Гострий гломерулонефрит у чоловіків – запальне захворювання, що зачіпає нирки і їх функціонування. Ця недуга має кілька видів, кожен з яких відрізняється своїми проявами. Лікування хвороби проводиться за допомогою лікарських препаратів, дієти. Можна використовувати народні засоби як доповнення до основної терапії. Самостійно здійснювати лікування не можна, тому що можливі несприятливі наслідки для здоров’я людини.
1
Гострий гломерулонефрит: що це таке
Гострий гломерулонефрит – иммунновоспалительное захворювання, яке полягає в ураженні нефронів і клубочкового апарату нирок. Ця недуга з’являється у дітей віком 2-12 років та чоловіків до 40 років (переважно). Пік захворюваності припадає на вологе і холодну пору року (осінньо-зимовий період).
Основною причиною розвитку хвороби є перенесена стрептококова інфекція, яка викликає фарингіт (запальні процеси у глотці), ангіну (ураження піднебінних мигдаликів), скарлатину (запалення ротоглотки) і інші недуги. Виникнення цієї патології передують грип, вітрянка, краснуха і гепатит. Крім цього, до причин появи гломерулонефриту можна віднести:
- дифтерію;
- черевний і висипний тиф;
- інфекційний ендокардит (запалення внутрішньої оболонки серця);
- малярію (паразитарне захворювання).
Лікарі виділяють неинфекционно-імунні форми хвороби. Вони викликаються шляхом введення сироваток і вакцин, укусів комах або алкогольною інтоксикацією, а також отруєнням ртуттю і свинцем. Ризик появи цього захворювання збільшується при переохолодженні та недостатньої сформованості нефронів у дітей.
Механізм розвитку полягає в наступному:
- 1. Запалення в організмі призводить до зміни стінки судин клубочків: вона стоншується.
- 2. Відбувається формування тромбів, з-за цього припиняється кровообіг.
- 3. Далі з’являється порушення фільтрації сечі і крові в нефроне, що призводить до ниркової недостатності.
2
Види
Залежно від причин виникнення хвороби виділяють три форми:
- первинну;
- ідіопатичну;
- вторинну.
Первинний гломерулонефрит виникає інфекційного або токсичного ураження ниркової тканини. Вторинна форма – на тлі якогось захворювання, а ідіопатичний полягає в тому, що причину його виникнення встановити не можна.
За характером протікання існує гострий гломерулонефрит, яким страждає пацієнт близько 2 тижнів.
2.1
Основні прояви
Гострий дифузний гломерулонефрит може протікати в трьох формах:
- розгорнута (зазначається безліч синдромів);
- бессиндромная (поєднання двох);
- моносиндромная (1 синдром).
Традиційна клінічна картина гострого гломерулонефриту складається з трьох синдромів:
- нирковий – сечовий синдром;
- позанирковий – набряковий і гіпертензивний.
Це захворювання розвивається через 1-2 тижні після зараження. Найбільш раннім симптомом є формування набряків. Вони виникають в 70-90% випадків. З’являється набряклість на обличчі в ранковий час, а спадає вона вдень.
Набряки обличчя змінюються на набряклість щиколоток і гомілок. Якщо не запобігти розвитку цього симптому, можливе виникнення асциту (скупчення рідини в животі), анасарки (набряк підшкірної клітковини та м’яких тканин), гідроторакс (накопичення рідини в області легенів) і гидроперикарда (в області серця). Іноді вони можуть бути відсутніми, але виникає збільшення маси тіла. Це говорить про те, що в тканинах відбувається затримка рідини.
У 60-70% хворих спостерігається підвищення артеріального тиску до 160/100 мм рт. ст). Нерідко можна зустріти уповільнення серцебиття (брадикардія) до 60 ударів в хвилину протягом 2 тижнів. Хворі скаржаться на головний біль, нудоту, блювання, зниження зору і погіршення слуху (церебральний синдром). Іноді можна зустріти виникнення судом, посиніння шиї та обличчя, а також втрату свідомості.
У деяких випадках може виникати больовий синдром, який проявляється у вигляді болю в попереку. При сечовому синдромі у хворих розвиваються олігурія (зменшення виділення сечі) або анурія (відсутність) і сильна спрага. Одночасно з цим відбувається підвищення щільності сечі. У ній можна виявити еритроцити та велика кількість білка.
