Хламідіоз — поширена інфекція, що передається в основному статевим шляхом. Головна небезпека криється в ускладненні цього захворювання — можливе безпліддя. Тому успішне лікування хламідіозу у чоловіків починається з ранньої діагностики захворювання і правильно підібраній терапії за допомогою медикаментозних засобів різних груп. Профілактичні заходи допоможуть запобігти поширенню хвороби.

1

Етіологія збудника

Хламидиозы — це група хвороб людини і тварин, що мають інфекційний характер, збудники яких належать до роду Chlamydia. Ці збудники є облігатними внутрішньоклітинними паразитами, тобто поза клітин людини вони не існують, так як не можуть самі синтезувати АТФ (енергетична одиниця клітини), тому користуються енергетичними запасами з клітин господаря для підтримки життєдіяльності і розмноження.

Поверхня збудника містить велику кількість антигенних структур, завдяки яким імунна система розпізнає чужорідні одиницю і вступає з нею в контакт.

1.1

Види

По набору антигенів велика група хламідій ділиться на види:

Хвороби, які вони викликають, носять різноманітні клінічні прояви.

Поза організму людини або тварини при кімнатній температурі хламідія здатна жити близько 24 годин, потім гине. Але C. psittaci перебувати у зовнішній середовищі близько 2 тижнів. Згубно діють на бактерії високі температури, ультрафіолетове випромінювання, антисептики та дезінфектанти. У той же час низькі температури не представляють для них загрози.

Збудником хламідіозу у чоловіків є Chlamydia trachomatis (Хламідія трахоматіс). Найчастіше в зоні підвищеного ризику опиняються сексуально активні чоловіки у віковій ніші від 20 до 25 років. Трахоматіс є внутрішньоклітинним паразитом, тобто хламідія може проникати в клітини епітелію сечовипускального каналу і вражати його, вона володіє спорідненістю до епітелію глотки, прямої кишки і конъюнктивны. У чоловіків найчастіше урогенітальний хламідіоз виявляється у вигляді уретриту.

Особливістю хламідії є те, що вона здатна утворює особливі «сплячі» форми, щоб пережити несприятливі умови навколишнього середовища: збудник може спокійно знаходитися в організмі господаря, але не проявляти себе, так як імунна система не вступає в контакт з бактерією. «Прокидається» трахоматіс тільки в момент імуносупресії, тобто зниження місцевих захисних сил організму.

1.2

Шляхи зараження

Зараження відбувається переважно статевим шляхом, однак можлива передача хвороби плоду від матері через плаценту. Не варто виключати і контактно-побутовий шлях інфікування: через спільний посуд, рушники, в сауні або лазні. Інкубаційний період триває від 2 тижнів до 1 місяця.

2

Патогенез

Хламідія трахоматіс має ряд особливостей:

1. 1. З вірусами її об’єднує внутрішньоклітинний паразитування.
2. 2. З бактеріями — наявність клітинної стінки, тому лікування доцільно проводити за допомогою антибіотиків, так як вони діють на клітинну стінку.
3. 3. Спорідненість до епітелію кон’юнктиви і сечостатевих органів.
4. 4. Абсолютно унікальний клітинний цикл.

3

Клінічна картина хламідіозу

У чоловіків найчастіше хламідіоз протікає по типу уретриту— ураження нижніх відділів урогенітального тракту. Такі уретрити мають небагату клінічну симптоматику: мізерні прозорі виділення — іноді єдиний прояв патології. Але це не патогномонічна ознака, т. к. вони можуть виявлятися при багатьох захворюваннях.

Клінічна картинка хламідіозу:

• Дизурії (порушення сечовипускання), свербіж і печіння в області уретри. При огляді головки можна виявити набряклість і гіперемію в ділянці зовнішнього отвору сечовипускального каналу.
• Симптом інтоксикації — підвищення температури до субфебрильних цифр (37,3 С), головні болі, ломота в тілі і загальне нездужання. В сечі можуть з’явитися прожилки, іноді кров’янисті. Колір сечі іноді змінюється від світлої до темної.
• Безсимптомний перебіг хвороби – цей стан слід відрізняти від носійства. У першому випадку пацієнт все-таки хворий: має місце пригнічення місцевого імунітету та активне розмноження збудника, а при носійстві людина клінічно здоровий, але при застосуванні високоточних методів дослідження виявляються хламідії. Такий стан пов’язане з роботою імунної системи, яка придушила розмноження хламідії.

4

Класифікація хламідійних інфекцій

По МКБ-10 (міжнародна класифікація хвороб десятого перегляду) хламідійні інфекції урогенітальної локалізації поділяються на кілька різновидів:

Але для клінічної практики і призначення адекватної терапії лікарі користуються більш простою класифікацією:

1. 1. Хламідійна інфекція нижніх відділів.
2. 2. Верхніх відділів.
3. 3. Перстистирующая/рецидивуюча.

Виділяють хронічні і свіжі форми хламідіозу.

