vse-zdorovy.info

Сайт про здоров'я: хвороби, симптоми, методи лікування, процедури, ліки та багато іншого

Діагностика і лікування гіпертонічної хвороби

Діагностика гіпертонічної хвороби (ГХ) та обстеження хворих з підвищеним артеріальним тиском (АТ) проводяться в строгій послідовності з метою ідентифікації характеру захворювання та призначення адекватного лікування.

Диагностика и лечение гипертонической болезни

Гіпертонічна хвороба – це поширене захворювання невротичного характеру, головною ознакою якого є підвищений артеріальний тиск. За визначенням академіка А. Л. М’ясникова, гіпертонія – це невроз, спрямований своїм вістрям на судинний апарат. ГБ необхідно відрізняти від гіпертонії, тобто симптому деяких інших захворювань, коли підвищення показань температури є вторинною ознакою (наприклад, при хронічному нефриті або захворюваннях ендокринних залоз). Такий стан у хворих називають симптоматичною гіпертонією.

В етології гіпертонічної хвороби розрізняють:

  • гострі психоемоційні травми;
  • тривалі або повторювані емоційні напруги;
  • порушення нервової діяльності, що відбуваються на тлі клімаксу у жінок;
  • неврологічні розлади, викликані травмою голови;
  • спадкову схильність;
  • ендокринні порушення;
  • ожиріння;
  • вживання спиртних напоїв та куріння;
  • гіподинамію;
  • патології ниркової діяльності;
  • вікові фактори.

До цих пір причини виникнення цього захворювання залишаються до кінця не з’ясованими.

Гіпертонічна хвороба: клінічна картина

Наслідком нервових напружень, що надходять ззовні через сигнальні системи на вищі відділи головного мозку, стає створення так званих застійних вогнищ збудження. Саме вони є діючою причиною, яка порушує правильну регуляцію тонусу артеріол. Далі виникає знекровлення нирки – ішемія. В результаті цього в кров надходить ренін – особлива речовина, продукт діяльності нирок. Деяка частина білків крові перетворюється в гипертензин, надає сильну судинозвужувальну дію.

Головний симптом гіпертонічної хвороби – постійно підвищений артеріальний тиск. Гіпертензія настає в момент звуження артерій або їхніх дрібних відгалужень (артеріол). У багатьох людей спочатку звуження артеріол провокується спазмом, а далі їх просвіт постійно залишається в звуженому стані внаслідок потовщення стінки. Для проходження цих вузьких відрізків потік крові повинен посилити роботу серця, що провокує значні вкидання крові в русло судин. Саме так відбувається підвищення тиску, що приводить до ГБ. Цей процес є хронічним з постійним підвищенням систолічного (верхнього) тиску до 139 мм ртутного стовпа і діастолічного (нижнього) – до 90 мм ртутного стовпа.

Зазвичай відлік підвищеного АТ починається після трикратної фіксації лікарем рівня 140/90 мм рт. ст. у пацієнтів, які не приймають ліки для зниження тиску. Незначне стійке підвищення АТ не є підставою для постановки діагнозу гіпертонічна хвороба.

Ознаки початкової і пізньої стадій гіпертонічної хвороби

Скарги і звернення до лікаря зазвичай спостерігаються лише при ураженні певних органів-мішеней, чутливих до підйому АТ. Так, при перших зміни в мозковому кровообігу відзначаються запаморочення, шум та біль у голові, зниження працездатності та пам’яті. Трохи пізніше до цих ознак приєднуються слабкість, двоїння і «мушки» перед очима, ускладненість при мовленні. Всі ці симптоми носять періодичний характер. На пізніх стадіях захворювання можливий крововилив у мозок.

Крім того, поступово (з розвитком гіпертонічної хвороби) з’являється великий ризик порушення серцевої діяльності: зміна ритму роботи шлуночків, серцева недостатність, ішемічна хвороба серця. При прогресуванні дисфункції лівого шлуночка неминуче з’являється утруднене дихання під час навіть незначних фізичних навантажень, діагностується астма серцевого генезу. На фоні гіпертонічного кризу можуть виникнути набряк легенів і тяжка форма серцевої недостатності. У підсумку всі ці зміни можуть призвести до інфаркту міокарда. Іноді при гіпертонії погіршується зір, знижується світлочутливість аж до повної сліпоти.