Іноді гострий гломерулонефрит проявляється у вигляді одного сечового синдрому без набряків при нормальному тиску. На тлі нього може розвиватися нефротичний синдром. Він характеризується виникненням набряків, зміною в тканинах і органах.
3
Діагностика
Діагностика захворювання проводиться на основі лабораторних та інструментальних методів. Лікар оцінює зміни в сечі, аналізи крові, результати УЗД і біопсії нирки. В загальному аналізі сечі можна побачити протеїнурію (білок), гематурію (велика кількість домішки крові в сечі) і цилиндрурию (циліндри, що складаються з білка, клітин епітелію і частинок жиру). Відзначається зниження фільтраційної здатності нирок, зменшення кількості виділеної сечі в добу і підвищення щільності.
За результатами біохімічного аналізу крові також можна помітити зміни. Нерідко спостерігається підвищення імуноглобулінів. По УЗД можна відзначити незмінні розміри органів, зниження швидкості клубочкової фільтрації зони та зменшення ехогенності (здатності до відбиття променів). Біопсія (взяття невеликої кількості органу) робиться з метою встановлення форми гломерулонефриту.
4
Лікування
Терапія гострого гломерулонефриту у чоловіків проводиться так само, як у жінок, і здійснюється в умовах стаціонару. Хворому призначають суворий постільний режим, дієтичне харчування. Основними препаратами є стероїдні гормони (Дексаметазон, Преднізолон).
Якщо у людини присутні набряки і підвищення артеріального тиску, то йому прописують діуретики (Фуросемід, Лазикс) і гіпотензивні лікарські засоби (Еналаприл). При виявленні інфекції хворому дають антибіотики.
Гостра ниркова недостатність лікується з допомогою антикоагулянтів (Клексан, Кливарин). Тривалість терапії становить 1-1,5 місяця. Після закінчення курсу лікування пацієнт повинен регулярно відвідувати нефролога.
Крім медикаментозної терапії, хворому призначають дієту. Вона полягає в тому, що сіль потрібно вживати в мінімальних кількостях, а жири, білки, вуглеводи та калій необхідно збільшувати. Рекомендується обмежити обсяг рідини.
Не можна пити мінеральну воду, газовані напої, чай, кава і алкоголь. До дозволеним рідин відносяться відвар з шипшини і журавлини. Ці ягоди мають сечогінну дію.
4.1
Терапія народними засобами
Крім вищеописаних способів лікування, вдаються до народних засобів. Можна пити сік селери по 15 мл щодня перед прийомом їжі. Рекомендують вживати настій з приймочок кукурудзи.
Для цього 1 ч. л. залити 0,5 л води, а в окріп засипати трохи хвостиків від вишні. Після готування це ліки необхідно пити по половині склянки 4 рази на добу. Існує збір з трав:
- мучниця;
- листя суниці, брусниці і малини;
- шавлія;
- звіробій;
- череда;
- петрушка;
- квіти пижма;
- польовий хвощ;
- остудник.
Ці компоненти потрібно перемішати між собою і додати 500 мл води. Наполягати це ліки слід 2-3 години. Схема застосування: по 1/2 склянки за півгодини до їжі.
З льону, берези і суниці теж можна приготувати ефективний засіб. Ці інгредієнти необхідно залити 800 мл води і кип’ятити 5 хвилин на вогні. Розчин слід приймати 3 рази на день до прийому їжі по 400 р. Щоб відновити роботу шлунково-кишкового тракту, рекомендують їсти овес на молоці.
Щоб нормалізувати тиск, рекомендується пити чай з глоду і шипшини, а для зміцнення імунітету – чай з лимоном або відвар смородини. Запалення може зняти обліпиховий чай. Для усунення набряку підійде настій з насіння льону, сухого листя берези і кореня вовчуга польового. Його потрібно пити 3 рази на добу по третині склянки.
5
Профілактика
Профілактика гломерулонефриту полягає в своєчасній терапії гострих інфекцій, запобігання охолодження і довгого перебування у вологому середовищі. Якщо людина страждає алергічними реакціями, то вакцинації від цієї патології йому протипоказані. При появі перших симптомів захворювання слід звернутися до лікаря.
До профілактичних заходів можна віднести наступне:
- позбутися від шкідливих звичок;
- проходити профілактичні огляди;
- правильно харчуватися;
- загартовувати свій організм;
- займатися спортом і кожен день гуляти на свіжому повітрі.
