Тубулоинтерстициальний нефрит (ТІН) — запальне захворювання нирок неінфекційного походження з локалізацією патологічного процесу в інтерстиції (сполучної тканини) і обов’язковим ураженням ниркових канальців. Хвороба не супроводжується деструкцією органів, як при пієлонефриті. Також відомо, що запалення при ТІН не поширюється на ниркові миски та чашечки.

Точної інформації про поширеність захворювання немає. Але є відомості, що нерідко їм хворіють жінки і пацієнти літнього віку.

1

Причини

Факторів, що сприяють розвитку тубулоинтерстициального нефриту, кілька.

У деяких випадках з’ясувати причину цієї хвороби не вдається (так званий ідіопатичний ТІН, неуточненого походження).

Також відомо, що розвиток тубулоинтерстициального нефриту можливо після перенесеної вірусної, бактеріальної, паразитарної інфекції. У дітей захворювання виникає після вірусної інфекції (ГРВІ, тривала персистенція герпесвірусів).

На сьогоднішній день ТІН розцінюють як хвороба з генетичною схильністю, в розвитку якої грає роль дія таких несприятливих чинників, як внутрішньоутробна гіпоксія.

2

Види захворювання

Класифікують дану патологію по-різному:

Класифікується захворювання і стану ниркової функції. Можливі наступні варіанти його перебігу:

• збережена функція нирок;
• зниження канальцевых функцій;
• зниження канальцевых і клубочкових функцій;
• гостра ниркова недостатність (ГНН);
• хронічна ниркова недостатність (ХНН)

ТІН поділяється на гостру і хронічну форми. У них розрізняються причини, клінічні прояви, діагностичний підхід і принципи лікування.

В якості причини гострого тубулоинтестициального нефриту нерідко виступають інфекції, токсичні речовини, що певні ліки, а також розлади імунітету. Починається захворювання гостро, через 2-3 дня (а іноді й через 40 днів) з моменту початку дії причинного фактора.

Хронічний ТІН формується зазвичай при хронічних захворюваннях (подагра, спадкові нефропатії, онкологія, нефроангиосклероз, радіаційної нефрит, хронічна обструкція сечовивідних шляхів і ін). Розвивається поступово.

Деякі лікарі також оцінюють ступінь активності патологічного процесу при ТІН:

1. 1. Перша — тільки зміни в сечі (так званий сечовий синдром);
2. 2. Друга — симптоми інтоксикації, зміни в сечі, порушення обміну речовин;
3. 3. Третя — виражені інтоксикація, зміни в сечі, внепочечні прояви, ниркова недостатність.

3

Клінічні прояви

Ознаки цієї хвороби неспецифічні і залежать від причини і ступеня порушення канальцевых функцій нирок. Кожна з форм ТІН має свої особливості.

Гострий тубулоинтерстициальний нефрит проявляється наступними симптомами:

• спрага, підвищення температури;
• висип (уртикарний або геморагічна);
• іноді — болі в поперековій області;
• артеріальний тиск (АТ) у межах вікової норми;
• поліурія (добовий обсяг сечі перевищує 2-2,5 літра) і гематурія (кров у сечі);
• нерідко виникнення ГНН;
• в загальному аналізі крові (ОАК) ‒ збільшення ШОЕ, еозинофілія (збільшення числа еозинофілів) та анемія (особливо при лікарської етіології);
• в загальному аналізі сечі (ОАМ) ‒ зменшення щільності сечі.

Хронічний ТІН характеризується наступними ознаками:

• симптоми хвороби зазвичай відсутні, але присутні прояви основного захворювання, яке послужило причиною виникнення ТІН;
• набряки зазвичай відсутні;
• АТ нормальний або на ранніх стадіях злегка підвищено;
• спостерігаються симптоми канальцевої дисфункції (зменшення концентраційної функції та/або порушення ендокринних функцій нирок, зниження рН крові, підвищення в крові концентрації калію);
• відзначається збільшення концентрації в крові сечової кислоти (при подагрі);
• в ОАК відзначається анемія, збільшення ШОЕ, можлива еозинофілія;
• в ОАМ спостерігається зменшення щільності сечі, лужна реакція, канальцева протеїнурія, циліндрурія (підвищена кількість циліндрів у сечі), глюкозурія (наявність глюкози), еритроцитурія, лейкоцитурія.

