Урогенітальний уреаплазмоз у чоловіків розвивається внаслідок інфікування бактерією ureaplasma, яка передається переважно під час незахищених статевих актів. Це захворювання характеризується запальним процесом в області репродуктивних органів і сечовипускального каналу і може призвести до серйозних ускладнень. У більшості випадків вона носить прихований, безсимптомний характер. Терапія включає антибактеріальні препарати.

1

Що таке урогенітальний уреаплазмоз?

Уреаплазма – це бактерія родини мікоплазм, яка займає проміжне положення між вірусами й одноклітинними мікроорганізмами і є мембранним паразитом. Свою назву вона отримала завдяки здатності розщеплювати сечовину (уреолиз). Вона може бути присутнім у мікрофлори здорової людини в невеликій кількості, не надаючи негативного впливу.

При збільшенні кількості уреаплазми спостерігається запалення слизових оболонок статевих органів і сечових шляхів (уреаплазмоз). Але в більшості випадків ця бактерія знаходиться в організмі потай, не викликаючи ніяких ускладнень. Заражений людина здатна інфікувати своїх статевих партнерів, навіть не підозрюючи про це.

2

Причини

Урогенительний уреаплазмоз – це захворювання, що передається статевим шляхом. Ризик інфікування безпосередньо залежить від імунітету людини – чим він нижче, тим вище ймовірність зараження. При контакті статевих органів уреаплазма через слизові виділення переходить з піхви на головку статевого члена і проникає всередину сечостатевої системи. Венерологическое захворювання передається при вагінальному статевому контакті, так і при оральному і анальному.

Можливо потрапляння уреаплазми в організм людини під час внутрішньоутробного розвитку, якщо мати дитини страждала цією хворобою в період вагітності. Якщо ж жінка була носієм інфекції, то зараження можливе через навколоплідні води і в момент проходження через родові шляхи. Але цю патологію виявляють не у всіх немовлят, чиї матері хворіли уреаплазмозом.

До інших причин розвитку уреаплазмозу можна віднести недотримання правил особистої гігієни. Так, існує невисокий ризик інфікування побутовим способом через чужі рушники і білизну, в лазнях, саунах і соляріях, громадських туалетах. Заражаються через побутові предмети вкрай рідко і, щоб уникнути цього, досить дотримуватися загальні правила гігієни.

До факторів, що підвищують ризик інфікування, відносяться:

• наявність інших ЗПСШ;
• висока сексуальна активність;
• часта зміна статевих партнерів.

3

Симптоми

Інкубаційний період уреаплазмозу – 5-35 днів. Протягом цього проміжку часу чоловік вже є носієм інфекції і може заражати інших. Тривалий період (до кількох років) захворювання може мати прихований характер. При ослабленні імунітету, переохолодженні та тривалому прийомі антибіотиків відбувається активний та безконтрольне зростання уреаплазми, в результаті чого хвороба починає проявлятися.

Загальна картина уреаплазмозу включає наступні ознаки:

• печіння і біль у сечівнику;
• слизові виділення з статевих органів;
• часте і хворобливе сечовипускання.

При відсутності лікування через кілька днів усі симптоми інфекційного захворювання проходять самостійно. Воно переходить в хронічну форму і виявляється тільки при зниженні імунітету.

У міру розвитку, навіть при безсимптомному перебігу, уреаплазмоз викликає:

• запалення уретри;
• простатит;
• запалення яєчка і придатків;
• безпліддя.

Найбільш частим ускладненням уреаплазмозу є уретрит. Він проявляється болями, різями і почуттям печіння в уретрі переважно при сечовипусканні, слизовими або слизисто-гнійними виділеннями. При хронічному перебігу кожне наступне загострення протікає важче і довше попереднього.

При простатиті, викликаний хронічним уреаплазмозом, виникає хворобливість в області анального отвору, внизу живота, можливе збільшення температури тіла, часте і хворобливе сечовипускання. Нерідко простатит призводить до погіршення якості сперми, порушення потенції, безпліддя.

Запалення яєчка і його придатків носить назву эпидимит. Виникає в рідкісних випадках і характеризується хворобливістю в області мошонки і її почервонінням. Придаток збільшується і ущільнюється, що і змушує чоловіка звернутися до уролога. Крім цього, уреаплазма може вражати суглоби і мигдалини.

4

Діагностика

Існує кілька видів аналізів на уреаплазмоз. Найточніші з них представлені в таблиці:

В залежності від симптомів, які турбують чоловіка, лікар вибирає найбільш зручний метод дослідження і вирішує, який біоматеріал здавати. Біоматеріалом може бути:

• сеча;
• зішкріб;
• еякулят;
• венозна кров.

Патогенні мікроорганізми живуть переважно на поверхні епітелію, тому в зіскобі їх буде найбільше. Перед взяттям матеріалу необхідно утриматися від сечовипускання хоча б 3 години, щоб на поверхні уретри накопичилася достатня кількість збудника.

