Пієлонефрит — це інфекційно-запальне захворювання, яке викликається багатьма збудниками. Воно проявляється у вигляді руйнування сполучної тканини, чашок і мисок нирок, а при тривалому прогресуванні призводить до ураження судин клубочків органу. У чоловіків частіше пієлонефрит протікає на тлі порушення відтоку сечі, що вимагає ретельної діагностики причини хвороби і призначення правильного лікування.
1
Етіологія
Інфекційні агенти, які можуть стати причиною хвороби, потрапляють у нирки кількома шляхами:
- Гематогенним. Транспортуються кров’ю з вогнищ інфекції (фарингіт, тонзиліт, фурункульоз, каріозні зуби та ін) в нирки.
- Висхідним. Із сечового міхура по стінках сечоводів.
- Уриногенным. При міхурово-мочеточниково-лоханочном рефлюксі (зворотному струмі сечі).
Щоб відбулося розвиток пієлонефриту, попадання мікробів в орган недостатньо. Для цього повинні існувати фактори, які сприяють виникненню хвороби. Найчастіше це стани, які пов’язані з порушенням нормального пасажу урини:
- аномалії розвитку нирок;
- камені;
- пухлини;
- хвороба Ормонда (запалення клітковини заочеревинного простору);
- функціональні порушення при пошкодженні хребта.
Розвитку пієлонефриту у чоловіків сприяє патологія передміхурової залози (простатит, адаенома простати), оскільки при її виникненні відбувається перешкоду адекватного відтоку урини, наслідком чого є ураження нирок.
Крім цього, у розвитку хвороби відіграють роль і загальні чинники організму, які знижують опірність до інфекцій:
- перевтома;
- гіповітамінози;
- ендокринопатії;
- патології печінки і серцево-судинної системи;
- застуда.
2
Класифікація і симптоми
Пієлонефрит класифікують наступним чином:
| За кількістю залучених в запальний процес нирок |
|
| По виду течії |
|
| Залежно від походження |
|
2.1
Гострий пієлонефрит
Існує три виду даної патології:
- Серозний, який є початковою стадією хвороби і ще не супроводжується деструкцією органу.
- Гнійний, який включає в себе апостематозний пієлонефрит, карбункул нирки та її абсцес.
- Некротічний паппилит.
Симптоми гострої форми можуть бути як загальними, так і місцевими.
| Загальні | Місцеві |
Представлені наступним чином:
|
Проявляють себе так:
|
При прогресуванні запальної реакції в гнійну стадію відбувається посилення больового синдрому, температура підвищується до 39-41 °С, зменшується виділення сечі (олігурія), падає артеріальний тиск, а наростає тахікардія.
2.2
Хронічний пієлонефрит
Виникає внаслідок переходу гострого перебігу в хронічне (більше 3 місяців) з-за неадекватного лікування, неусунення причини неправильного пасажу сечі, або ж спочатку може мати такий перебіг. Даний пієлонефрит протікає у вигляді трьох фаз:
- 1. Активного запалення.
- 2. Ремісії або клінічного одужання.
- 3. Латентної фази.
У першому випадку симптоматика така ж, як і при гострому пієлонефриті. В стадії ремісії і латентного перебігу хворі можуть і не здогадуватися про наявність у них захворювання. При цьому у них виникають неспецифічні скарги на головний біль, стомлюваність, сухість у роті, слабкість, зниження апетиту. іноді “безпричинне” підвищення температури. Звернути на себе уваги мають наступні симптоми;
- тупі болі в попереку;
- часте рясне сечовипускання і відчуття печіння при ньому;
- підвищення артеріального тиску;
- спрага.
3
Методи діагностики
Для уточнення діагнозу необхідно звертатися до инсутральным і лабораторним методам дослідження:
| Метод | Діагностичні можливості |
| Загальний аналіз крові | Спостерігаються наступні ознаки:
|
| Загальний аналіз сечі | Визначається наявність лейкоцитів, бактерій, помірне поява білка в сечі. В подальшому вона підлягає бакпосеву для уточнення збудника і його чутливості до антибіотиків |
| УЗД | Спостерігається збільшення розмірів нирок, деформація чашково-мискової системи (ЧМС), зниження ехогенності ниркової тканини. Доплерографія дозволяє оцінити судинний малюнок органу, який також може трансформуватися. При ультразвуковому дослідженні звертає на себе увагу наявність рефлюксу, конкрементів і зміни з боку передміхурової залози |
| Рентгенологічні методи | Зустрічається нечіткість контурів поперекової м’язи, збільшення тіні нирки, визначення конкрементів, зміни ЧМС. При порушенні уродинаміки спостерігається уповільнення контрастування, розширення ЧМС і сечоводів |
| Комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ) | Є высокоинформативными методами для діагностики захворювання. Дозволяють визначити форму, розміри, товщину органу, а також виключити наявність новоутворень |
4
Терапія
Лікування захворювання проводиться згідно з такими принципами:
| Принцип | Опис |
| Усунення порушення відтоку сечі | Виконується оперативним шляхом: видалення аденоми простати, каменів з нирок і сечоводів, встановлення нефростомы, катетеризація сечовивідних шляхів і т. д. |
| Антибіотикотерапія | У перші 3-5 діб, поки невідомий істинний збудник, проводиться емпірична антибіотикотерапія. Після визначення мікроорганізму лікування триває згідно його чутливості до конкретного препарату.
Найбільш часто застосовуються такі антибактеріальні засоби;
Спочатку ці ліки призначають у вигляді ін’єкційних форм, а після нормалізації температури переходять на пероральне застосування. Даний метод лікування отримав назву “ступінчастої терапії” |
| Дієта | Її можна виконувати в домашніх умовах. Для цього необхідно виключати гострі продукти, кава, чай, наваристі м’ясні бульйони. Рекомендуються кавуни, дині, кабачки, овочі, соки, компоти. Від м’яса в період загострення слід відмовитися |