5

Лікування

За допомогою правильного лікування можна позбутися від хламідіозу назавжди. Основна мета терапії — це знищення основного збудника (C. trachomatis) і зменшення клінічних проявів захворювання. Головне ліки від цієї хвороби – антибіотики, призначають у вигляді таблеток або ін’єкцій.

Виявлення хламідіозу у чоловіка зобов’язує паралельне обстеження і при необхідності лікування статевого партнера.

Європейська асоціація урологів рекомендує використовувати в якості основного препарату фторхінолон (левофлоксацин). Препарат слід починати приймати у першу добу після встановлення діагнозу.

Загальні принципи лікування хвороби:

Легкі форми патології потребує лікування терміном приблизно 7-14 днів. Ускладнені – більш довгого застосування курсу антибіотиків, від 21 до 28 днів.

Іноді, при терапії таких ускладнень, як хронічний простатит, показано застосування альфа-1-адреноблокаторів, НПЗЗ та левофлоксацину.

5.1

Сучасна тактика

Численні рекомендації з лікування хламідійної інфекції радять використовувати такі групи антибіотиків: тетрациклінового ряду, макроліди та фторхінолони.

5.1.1

Терапія нижніх відділів урогенітального тракту

Захворювання нижніх відділів відносяться до неускладненим, тому, крім антибактеріальної терапії, додаткового лікування не потрібно.

Препарати:

Незважаючи на високу активність фторхінолонів, після їх прийому високий ризик рецидиву хламідіозу. Тому дану групу використовують при змішаній гонорейно-хламідійну формі.

Тим не менш фторхінолони – найбільш активно розвивається група антибіотиків, яка включає найсучасніші препарати. Нові покоління антибіотиків перевершують своїх попередників. Препарат ІІІ покоління — Левофлоксацин — використовується не тільки при лікуванні хламідійних захворювань, а IV покоління – Моксифлоксацин — відкриває нові можливості в лікуванні багатьох бактеріальних інфекцій.

5.1.2

Терапія верхніх відділів урогенітального тракту

При лікуванні верхніх відділів урогенітального тракту доцільно використовувати антибактеріальну терапію менш тривалим курсом, чим при неускладнених формах. Найчастіше призначають Азитроміцин у три курсу, кожен з яких становить тиждень.

Оскільки ускладнена форма підвищує ризик розвитку серйозних ускладнень, то і терапія повинна бути максимально комплексної, добре зарекомендував себе курс препарату Сумамед. Застосування тільки антибактеріальних засобів недостатньо, тому додатково призначають протизапальні, симптоматичні та терапевтичні заходи у відповідності з конкретною патологією.

5.1.3

Терапія персистуючих і рецидивуючих форм

Персистрирующая інфекція пов’язана з особливим циклом збудника: бактерія може його зупинити, тоді антибіотики подіють тільки на «дорослі» бактерії, а ті, що зупиняться у своєму розвитку, виявляться не зворушеним. Але лікувати такий різновид хвороби також необхідно, тому що наявність «незрілих» форм призводить до серйозних імунним порушень або навіть до безпліддя.

Нещодавно була запропонована схема, згідно з якою персистрирующую форму лікують за допомогою імунокоректорів, а потім призначають курс антибіотиків. Пояснюється це тим, що під час численних досліджень було доведено — формування персистуючих форм пов’язано з Т-лімфоцитами і деякими видами В-лімфоцитів.

З імунокоректорів призначаються:

1. 1. Поліоксидоній у вигляді ін’єкцій: вже після четвертої можна призначити антибіотикотерапію.
2. 2. Свічки А-інтерферону, дозування визначає лікар.

Після імунокорекції призначається курс антибіотиків згідно схеми лікування ускладненого хламідіозу.

Після закінчення терапії визначають її ефективність згідно зі схемою.

Схеми лікування хламідіозу досить складні і підбираються з урахуванням особливостей перебігу хвороби і супутніх ускладнень. Тому ні в якому разі не можна лікувати хламідіоз в домашніх умовах народними засобами.

6

Ускладнення чоловічого хламідіозу

При несвоєчасному або неправильному лікуванні можливий розвиток таких ускладнень, як:

• Звуження (стриктура) сечовипускального каналу з утворення рубцевої тканини (вимагає оперативного лікування).
• Орхоэпидидимит, що веде до загибелі клітин, що відповідають за сперматогенез (призводить до стійкого безпліддя).
• Хронічний простатит.
• Хвороба Рейтера.

7

Профілактика

Профілактика хламідіозу не відрізняється від інших ЗПСШ і передбачає:

• зміна сексуальної поведінки, тобто скорочення безконтрольних статевих зв’язків;
• використання презерватива в якості основного методу контрацепції;
• підвищення імунітету.

Доцільно обробляти статеві органи в перші 2 години після незахищеного статевого акту наступними препаратами:

• Хлоргексидином.
• Мірамістином.
• Хибитаном.