Як визначається ВІЛ в крові? Це питання у багатьох викликає інтерес. В головах звичайних людей вже давно і міцно закріпилася думка, що ВІЛ і СНІД – це два різні назви одного й того ж. Тут криється невелика помилка. ВІЛ – причина, а СНІД – наслідок, хоча ці поняття, безумовно, родинні. СНІД – стан організму людини, викликане вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Медицина прикладає масу зусиль, щоб знайти спосіб боротьби з цим страшним захворюванням.
Антиретровірусне лікування вже здатне перевести ВІЛ-інфікування у категорію хронічного захворювання, а це означає, що хворі отримують шанс на довге життя.
Єдиною умовою поки залишається постійний прийом антиретровірусних препаратів, точно так само, як це роблять хворі на цукровий діабет з ін’єкціями інсуліну. З подальшим просуванням досліджень все меншу кількість ВІЛ-позитивних людей доводять недуга до стану Сніду.
Як визначити наявність вірусу в крові, коли ніяких зовнішніх проявів хвороби немає? Носій ВІЛ-інфекції довгий час може навіть не підозрювати про наявність подібного вірусу в крові. Таких випадків безліч. Здавалося б, немає хвороби – не варто турбуватися, але з ВІЛ-інфекцією так звертатися не варто. Тому є 2 найголовніші причини:
Заражена людина мимоволі стає розповсюджувачем інфекції;
Не знаючи про свій статус, людина не робить ніяких дій щодо лікування.
Статус ВІЛ-інфікованого сьогодні цілком звичайний діагноз, не з приємних, але знати його потрібно, щоб захистити себе та оточуючих.
Як дізнатися свій ВІЛ-статус
Свій статус ВІЛ можна визначити тільки за аналізом крові, і зробити це можна самостійно, якщо це ваше рішення, або у обов’язковому порядку при рішенні стати донором. Напевно, в країні вже не відшукати міста, де б не було можливості пройти тест на ВІЛ, більше того, законодавство гарантує безкоштовність цієї послуги.
Обов’язковому тестуванню підлягають:
- Всі донори крові, рідин, тканин тощо без винятку;
- Люди, зайняті у визначеній сфері діяльності;
- Всі іноземні громадяни, які мають намір провести в країні більше трьох місяців. Щоб отримати візу, іноземцю потрібно надати документ про її ВІЛ-статус. При діагностуванні ВІЛ у іноземця його негайно депортують.
Види тестів на ВІЛ
Просте дослідження крові на наявність ВІЛ не покаже.
1-й тест – імуноферментний аналіз (ІФА).
Це найбільш використовуваний спосіб діагностики. Простота і надійність цього способу зробило його стандартним дослідженням на ВІЛ у всіх медичних установах країни. ІФА повинен визначити наявність антитіл до ВІЛ-інфекції в крові людини. Щоб можна було абсолютно довіряти тесту, бажано дати організму час на вироблення захисної реакції на інфекцію. Зазвичай організму на вироблення такої кількості антитіл, яке визначить дослідження, потрібно не менше 3 місяців.
3 місяці – термін чималий, тому при попаданні часу тестування на цей період, ризик хибнонегативного результату досить високий. Щоб отримати достовірний результат, тестування необхідно пройти двічі з інтервалом в дев’яносто днів. В такому випадку негативний результат цього аналізу дійсно означає відсутність у вас в крові вірусу імунодефіциту.
Позитивний результат тесту показує, що у вас в крові присутні антитіла до вірусу і сам ВІЛ. Такий результат теж може виявитися помилковим. Так відбувається при визначенні антитіл до інших захворювань, помилково прийнятих за антитіла до ВІЛ.
Подібне трапляється при тестуванні людей з хронічними захворюваннями, а також вагітних жінок. Щоб виключити ризик подібного розвитку ситуації, будь-який позитивний результат перевіряється на більш чутливому тесті.
2-й тест – імуноблот (ІБ).
Цей вид аналізу визначає специфічні для ВІЛ антитіла. Результат тесту може бути одним з 3:
- Позитивний;
- Негативний;
- Сумнівний.
Позитивний результат свідчить про наявність у крові вірусу з вірогідністю 99,9%. Негативний з такою ж вірогідністю такий факт спростовує.
Сумнівний результат імуноблоту свідчить про присутність у крові вірусу, але відсутність антитіл до нього. Якщо в найближчі 3 місяці антитіла почнуть стрімко з’являтися, то це початковий етап розвитку ВІЛ-інфекції. Не виключає імуноблот і помилки, особливо якщо тест здає людина з туберкульозом, онкологією або багаторазовим переливанням крові.
Вагітні жінки також потрапляють у групу ризику з високою ймовірністю помилки. Сумнівний результат повинен бути перепровірен через місяць, три і шість.
3-й тест – полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).
Цей спосіб є найбільш ефективним і чутливим методом дослідження. Під час ПЛР аналізу піддається РНК вірусу, тобто його спадковий матеріал. Результат визначається по дослідженню однієї клітини вірусу, після чого цей результат поширюється на всю ланцюжок РНК.
ПЛР використовується в наступних випадках:
- визначення вірусу в період незакінченого формування антитіл і при сумнівному результаті імуноблоту;
- кількісна оцінка присутності ВІЛ у крові;
- визначення ВІЛ-статусу новонароджених від ВІЛ-позитивних матерів;
- на станціях переливання крові.
Чутливість цього дослідження настільки висока, що іноді стає складно відфільтрувати результати по виду інфекцій. Ймовірність помилок при розшифровці результатів досить велика, тому ПЛР ніколи не є визначальним тестом для остаточного діагнозу. Метод досить складний і вимагає дорогого устаткування, на якому працюють висококваліфіковані спеціалісти.
Процедура здачі аналізу
Тест на ВІЛ-статус можна здати анонімно, і це ніяк не позначається на самій процедурі тестування. Аналіз крові та всі необхідні процедури будуть виконані в повному обсязі.
Тест починається з заповнення спеціального бланка. Далі слід звичайний забір крові з вени в обсязі, достатньому для виконання всіх досліджень. Всі процедури проходять з використанням стерильного одноразового інструменту. Для отримання результату потрібно день-два почекати.
Спокійно дочекатися результатів дослідження вам допоможе консультація з фахівцем. Він розповість про проведену процедуру, про можливі її результати. З ним можна обговорити конкретні спірні ситуації, коли могло відбутися інфікування і оцінити ймовірність такого інфікування.
Як показує практика, абсолютно точного тестування поки немає, тому до будь-якого результату слід ставитися з певною часткою недовіри. Пам’ятайте, що будь-який діагноз має бути неодноразово перепровірен, і тільки після всіх досліджень можна з упевненістю заявити про присутність ВІЛ-інфекції в крові.