Гіпертонічна хвороба: основні симптоми

Найбільш вираженим симптомом, що супроводжує всі типи ГБ, є оперізуючий головний біль з сильною локалізацією в потиличній частині і далі поширений на всю область голови. Вони можуть виникати у будь-який час доби (найчастіше вночі або після пробудження) і значно посилюватися при стресах, переживаннях. Іншими частими супутниками підвищеного АТ є:

  1. Характерні серцеві болі з концентрацією в лівій частині грудини зверху, виникають спонтанно, без провокацій, у вигляді психологічного або фізичного напруження і не купірується нітрогліцерином.
  2. Утруднене дихання, задишка (спочатку тільки після фізичних напружень, а в подальшому і в стані спокою, що є ознакою тяжкого ураження міокарда).
  3. Набряки ніг, пов’язані з затримкою в організмі води і натрію (виникають після прийому деяких гіпертензивних засобів або внаслідок порушення ниркової діяльності).
  4. Туман, пелена, чорні мушки перед очима характерні при функціональних порушеннях кровообігу в сітківці очей, при важких формах патології: тромбозі судин, крововиливі або відшаруванні сітківки. Може початися диплопія з важкими ускладненнями (аж до повної втрати зору).

Розрізняють три стадії гіпертонічної хвороби: від 140/90 до 160/100 – перша стадія, від 160/100 до 180/100 – друга стадія, від 180/100 і вище – важка третя стадія.

Діагностика артеріальної гіпертензії

Для постановки діагнозу ГХ необхідно визначення стабільності підвищення тиску і його ступеня для виключення вторинного характеру захворювання та ідентифікації його типу, можливого виявлення інших клінічних станів, у тому числі серцево-судинних (застосування методу “диференціальна діагностика”).

Під час первинного огляду вимірюється тиск на обох руках (надалі його вимірюють на тій руці, де показник вище). У пацієнтів літнього віку АТ вимірюють повторно в положенні стоячи, а у людей до 30 років – на ногах. Для точної діагностики виконують 2-3 вимірювання з інтервалом у тиждень.

Добове монтування тиску (ДМАТ) має велике значення у виявленні наступної інформації:

  • добова варіабельність артеріального тиску;
  • динаміка у часі;
  • нічна гіпертензія та гіпотензія;
  • рівномірність ефекту від застосування гіпотензивних засобів.

Рекомендована частота вимірювань така: через кожні 15 хвилин у період неспання через 30 – під час сну. Цей аналіз володіє високим ступенем інформативності, але не є популярною через його високу вартість. Нормальні значення для періоду неспання складають 140/70 мм рт. ст. для періоду сну – 120/70 мм рт. ст. (різниця повинна становити близько 20%).

Комплексне обстеження включає в себе діагностику супутніх симптомів, що впливають на серцево-судинні ускладнення, і виключення вторинних артеріальних гіпертензій. Кожному пацієнту призначаються:

  • збір анамнезу;
  • загальний аналіз сечі;
  • визначення рівня гемоглобіну, калію, гематокриту, калію, креатиніну, глюкози;
  • визначення рівня холестерину ЛПВЩ, ЛПНЩ, тригліцеридів;
  • рентген грудної клітки;
  • електрокардіограма;
  • обстеження у офтальмолога (огляд очного дна);
  • УЗД черевної порожнини.

Якщо вторинні ознаки кризу не виявлені, на цьому обстеження закінчується, ставиться діагноз, призначається лікування первинної гіпертонічної хвороби. Для уточнення симптоматичної природи захворювання пацієнт направляється на додаткові дослідження.

В цілому методика діагностування ГБ відпрацьована і не представляє складності для досвідчених лікарів, а своєчасне звернення пацієнтів за допомогою дає можливість призначити ефективне лікування, що не допускає розвитку важкої форми захворювання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code