У сучасній медицині серцева недостатність має різну класифікацію. Клінічний синдром, зобов’язаний своєю появою порушення роботи міокарда, обмежує можливості серця забезпечувати організм необхідними елементами в повній мірі. Проблему розглядають з різних сторін, беручи до уваги форму перебігу, ступінь розвитку і навіть локалізацію процесу.

Класифікація за формою перебігу захворювання

При погляді на ситуацію під подібним кутом виділяють хронічну та гостру серцеву недостатність. Цю класифікацію ще називають як визначальну швидкість розвитку серцевої недостатності. Розвиток гострої серцевої недостатності відбувається стрімко. Їй не потрібні місяці або роки, в деяких ситуаціях достатньо лише кількох годин. Своєю появою такий стан організму зобов’язаний:

• отруєнню кардіотропних отрутами;
• наявності основного захворювання (воно необов’язково має бути сердечним);
• загостренню хронічної серцевої недостатності.

Гостра форма недостатності становить серйозну загрозу здоров’ю. Небезпека криється в різкому падінні ефективності функції міокарда, пов’язаної з скороченням, застоєм крові в більшості органів.

Класифікація, заснована на локалізації

Фахівці поділяють лівошлуночкову і правошлуночкову серцеву недостатність. Застій крові у великому колі кровообігу зазвичай виникає в результаті надмірного навантаження або ураження правого серцевого відділу. Утворена недостатність носить назву правошлуночкової. Її видають набряклі шийні вени, збільшена печінка з характерними больовими симптомами в правому підребер’ї, набряки різного ступеня. В якості ознаки виступає і акроціаноз. Він визначається за синюшними пальцями. Подібний відтінок набуває підборіддя, це ж властиво і кінчику носа в подібній ситуації. Розвиток цього небезпечного синдрому характерний для вади мітрального і тристулкового клапана. З ним можуть зіткнутися люди, у яких діагностований міокардит будь-якої етіології, застійна кардіоміопатія і лівошлуночкова недостатність, яка призвела до ускладнень.

Лівошлуночкова серцева недостатність, у свою чергу, пов’язана з малим колом обігу, викликаючи в ньому застій крові. Саме їй зобов’язані своїм виникненням порушення коронарного кровообігу і постачання кров’ю мозку. Причиною порушення зазвичай служить перевантаження правого відділу серця або його поразку. До розвитку недостатності дає передумову інфаркт міокарда, гіпертонічна хвороба, яка набула форму ускладнення. Серед причин також називається аортальний порок серця поряд з аневризмою його лівого шлуночка.

Задуматися про відвідування лікаря на предмет додаткового обстеження рекомендується при наявності непритомності, запаморочення, потемніння в очах. Залежно від причини можливий розвиток стенокардії, серцевої астми, набряку легенів.

У пацієнтів, які зазнали отруєння вказаними отрутами, можливий одночасний розвиток обох форм недостатності. Для такого розвитку подій може виявитися достатнім і звичайний міокардит (без всяких отрут) або відсутність лікування лівошлуночкової недостатності. В результаті ускладнення останньої здатна розвинутися правошлуночкова.

Класифікація, запропонована Василенком, Стражеском і Лангом

Науковцями тривалий час вивчалася серцева недостатність, класифікація, запропонована на основі досліджень, отримала визнання в 1953 році. Вони глибше розглянули розподіл патології на гостру і хронічну форми. У цей список була включена ще й доклінічна стадія – визначення порушення в системі можливо лише в результаті тестування з навантаженням на спеціальних апаратах. Гостру недостатність слід розділити ще на три стадії.

Перша визначається гострою правошлуночковою недостатністю, пов’язаної з вираженим застоєм крові у великому колі кровообігу.

Однак при фізичному навантаженні миттєво виявляється слабкість, задишка, прискорене серцебиття, швидка стомлюваність. Повернення в стан спокою призводить до швидкого купірування ознак.

Друга заснована на гострій лівошлуночковій недостатності, що характеризується набряком легенів і серцевою астмою.

Її слід поділяти на дві підстадії:

1. Задишка і слабкість не залишають хворого навіть у стані спокою, але виражені помірно. Спроби збільшити фізичне навантаження незмінно призводять до різкого посилення симптомів, що змушує знижувати обсяг допустимих навантажень.
2. Ознаки недостатності з застоєм в обох колах кровообігу мають яскраво виражену природу навіть у стані спокою. Хворим доводиться відчувати постійну задишку, яка різко посилюється при невеликих фізичних навантаженнях. Дослідження підтвердили, що в організмі завжди присутні характерні зміни у вигляді набряку гомілки, дифузного ціанозу, асциту.

Третю стадію визначає гостра судинна недостатність, що характеризується колапсом. Досягнення цієї стадії означає, що всі наявні порушення в системах і органах досягли своєї межі. Про оборотності змін вже не йдеться.

Класифікація, заснована на розмірах допустимих фізичних навантажень

Хворий на різних стадіях захворювання може виконувати різні фізичні навантаження. Цю особливість використовували нью-йоркські кардіологи при розробці своєї класифікації. В результаті серцева недостатність характеризується чотирма функціональними класами. Основою для створення градації стало визначення працездатності пацієнта до виникнення неприємних симптомів, властивих серцевій недостатності.

Функціональний клас тісно переплітається з класифікацією хронічної недостатності за стадіями, але абсолютно не залежить від неї. Визначення класу абсолютно самостійно. Він не зобов’язаний прогресувати, як у випадку зі стадією. Залежно від ефективності лікування він може підвищуватися і знижуватися.

1. Перший функціональний клас включає у свій список пацієнтів, які мають захворювання серця, але не відчувають необхідності обмежувати свою активність. Враховуючи відсутність характерних ознак, поставити точний діагноз реально із застосуванням навантажувальних проб.
2. Другий функціональний клас вимагає помірного обмеження щоденних навантажень. Відсутність неприємних симптомів в стані спокою здатне ввести в оману, але бажання виконати весь обсяг навантажень, запланованих на день, неодмінно обернеться проявом ознак недостатності.
3. Третій функціональний клас істотно обмежує можливості фізичної активності. Щоденне навантаження навіть в обмежених обсягах неможливе без прояви задишки, посиленого серцебиття. Миттєво виникає втома. При цьому в стані спокою всі симптоми відсутні.
4. Четвертий функціональний клас об’єднує хворих, для яких обмеження навантаження досягло максимуму. Вони стикаються з ознаками серцевої недостатності навіть у стані спокою. Будь-яка спроба зайнятися фізичною діяльністю багаторазово посилює стан. Вся щоденна активність зведена до мінімуму.

У даній класифікації є і суттєвий недолік: вона не визначає стан внутрішніх органів, не враховує порушення, що відбуваються у великому колі кровообігу. Про всіх патологічних змінах доводиться судити побічно, на підставі показників фізичної активності. Цю класифікацію в Росії не використовують в якості самостійної, тільки в поєднанні з класифікацією за Стражеском.