Туберкульоз — це захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу, або паличка Коха. Ураження нирок займає одну з лідируючих позицій серед всіх позалегеневих форм патології. Частота випадків хвороби серед дорослих чоловіків в 3-4 рази більше, чим у жінок. Недуга не має специфічної симптоматичної картини, з-за чого вимагає обов’язкового візиту до лікаря та своєчасної діагностики.
1
Як розвивається хвороба
Збудником патології є мікобактерія туберкульозу, або паличка Коха. Даний недуга заразний і передається від хворої людини до здорової повітряно-крапельним шляхом.
Зараження ниркової паренхіми зазвичай є вторинним. Це означає, що мікроб потрапляє в нирки з вже наявного або не повністю вилікуваного первинного вогнища ураження в організмі (найчастіше в легенях). Основний шлях, за яким мікобактерія досягає органу, — гематогенний (через кров).
Інфікування нирок необов’язково повинно виникати як ускладнення активної форми легеневого туберкульозу, яка протікала з вираженою симптоматикою. Мікобактерія нерідко після попадання в легені ретельно переховується і не дає про себе знати. Але зараження нирок вже можливо.
При туберкульозі органу практичні завжди пошкоджується тільки одна нирка. У тому випадку, якщо процес захоплює обидві відразу, то патологічні зміни на одній стороні будуть більш виражені порівняно з протилежний.
Виділяють ряд факторів, які сприяють зараженню паличкою Коха:
- Перенесені раніше інші форми туберкульозу.
- Контакт з хворим даною патологією.
- Ослаблений імунітет.
- Несприятливі умови зовнішнього середовища.
- Голод.
- Попередні туберкульозу ниркові захворювання.
- Важкі фізичні навантаження.
- Незадовільні побутові умови.
- Індивідуальні особливості будови нирок.
Туберкульоз нирок у чоловіків дає початок микобактериальному інфікування сечоводів, сечового міхура, простати, сім’яних пухирців, яєчка. Без ураження нирок пошкодження даних органів не відбудеться.
2
Клінічна картина
Особливість нефротуберкулеза полягає в повільному розвитку симптомів ураження нирок і відсутності характерних ознак, які могли б точно вказати на походження патології. Недуга нагадує пієлонефрит, цистит, сечокам’яну хворобу, що ускладнює своєчасну діагностику.
Виділяють 2 види симптомів туберкульозу нирок – загальні і місцеві. До перших відносяться наступні:
- Підвищення температури тіла. Найчастіше цифри на термометрі не перевищують +38 градусів. У хворих з супутнім пієлонефритом показник на градуснику може збільшуватися до +39, при цьому розвивається озноб. Даний симптом рідко є першою ознакою захворювання.
- Збільшення артеріального тиску. Багато лікарів вважають, що цей симптом є першим приводом для подальшого обстеження на туберкульоз нирок у пацієнта.
- Ознаки туберкульозної інтоксикації. До них відносяться слабкість, нездужання, підвищена стомлюваність, зниження апетиту.
В групу місцевих ознак захворювання включені такі основні симптоми:
- Біль в області попереку. Вона інтенсивна, має гострий характер і нагадує напад ниркової коліки.
- Часте і хворобливе сечовипускання. В останні роки поширеність даної ознаки патології істотно зменшилася.
У чоловіків больовий синдром виражений сильніше і частіше з’являються туберкульозні ураження статевих органів, чим у жінок.
Недуга має хвилеподібний характер. Стадії ремісії та загострення періодично чергуються.
2.1
Методи діагностики та класифікація захворювання
Виходячи з того, що клінічна картина захворювання не має специфічних ознак, використання додаткових методів обстеження є принципово необхідним заходом.
Найважливішу роль відіграють такі лабораторні дослідження:
| Аналізи | Діагностична цінність |
| Загальний аналіз крові |
В гемограмі хворого відзначаються такі зміни:
|
| Аналіз сечі |
Цей метод є одним з основних в діагностиці нефротуберкулеза. Саме за допомогою нього можна запідозрити перші ознаки захворювання. В урині пацієнта спостерігаються такі особливості:
|
| Бактеріальне дослідження урини | Найбільш раннім і достовірною ознакою захворювання є виявлення в сечі мікобактерій туберкульозу (микобактериурия). По мірі прогресування патологічного процесу кількість паличок Коха в досліджуваному матеріалі може зменшуватися. В урині хворого також можливе виявлення неспецифічної мікрофлори (кишкової палички, протея, стафілокока та інших бактерій). Якщо у хворого не відзначалася микобактериурия, а були знайдені інші мікроби, то в такому разі може бути помилково предположен пієлонефрит |
2.1.1
Туберкулінодіагностика
Для проведення даного обстеження використовується туберкулін. Це речовина, яка містить білки, ДНК, залишки мікобактеріальних клітин. Після введення даного матеріалу в інфікованому організмі відбувається розвиток імунної реакції, яка супроводжується рядом змін:
- Кількість лейкоцитів у сечі і крові збільшується.