Захворювання може ускладнитися наступними станами:

• ОПН (більш характерна для гострої форми ТИН);
• ХНН (характерна для хронічної форми ТИН);
• анемія (внаслідок порушення утворення еритропоетину);
• руйнування кісткової тканини (внаслідок порушення ниркового метаболізму вітаміну D);
• гіперкаліємія з порушенням серцевого ритму;

Вкрай рідко трапляється загибель пацієнта.

4

Діагностика

Крім огляду хворого, слід провести певні лабораторні та інструментальні дослідження. До перших належать:

• визначення об’єму сечі за добу, обчислення добового балансу рідини (співвідношення спожитої рідини і об’єму сечі);
• ОАК;
• біохімічний аналіз сироватки крові:
  • визначення рівня білка;
  • визначення концентрації сечової кислоти, сечовини та креатиніну;
  • визначення показників водно-електролітного балансу.
• ОАМ з цитологічним дослідженням сечового осаду (т. зв. лейкоцитарна формула сечі);
• аналіз сечі за Зимницьким;
• функціональна проба на концентрування сечі;
• оцінка втрати білка з сечею за добу;
• біохімічний аналіз сечі — при ньому визначають виділення за добу калію, натрію, кальцію, фосфатів, сечової кислоти;
• аналіз кислотно-основного стану та рН крові;
• оцінка швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) та канальцевої реабсорбції (з допомогою проби Реберга).

Відзначається специфічне відставання зменшення СКФ в порівнянні з прогресуванням канальцевых порушень.

Також вдаються до наступних інструментальних методів обстеження:

• УЗД нирок та сечовивідних шляхів;
• оглядова та екскреторна урографія;
• КТ заочеревинного простору;
• цистоскопія (ендоскопічне дослідження сечового міхура);
• пункційна біопсія нирки з гістологічним дослідженням (виконується за показаннями для уточнення походження ниркового захворювання).

Може знадобитися проведення специфічних діагностичних тестів, які здатні вказати на наявність особливої форми ТІН (визначення маркерів вірусних гепатитів та ін).

5

Лікування та прогноз

Хвороби нирок небезпечні тим, що в результаті їх розвитку може виникнути ХНН.

Лікування ТІН складається з наступних основних напрямків:

• припинення дії причинного фактора на інтерстицій ниркової тканини, тобто лікування основної хвороби (подагри, системної червоної вовчака та ін);
• організація загального та рухового режимів, які спрямовані на зниження функціонального навантаження на нирки;
• дотримання дієти, мета якої — зменшення навантаження на транспортні системи ниркових канальців (зниження обсягу випитої рідини, кухонної солі, білка та продуктів, що містять калій). Раціон підбирається індивідуально залежно від клінічних проявів, функціонального стану нирок та показників біохімії крові.

Що стосується лікарських препаратів, то при їх прийомі слід дотримуватися клінічні рекомендації нефрологів:

1. 1. Застосування ліків, які покращують ниркову мікроциркуляцію (пентоксифілін, ацетилсаліцилова кислота, дипіридамол та ін) здатне уповільнити прогресування ХНН. Особливо це важливо при хронічній формі ТІН.
2. 2. Лікування інгібіторами АПФ (лізиноприл та ін) або блокаторами рецепторів до ангіотензину-2 (лозартан та ін) рекомендується при артеріальній гіпертензії, а також пацієнтам, які не скаржаться на підвищений тиск (в цьому випадку дозування знижуються), на тлі хронічного ТІН. Ці лікарські засоби мають нефропротективное дію (тобто, захищають ниркову тканину від подальшого пошкодження).
3. 3. Терапія глюкокортикостероїдами проводиться тільки з метою лікування захворювання, в рамках якого розвивається хронічний ТІН.

При прогнозі особливо важливо враховувати збереження функції нирок (зменшення СКФ). Нерідко при виявленні хронічної форми ТІН пацієнти вже мають ХНН. Більш сприятливий прогноз має гострий тубулоинтерстициальний нефрит.

На сьогоднішній день профілактика формування ТІН не розроблена і складно передбачити, розвинеться захворювання чи ні.