vse-zdorovy.info

Сайт про здоров'я: хвороби, симптоми, методи лікування, процедури, ліки та багато іншого

Мікоплазма у чоловіків: причини, симптоми, діагностика та лікування

Мікоплазмоз – це інфекційне захворювання, викликане невеликими мікроорганізмами, які не можна віднести ні до бактерій, ні до вірусів, так як вони займають проміжне положення між ними. Вони є умовно-патогенними, тому що не завжди можуть спровокувати хворобу, перебуваючи в організмі людини. При зниженні імунітету мікоплазми активізуються і призводять до розвитку запальних процесів.

1

Причини розвитку та шляхи передачі

Генітальний мікоплазмоз у чоловіків викликається двома основними типами організмів – мікоплазма хоминис (Mycoplasma hominis) і мікоплазма гениталиум (Mycoplasma genitalium). Одним з головних шляхів передачі Mycoplasma є незахищений статевий контакт з людиною, яка вже інфікований цим збудником. Саме тому дана патологія відноситься до групи захворювань, які передаються статевим шляхом. При цьому чоловік може бути виключно носієм і заразити партнерку під час незахищених статевих зв’язків.

Існують також додаткові причини виникнення інфекції у представників чоловічої статі:

  • зниження і ослаблення імунітету внаслідок інфекцій або тривалих впливів негативних фізичних або хімічних факторів;
  • нервове перенапруження, тривалі стреси, недосипання;
  • наявність інших інфекцій, що віддаються статевим шляхом, таких як хламідіоз, кандидоз та інші;
  • схильність сечостатевої системи до частих запальних процесів;
  • неправильне харчування з переважанням жирної і гострої їжі.

У групу ризику входять чоловіки, які часто змінюють статевих партнерів і практикують випадковий незахищений секс.

2

Клінічна картина і симптоматика

Мікоплазмоз у представників сильної статі часто протікає без яких-небудь відчуттів і симптоматики з боку сечостатевої системи. У таких випадках чоловіки не підозрюють про наявність інфекції і внаслідок цього не звертаються за допомогою у медичні заклади.

У чоловічої статі мікоплазма може вражати геніталії і органи сечостатевої системи, такі як уретра, простата, придатки яєчок, сечовий міхур і насінні бульбашки. При виникненні ускладнень інфекція легко поширюється сечовипускальним шляхах до нирок.

При зверненні до лікаря чоловіка пред’являють скарги на наступну симптоматику:

  • Виділення з уретри. Вони можуть бути прозорими, білими або злегка жовтуватими, не пов’язаними зі статевим актом або збудженням. Вони є першою ознакою, що свідчить про виникнення запального процесу.
  • Біль під час спорожнення сечового міхура. Є найчастішим симптомом розвитку уретриту або циститу. Проявляється неохайним відчуттями або печінням під час або після акту сечовипускання.
  • Почервоніння і набряклість слизової оболонки і шкіри головки статевого члена у зовнішнього отвору уретри.
  • Зміна характеру сечі. Може спостерігатися зміна запаху або її помутніння.
  • Почастішання позивів до сечовипускання.
  • Збільшення пахових лімфатичних вузлів.
  • Печіння і неприємні відчуття в області геніталій під час статевого акту.

3

Діагностика

Клінічна картина генітального мікоплазмозу є характерною не тільки для цієї хвороби, але й для великої кількості інших запальних захворювань сечостатевої системи. Саме тому необхідна якісна, ретельна і своєчасна діагностика для постановки вірного діагнозу і підбору адекватної терапії.

Мікоплазма у чоловіків вимагає діагностичного підтвердження за допомогою лабораторних методів, як:

  • Загальний аналіз і біохімічне дослідження крові.
  • Загальний аналіз сечі. У неї може визначатися слиз, підвищена кількість лейкоцитів.
  • Мікроскопія мазків з уретри. Виявляються поліморфні внутрішньоклітинні мікроорганізми.
  • Бактеріологічне дослідження патологічного матеріалу, взятого з уретри. Важливо дотримуватися певні правила: матеріал береться через 20 хвилин після сечовипускання. Протягом 2-3 діб на живильному середовищі виростуть дрібні колонії в певному титрі.
  • Метод ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція).
  • Застосування експрес-тестів – ІФА (імуноферментний аналіз) і РИФ (реакція імунофлуоресценції).

Часто поряд з даною патологією виявляють і інші інфекції, які передаються статевим шляхом, тому можуть бути призначені додаткові методи дослідження сечостатевої системи.

4

Лікування

Якщо клінічні і лабораторні аналізи підтвердили наявність інфекції, необхідно відразу приступати до терапії, щоб уникнути виникнення ускладнень. Вибір схеми лікування мікоплазмозу у чоловіків буде залежати безпосередньо від віку і загального стану організму хворого, стадії захворювання, наявності або відсутності супутніх недуг.

Головним компонентом терапії є призначення антибіотиків. Так як мікоплазми досить складно піддаються лікуванню у зв’язку з особливостями своєї будови, при призначенні курсу лікар повинен обов’язково враховувати ефективність препарату відносно мікоплазм.

Препаратами вибору є наступні ліки:

  • фторхінолони (Офлоксацин, Норфлоксацин, Ципрофлоксацин, Левофлоксацин);
  • макроліди (Джозамицин, Ровамицин, Азитроміцин);
  • тетрацикліни (Доксициклін, Тетрациклін).

В середньому при даній патології таблетки приймаються 5-7 днів.

Для максимально ефективного лікування слід поєднувати антибіотики з антигрибковими і імуномодулюючими засобами. Для профілактики дисбактеріозу та нормалізації мікрофлори кишечника необхідно призначення пробіотиків. До них відносяться Лінекс, Хілак, Біфіформ. При болю, неприємних відчуттях, температурі можна приймати нестероїдні протизапальні препарати.

Критерієм одужання вважаються зникнення скарг і об’єктивних ознак і нормалізація клініко-лабораторних показників. Якщо при проведенні повторних досліджень протягом 4 тижнів у результатах аналізів титр мікроорганізмів буде перебувати в межах норми, терапія є успішною.

Вилікувати патологію народними засобами неможливо, так як вони можуть тільки усунути деякі симптоми, але не роблять безпосереднього впливу на патогенні мікроорганізми.

5

Профілактичні заходи

Профілактика інфекції полягає в поєднанні правильного способу життя, необхідних правил гігієни і зміцнення імунітету.

Основними заходами щодо профілактики мікоплазмозу у представників чоловічої статі є:

  • уникання безладних незахищених статевих зв’язків з неперевіреними партнерами;
  • дотримання правил особистої і загальної гігієни;
  • зміцнення імунних сил організму;
  • уникнення надмірних фізичних та психоемоційних навантажень;
  • своєчасне звернення до відповідних фахівців, у тому числі з профілактичною метою.

Дотримуючи всі вищеперелічені заходи, чоловік може убезпечити себе від інфекції і запобігти зараженню партнерки.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code