- Температура тіла підвищується більше +37,5 градусів.
- Виникають почуття розбитості, слабкості, познабливания, з’являються болі в м’язах спини.
Недолік цього методу полягає в тому, що за результатами проби складно судити, де саме локалізується туберкульозний вогнище.
2.1.2
Рентгендіагностика
Серед рентгенологічних методів сьогодні найчастіше використовують:
- Оглядову урографію.
- Антеградную або ретроградну екскреторну урографію.
- Радионуклидную ренографию.
- КТ.
- МРТ.
Ці обстеження використовуються комплексно, у різних поєднаннях, за суворими показаннями і доповнюють один одного.
Виходячи з рентгенологічної класифікації захворювання, виділяють наступні форми і стадії туберкульозу нирок:
| Форма туберкульозного процесу | Опис змін |
| Туберкульоз ниркової паренхіми | Окремі осередки розташовуються переважно в кірковій речовині органу. На рентгені відзначаються деформація і хаотичність розміщення чашок нирок |
| Туберкульозний папіліт | Це початкова форма деструктивного туберкульозу. На верхівці піраміди нирки в області чашечок відзначається руйнування |
| Кавернозна | Навколо зруйнованих чашечок утворюються капсула і порожнину. Кількість каверн може варіюватися від однієї до кількох |
| Фіброзно-кавернозна | Уражені чашечки заростають з формуванням замкнутих порожнин, які заповнені гноєм |
| Туберкульозний піонефроз | Гнійні порожнини зливаються між собою і поширюються на весь орган. Він повністю руйнується |
Чим сильніше виражений деструктивний процес в нирковій тканині, тим більше запущена стадія недуги. Клінічна картина аналогічним чином безпосередньо залежить від ступеня пошкодження органу і буде збільшуватися в міру його руйнування.
3
Терапія
Провідне місце в лікуванні займає хіміотерапія, спрямована на знищення мікобактерій в організмі хворого. Існує 2 основних групи протитуберкульозних засобів:
- Найбільш ефективні медикаменти (Рифампіцин, Ізоніазид).
- Ліки середньої ефективності (Стрептоміцин, Канаміцин, Амікацин, Флормиицин, Піразинамід, Етамбутол, Протионамид, фторхінолонові засоби).
Терміни лікування зазвичай складають від 6 місяців до 1,5 року в залежності від конкретного пацієнта. Обов’язково перед проведенням терапії визначається чутливість палички Коха до препаратів. Виходячи з того, до якої фтизіатричної групі належить пацієнт, йому призначається відповідна схема лікування.
Протитуберкульозні засоби мають велику кількість побічних явищ, з-за чого хворі їх погано переносять і нерідко відмовляються пити таблетки. Терапія у такому випадку буде марна, а повторне лікування буде важким, оскільки до раніше використовуваних ліків бактерія вже нечутлива.
3.1
Хірургічні втручання
Консервативне лікування доречно на початкових етапах хвороби. При кавернозних формах застосовуються хірургічні методи. Проводяться такі операції:
- Видалення туберкульозної порожнини або її висічення.
- Нефректомія.
- Резекція нирки.
- Нефопиелостомия.
3.2
Нетрадиційна медицина
Ніякі народні засоби без призначення основного лікування і рекомендації лікаря неприпустимі. Найбільш часто використовується такий рецепт:
- 1. Беруться порівну сухі трави: перстач сріблястий та гусяча, шавлія дикий, вероніка лікарська.
- 2. Подрібнюються в порошок.
- 3. Приймаються по 1 десертній ложці 2 рази на день незалежно від часу доби. Обов’язково запиваются водою.
4
Прогноз
На початкових стадіях нефротуберкулеза прогноз позитивний, вдається добитися повного видужання більшості хворих.
При виражених деструктивних формах патології, особливо якщо виникло ураження інших сечостатевих органів, незважаючи на виконання хірургічних втручань, більше 30% пацієнтів залишаються інвалідами.