Матеріал для аналізу забирається тонким зондом, але болю ця процедура не викликає. Деякий дискомфорт з’являється пізніше, так як лікар забирає клітини епітелію і з’являється мікроскопічна садно. За пару днів вона повністю заживає, тому лікування не потрібно.

Якщо матеріалом служить сеча, то необхідно здавати ранкову порцію, але точність результату такого аналізу є низькою. Секрет простати або еякулят збирають при підозрах на эпидимит, простатит або чоловіче безпліддя. Для того, щоб аналізи були точними, слід мінімум 3 дні утримуватися від статевих актів.

Аналіз крові визначає наявність антитіл до уреаплазми.

5

Лікування

При лікуванні використовуються антибіотики, які призначає лікар після проведення аналізу на чутливість і сприйнятливість збудника до тих чи інших препаратів. Найбільш часто в терапії використовують препарати тетрациклінового ряду, до яких відносять:

• тетрациклін;
• доксициклін;
• моноциклин;

Тетрацикліни з успіхом використовуються при лікуванні уреаплазмоза початкових стадій. При хронічному типі захворювання іноді потрібно призначення двох антибіотиків, які входять у різні групи. Так, можуть бути призначені макроліди:

• кларитроміцин;
• еритроміцин;
• рокситромицин;
• азитроміцин.

У разі неефективності макролідів в схему лікування включають фторхінолони. Ці препарати мають велику кількість протипоказань і нерідко викликають побічні дії, тому повинні призначатися суворо лікарем в індивідуальному дозуванні. До препаратів цієї групи відносяться:

• ципрофлоксацин;
• норфлоксацин;
• левофлоксацин.

Тривалість курсу лікування залежить від тяжкості захворювання і наявності ускладнень, але в середньому не перевищує 21 день. Легкі форми уреаплазмозу можна усунути за 10 днів. Пацієнту важливо дотримуватися приписи лікаря і ні в якому разі самостійно не переривати лікування при видимих поліпшень, так як через короткий проміжок часу виникне рецидив, але колишні препарати вже будуть неефективними і потрібна їх заміна.

Після проходження повного курсу антибактеріальної терапії рекомендований прийом препаратів для нормалізації мікрофлори кишечника (Нормобакт, Лінекс, Біфіформ), щоб запобігти розвитку дисбактеріозу. Для зміцнення імунітету можуть бути призначені полівітамінні комплекси – Алфавіт, Біо-Макс, Вітрум.

Контрольні аналізи беруть через 2 тижні та місяць. Тільки при відсутності збудника в біоматериалі можна говорити про повне одужання.

5.1

Народні засоби

Вилікувати уреаплазмоз народними засобами не вдасться. Якщо в організмі чоловіка виявлена ця бактерія і є запальний процес, уникнути прийому антибіотиків неможливо. Засоби народної медицини можуть застосовуватися лише після проходження курсу лікування для зміцнення імунітету. Так, можна використовувати наступні природні імуномодулятори:

• екстракт ехінацеї, елеутерококу, женьшеню;
• відвар і сироп шипшини;
• відвар кори бархату амурського.

У раціоні чоловіки обов’язково повинні бути присутніми овочі і фрукти, а від копченого, гострого і солоного необхідно відмовитися. Корисними є молочні продукти, які постачають в організм пробіотики – йогурт, кефір. Спиртні напої протягом усього лікування категорично заборонені.

6

Профілактика

Профілактика уреаплазмозу зводиться до використання презерватива під час статевих актів і ретельному дотриманню правил гігієни. Рекомендується мати одного статевого партнера, а в разі інфікування повне лікування повинні пройти обидва, так як можливе повторне зараження. Важливо зміцнювати імунітет і вести здоровий спосіб життя.

При незахищеному статевому акті можливе введення в уретру антисептиків – Хлоргексидину та Мірамістину. Їх застосування ефективно тільки в перші години після випадкових зв’язків. Часто використовувати ці препарати не можна, так як може розвинутися опік слизових або алергічний уретрит.

Ні в якому разі не варто використовувати чужі засоби особистої гігієни. В зовнішньому середовищі (на постільній білизні, рушниках) уреаплазма швидко гине. Для цього достатньо повного висихання виділень, але ризик інфікування все ж існує. Оптимальна температура для існування цієї бактерії – 37 градусів, а при більшій вона гине. Антисептики і ультрафіолет швидко її вбивають.

Незважаючи на свою нестійкість до зовнішньої середовищі, уреаплазма легко передається статевим шляхом і вимагає обов’язкового лікування. Позбутися від урогенітального уреаплазмозу у чоловіків можна тільки з допомогою антибіотиків, які призначаються після отримання результатів аналізів. Як показує практика, в більшості випадків одного курсу терапії недостатньо, щоб вилікувати це захворювання.