Флебіт – це ділянка запалення венозної стінки, що виникає внаслідок різних причин. У тому випадку, якщо розвинувся флебіт вени на руці, лікування, як і для флебіту нижніх кінцівок, проводиться з урахуванням імовірної причини захворювання.

Що може призвести до хвороби?

На практиці найбільш часто зустрічаються запалення вен нижніх кінцівок, сприяючим чинником для виникнення яких є варикозне розширення вен. Варикоз не вражає судини верхніх кінцівок, отже, і запалення венозної стінки виникає з інших причин.

Як правило, до розвитку запального процесу наводять наступні порушення:

1. Зміна характеристик згортання крові.
2. Підвищена схильність до тромбоутворення – вона може передаватися у спадок або розвиватися протягом життя хворого.
3. Зниження рівня імунної системи.
4. Повільна течія крові по кровоносних судинах. Як правило, такий стан спостерігається при різних патологіях серця і функціональній недостатності серцевого м’яза.

Однак пусковим механізмом для розвитку флебіту служить пошкодження стінки кровоносної судини або попадання туди збудника інфекції.

Порушення цілісності венозної стінки може носити травматичний характер. За таким принципом розвивається постін’єкційний флебіт, коли стінка вени травмується голкою. Особливо висока ймовірність розвитку флебіту при постановці крапельниці, під час якої голка протягом досить тривалого періоду травмує внутрішній шар вени.

Незначно травмуються вени рук при патології кістково-суглобової системи. Дуже часто кровоносні судини проходять через досить вузькі отвори в суглобах і інших кісткових утвореннях. Зміна структури цих утворень призводить до того, що отвір звужується або вену періодично здавлює патологічний кістковий виріст. Постійна травматизація також служить чинником ризику розвитку флебіту.

Проте основною причиною цього стану є інфекція. Як правило, вени запалюються в результаті проникнення банальної флори, зокрема гемолітичного стрептокока, який володіє відомою тропністю до стінок кровоносних судин.

Інфікування бактеріями може відбутися безпосередньо перед розвитком флебіту. Як правило, вхідними воротами для цих мікроорганізмів служить глотка, тому часто розвивається запалення вени після попереднього тонзиліту, фарингіту або ларингіту.

Крім того, інфекція може постійно бути присутня в організмі хворого: у вигляді хронічного тонзиліту, пієлонефриту, карієсу та інших осередків. При вираженому зниженні реактивності організму і зміні характеристик крові збудник знаходить найбільш вразливі місця і викликає запалення.

Як розпізнати хворобу?

Запалення венозної стінки супроводжується вираженим больовим синдромом, набряком і почервонінням навколишніх м’яких тканин. Можливе підвищення загальної температури тіла. При ураженні глибоких судин і у огрядних людей почервоніння може бути не виражено. Дуже часто флебіт верхніх кінцівок приймають за запалення суглобів кисті, пальців, ліктьового суглоба, а також неврит ліктьового нерва. Це пояснюється тим, що стінка вени найчастіше запалюється поряд з однією з структур кістково-суглобової системи, а набряк і почервоніння носять досить розлитий характер.

Як диференціювати хворобу?

По-перше, слід звернути увагу на характер болю. Дуже часто він стає більш інтенсивним при опусканні кінцівки донизу, що пов’язано з припливом крові до ураженої ділянки судини. Біль зазвичай носить пульсуючий характер, тоді як для артритів і невриту характерна його постійна інтенсивність.

По-друге, потрібно звернути увагу на час посилення больового нападу. Біль не затихає при знерухомленні кінцівки і найчастіше посилюється вночі, коли при горизонтальному положенні тіла кров інтенсивніше надходить до вогнища запалення.

По-третє, слід звернути увагу на зміну шкірних покривів. При флебіті область набряку може носити синюшний або багряний характер. При поширенні запалення по ходу вени з’являються червоні смуги. Часто температура шкірних покривів навколо вогнища запалення стає більш низькою, що обумовлено порушенням кровотоку.

Як боротися з хворобою?

На початку лікування слід пам’ятати про те, що запалення стінки будь-якої кровоносної судини може супроводжуватися утворенням тромбів, які, знявшись з місця свого прикріплення, з током крові потрапляють в порожнину серця і можуть закупорити просвіт важливих артерій. Крім того, тромб, перешкоджаючи току крові в ділянці запалення, може привести до омертвіння тканин і подальшої гангрени. Тому на боротьбу з даною патологією потрібно докласти зусиль. Не допускається лікування флебіту народними засобами, а тим більше його ігнорування. При поширенні запалення по ходу вени, як і при підозрі на запалення глибоких вен, необхідна негайна госпіталізація хворого.

Створюємо сприятливі умови

Для того, щоб полегшити стан хворого і створити оптимальні умови для ліквідації запального процесу, необхідно:

1. Як можна частіше надавати піднесене положення кінцівки: це полегшить відтік крові і сприятиме зняттю больового синдрому.
2. Обережно бинтувати ногу еластичним бинтом: це сприяє полегшенню роботи венозної стінки, якій потрібно буде докладати менше зусиль до того, щоб проштовхнути кров. Крім того, бинтування зменшує вираженість набряку тканин. Накладати бинт необхідно після пробудження хворого, тримаючи руку вертикально. Не можна здавлювати тканини: це порушить кровотік. Періодично бинт знімається, рука при цьому утримується у піднятому положенні.
3. Прикладати холод до вогнища запалення. Холод уповільнює розвиток запального процесу, перешкоджає поширенню інфекції і дезактивує її.

Важливо дотримуватися оптимальний питний режим, який допомагає зняти прояви інтоксикації і розрідити кров.

Вдаємося до допомоги медикаментів

Грамотно лікувати флебіт неможливо без правильного підбору фармакологічних препаратів. Використовуються лікарські засоби з наступних груп:

1. Протизапальні. Вони сприяють зняттю або зменшенню інтенсивності больового синдрому, а також купіруванню запального процесу. Допускається застосування будь-якого препарату з групи нестероїдних протизапальних засобів. Часто використовується Ібупрофен, Диклофенак, Мелоксикам.
2. Впливають на реологічні властивості крові та стан судинної стінки. До цієї групи відносяться Трентал і Троксевазин. Троксевазин приймається всередину у вигляді капсул і наноситься місцево у вигляді гелю. Місцево використовують компреси з гепариновою маззю.
3. Антибактеріальні препарати. Як правило, лікування проводиться антибіотиками широкого спектру дії: цефалоспоринами, сульфаніламідами, тетрациклінами, макролідами та іншими.

В умовах стаціонару активно використовуються препарати, що розріджують кров і запобігають утворенню згустків, під контролем показників крові.

Дискомфорт в ураженій ділянці вени і набряк в навколишній області можуть зберігатися досить довго – до декількох тижнів. Об’єктивними ознаками поліпшення стану служить зменшення інтенсивності больового синдрому, вираженості почервоніння та в результаті – нормалізація температури тіла.