vse-zdorovy.info

Сайт про здоров'я: хвороби, симптоми, методи лікування, процедури, ліки та багато іншого

Вагітність за допомогою екстракорпорального запліднення (ЕКЗ)

На сучасному етапі розвитку медицини безпліддя більше не є причиною конфліктів в сім’ї. ЕКЗ вагітність стала рішенням при безплідді. У молодих пар, які зіткнулися з труднощами на етапі зачаття дитини або з такими проблемами як викидень, часто відбувається переломний момент у відносинах. Одним з варіантів лікування є метод екстракорпорального запліднення або ЕКЗ.

Беременность с помощью экстракорпорального оплодотворения (эко)

Діагноз «безплідність» подружжю ставлять, якщо пара протягом тривалого часу веде регулярне статеве життя без застосування засобів контрацепції, але зачаття не відбувається. Безпліддя може настати, якщо мала місце позаматкова вагітність, коли одна/обидві маткові труби були видалені. Або як результат запального процесу, після якого їх прохідність погіршилася, і немає ніяких способів її поліпшити. Якщо ж у чоловіка безпліддя, то проводити ЕКЗ не обов’язково, достатньо ввести в середу матки сперму, отриману штучним шляхом. Але в більшості випадків фахівці використовують в якості методу штучне зачаття.

Що таке екстракорпоральне запліднення

ЕКЗ відносять до допоміжної репродуктивної технології. Вона полягає в тому, що всі стадії або лише деякі відбуваються поза організмом жінки. Цей метод ще називають «штучним заплідненням», «штучною вагітністю» або «заплідненням в пробірці». Останнє повністю описує процес: яйцеклітина видаляється з організму жінки і штучно запліднюється в середовищі пробірки. Після цього ембріон знаходиться протягом 2-5 днів в умовах інкубатора, після чого переноситься в порожнину матки, де він буде в подальшому розвиватись. Але з причини участі в ЕКЗ декількох яйцеклітин для підвищення ефективності лікування безпліддя цілком можливо, що народиться двійня або трійня. Але тест на вагітність після ЕКЗ дає позитивний результат не у 100% випадків. Статистика така, що одна з трьох жінок може розраховувати на планування вагітності, а завершує процедуру народженням дитини одна з чотирьох.

Ця технологія має довгу історію. Причиною проведення досліджень стала велика кількість жінок, які не могли завагітніти. Пов’язано це з періодом «сексуальної революції». На той момент протизаплідні препарати користувалися шаленою популярністю, а вони, що б хто не говорив, можуть сприяти розвитку безпліддя і негативно позначаються на здоров’ї наступних поколінь.

Перші спроби запліднення яйцеклітини поза умов організму були зроблені в 1947 в США. У 1959 році область ембріології досягла великих успіхів. Досліди Чанга довели, що запліднення поза середовища організму є досить ефективним методом. Але найбільший внесок у розвиток і застосування цієї технології зробили британський біолог Роберт Едвардс і Патрік Стептой, якому вдалося вперше добитися штучного запліднення та встановити період дозрівання яйцеклітини в лабораторних умовах. Подальші спроби були невдалими, так як з’явилися перші ознаки позаматкової вагітності. Роберт проводив експеримент в реальних умовах: він не використовував ніяких препаратів для стимулювання овуляції, як це робиться в сучасному світі для отримання кількох яйцеклітин. У 1976 році всі численні спроби дали результат: Луїза Браун стала першою людиною в світі, яка народилася методом штучного зачаття. На сьогоднішній день налічують більше мільйону таких дітей.

Технологія даного репродуктивного методу

Проводиться медична операція в спеціально створених для цього установах під суворим наглядом фахівців. Щоб здійснити ЕКЗ, потрібно отримати яйцеклітини і сперматозоїди. Потім проводять штучне запліднення, вирощують ембріон і вводять його в порожнину матки пацієнтки.

Зазвичай прагнуть одержати відразу кілька яйцеклітин, таким чином, збільшити шанси того, що тест на вагітність після ЕКЗ буде позитивним. Для цього жінці належить пройти курс ін’єкцій гормональних препаратів, бо протягом одного циклу менструації дозріває лише одна яйцеклітина, гормони ж дозволяють збільшити цю кількість (суперовуляція). Відомо кілька способів її стимуляції, але отримана кількість, строки прийому та різновид препаратів для кожної пацієнтки вираховуються окремо. Це буде залежати від віку, причин безпліддя та яєчникового резерву. Подібна стимуляція може тривати від семи до двадцяти днів і проводитися у вигляді ін’єкцій або таблеток.

Щоб визначити етапи дозрівання яйцеклітин, спостерігають за ростом фолікулів. Для цього використовують апарат УЗД. Пункція фолікулів проводиться трансвагінально, під дією анестезії (частіше загальної, але буває і під час місцевої). Голку і її шлях контролюють все тим же апаратом. Дана пункція виконується в цілях відсмоктування фолікулярної рідини для подальшого дослідження її на наявність яйцеклітин (ооцитів). Вилучені яйцеклітини слід очистити від фолікулярної рідини, а потім помістити в чаші Петрі з культуральним середовищем. Такі чаші розміщують на зберігання в спеціальні інкубатори аж до часу додавання сперматозоїдів.

Як правило, прийом гормонів і пункція фолікулів проходять без ускладнень у жінок, але є ймовірність їх виникнення.

Одним з таких прийнято вважати синдром гіперстимуляції яєчників, який розвивається під час і на ранніх стадіях після завершення стимуляції. Причиною тому стає дозрівання великої кількості ооцитів. Проведення пункції може бути ускладнене появою кровотеч, зовнішніх або внутрішніх.

Якщо у жінки відсутні яєчники, настала менопауза або є інші фактори, за якими отримати яйцеклітину неможливо, вдаються до допомоги донора.

Сперму пацієнта отримують в той же день, в який була зроблена пункція його дружині. Можливий варіант заморожування сперми, отриманої напередодні, і зберігання її в спеціальних умовах. Для запліднення яйцеклітини вибирають самі якісні сперматозоїди, попередньо відокремлені від насінної рідини. В даній ситуації так само можна залучити донора, якщо є якісь труднощі чи проблеми у пацієнта.

Проведення екстракорпорального запліднення

Існує два основних методи: інсемінація та інтрацитоплазматична ін’єкція сперматозоїдів.

Спосіб першій є простішим і передбачає додавання сперматозоїдів до яйцеклітин, що знаходяться в сприятливому середовищі. Протягом двох або трьох годин сперматозоїд проникає до яйцеклітини, запліднює її. Другий спосіб здійснюється введенням сперматозоїда в яйцеклітину за допомогою спеціальних інструментів. Він актуальний, якщо якість сперми настільки погана, що навіть в чаші запліднення неможливе.

Яйцеклітина, до якої потрапив сперматозоїд, із цього часу вважається ембріоном. В ранні терміни від двох до шести діб ембріон міститься і розвивається в середовищі пробірки.

Безпосередне перенесення ембріона виконують в період від двох до п’яти днів, відбувається це на самому звичайному гінекологічному кріслі, а по часу займає всього кілька хвилин.

Стаття надана сайтом monaco.te.ua.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code