патології призначається лікарем після отримання результатів дослідження та включає в себе медикаментозну терапію, додатково допускається використання засобів народної медицини.

Уреаплазмоз: опис і симптоми

Серед понад 15 видів збудників уреаплазмоза у чоловіків значення мають тільки два: уреаплазма уреалитикум (Ureaplasma urealyticum) і уреаплазма парвум (Ureaplasma parvum). Різниці в будові мікроорганізмів і клінічних проявах між цими збудниками практично немає. Виявити його вигляд можна тільки при проведенні спеціальних медичних досліджень.

Вважається, що бактерії відрізняються тим, що саме уреаплазма парвум є причиною розвитку запального процесу у чоловіків в області простати, яєчок, уретри та сечового міхура, і саме цей вид збудника частіше призводить до розвитку ускладнень.

Збудники уреаплазмозу є умовно-патогенними мікроорганізмами. Це означає, що бактерія існує в організмі в нормі безсимптомно. Але при зниженні імунітету відзначається активізація інфекційного процесу. При неправильному лікуванні захворювання переходить в хронічну форму, приводячи до важких наслідків. У чоловіків, на відміну від жінок, уреаплазмоз набагато рідше протікає безсимптомно.

До основних симптомів хвороби відносять:

виражений больовий синдром під час сечовипускання;
наявність необильних виділень із сечовивідного каналу прозорого кольору з неприємним запахом;
печіння та свербіж у ділянці сечостатевих органів;
позиви до частого спорожнення сечового міхура, утруднене сечовипускання;
виділення мутної сечі;
порушення ерекції.

Ці прояви не є специфічними, вони можуть виникати і при інших інфекційних захворюваннях сечостатевої системи (особливо при венеричних). Встановити точно діагноз можна тільки шляхом проведення лабораторно-інструментальної діагностики з виявленням збудника в організмі.

Діагностичні дослідження

Уреаплазмоз не має специфічних ознак і дуже схожий за течією на безліч інших захворювань статевих органів, тому для постановки правильного діагнозу слід здати ряд аналізів, які дозволять визначити вид збудника інфекції.

В якості діагностичного матеріалу використовують:

кров;
зішкріб із статевого члена;
виділення з сечовипускального каналу.

Методи діагностики:

Посів біологічного матеріалу.
ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) – метод спрямований на виявлення фрагментів ДНК мікробних частинок в сироватці крові у хворого, навіть при невеликій їх концентрації в пробі.
ІФА (імуноферментний аналіз) дозволяє визначити наявність специфічних антитіл до збудника уреаплазмозу.

Лікування уреаплазмоза у чоловіків

Підбір схеми лікарської терапії повинен проводитися лікарем індивідуально після отримання необхідних результатів аналізів.

Основні групи препаратів, які застосовуються для лікування уреаплазмоза:

Протигрибкові – алуконазол, димафуцин.
Нормалізують мікрофлору кишечника з метою профілактики розвитку дисбактеріозу – Лінекс.
Імуномодулятори – Арбідол, Циклоферон, екстракт елеутерококу.
Вітамінні комплекси – Комплівіт, Супрадин.
Антибактеріальні засоби: тетрациклінової групи – доксициклін. Макроліди – еритроміцин, азитроміцин. Фторхінолони – левофлоксацин, офлоксацин.

Паралельно призначається місцеве лікування: обробка статевого члена дезінфікуючими розчинами (хлоргексидином).

Доповнення терапії фізіотерапевтичними процедурами передбачає використання ультрафіолетового, магнітного, електричного впливу на осередок інфекції для вираженого дезинфікуючого ефекту.

Для оцінки результативності лікування після двотижневого курсу прийому препаратів необхідно повторно здати аналізи, щоб запобігти перетіканню захворювання в хронічну форму.

Застосування засобів народної медицини

Для лікування уреаплазмоза у чоловіків найбільш ефективним є застосування трав’яних відварів, які мають імуностимулюючу, дезинфікуючу і протизапальну дію. Найбільш дієві рецепти:

Засіб	Спосіб приготування і застосування
Відвар № 1	Змішати в одній ємності фіалку, полин, насіння подорожника по столовій ложці, інші компоненти по 2: квіти конюшини, коріння лепехи, насіння кропу, трава звіробою. Додати листя подорожника 3 ст. л. Суміш трав перемішати і подрібнити до стану порошку. На 2 ст. л. приготованого збору додати літр окропу, залишити настоятися в термосі на 12 годин. Випивати 4 рази по одній склянці на добу.
Відвар № 2	В одній посуді змішати аралію (1 ст. л.), кореня аїру, оману (по 2 ст. л.), кореня елеутерококу і алтею (по 4 ст. л.), 5 столових ложок кореня солодки. Отриману суміш подрібнити до стану порошку. До 2 ст. л. приготованого збору додати літр окропу. Протягом ночі залишають настоятися в термосі. Випивати 4 рази на добу по 200 мл.
Відвар № 3	В одній ємності змішати коріння аралії (1 ст. л.), заманихи (1 ст. л.), коріння дудника (2 ст. л.), елеутерококу (3 ст. л), 5 ст. л. коренів солодки. Отриману суміш подрібнити до стану порошку. До 2 ст. л. готового трав’яного збору додати окріп в обсязі 1 л. Настоюють цілу ніч у термосі. Випивати по 200 мл 4 рази на добу.
Відвар № 4	В однакових кількостях змішати: квіти безсмертника, календули, липи, ромашки; траву материнки, звіробою, золототисячника, шавлії, чистотілу, череди, чебрецю, пустирника, м’яти; листя кропиви, подорожника; березові бруньки і соснові; коріння родовика, кульбаби; плоди кмину. Суміш ретельно перемішати. На дві ст. л. отриманого складу додати літр окропу. На ніч залишають в термосі, щоб відвар настоявся. Випивати 4 рази на добу по 200 мл.
Відвар № 5	В одній ємності змішати: Столову ложку: трави чебрецю, чорноголова і льнянки. По 2 ст. л.: трави материнки, полину, звіробою, споришу, корінь валеріани, аїру. 6 ст. л. листя берези. 3 ст. л. кореня солодки. 4 ст. л. листя малини. Сухі трави перемішати і подрібнити. Залити літром окропу 2 ст. л збору. Настояти в термосі цілу ніч. Випивати чотири рази на добу по склянці відвару.

Паралельно з прийомом відварів необхідно щодня обробляти статевий член дезінфікуючими розчинами, такими як хлоргексидин або перманганат калію.

Лікування народними засобами має проводитися курсом без перерви протягом 3 місяців.

У разі якщо захворювання прогресує і симптоми наростають, не слід лікувати патологію самостійно, необхідно звернутися за допомогою до фахівця. Інакше можливі небезпечні наслідки, такі як інфекційно-запальний процес в сечоводах, яєчках, в сечовому міхурі, що погіршує якість насінної рідини і може привести до безпліддя.