Ретроградна еякуляція – порушення процесу сім’явиверження, який характеризується викидом насінної рідини у зворотному напрямку під час оргазму. Еякулят замість уретри потрапляє в сечовий міхур, так як сфінктер його шийки не скорочується. Якщо все насіння має зворотний струм, то це повна ретроградна еякуляція; якщо ж хоч якась частина потрапляє в уретру, то говорять про часткову ретроградної еякуляції.
1
Симптоми
Основними симптомами ретроградної еякуляції є безпліддя, невелику кількість насіння, що виходить з уретри (2-3 мл), або повна її відсутність (“сухий оргазм”), виділення мутної і густий сечі через появу в ній сперматозоїдів після статевого акту.
Ретроградна еякуляція не означає, що організм чоловіка відчуває проблеми сперматогенезу: його сперма все ще здатна провести запліднення. Безпліддя пов’язане з тим, що насіння просто не потрапляє в матку.
Дана патологія не супроводжується якимись суб’єктивними проявами у вигляді болю, свербежу або печіння, тобто сама наявність еякуляту в сечі не несе дискомфорту пацієнта. Проте з часом воно може призвести до зниження лібідо. Звичайно ж зберігається нормальна потенція, і на прийом до фахівця такі пацієнти приходять тоді, коли неможливо провести зачаття дитини.
2
Причини
Причинами захворювання можуть стати вроджені або набуті патології органів сечовидільної системи.
У першому випадку мають на увазі наявність генетично обумовлених вад, таких як поява клапанів в уретрі, аномалій сечового міхура і сім’явивідних проток.
У другому – різні захворювання в організмі чоловіка. Ретроградна еякуляція може розвинутися на тлі:
- цукрового діабету (порушення вуглеводного обміну речовин): розвивається діабетична полінейропатія, яка порушує іннервацію в малому тазу;
- лікування гіпертонічної хвороби та патологій серця;
- неврологічних патологій (травми спинного і головного мозку, перенесений менінгіт, енцефаліт);
- ендокринних дисфункцій (гіпофункція щитовидної залози, гіпогонадизм);
- переломів кісток малого тазу, пухлин органів статевої системи;
- гіперплазії передміхурової залози, простатиту;
- впадінні сім’яних канальців в сечоводи;
- парезу шийки сечового міхура;
- тривалого прийому антидепресантів, психотропних препаратів, побічних ефектів альфа-адреноблокаторів (Омник, Кардура, Профлосин, Урорек, Фокусин);
- застій венозної крові в тазу;
- хірургічних втручань уретри, статевого члена, після надлобковій аденомектомії;
- стриктури уретри;
- варикоцеле;
- гемороїдальних шишок, які тиснуть через стінки прямої кишки на сфінктер, в результаті чого не перекривається шийка міхура;
- чоловічого клімаксу;
- алкоголізму і наркозалежності;
- вікових змін.
Застій сперми може призвести до розвитку простатиту. Хронічна форма хвороби призводить до появи спайок. Ті перекривають органи і викликають їх дисфункцію.
Також велику роль відіграє генетична схильність і сидячий спосіб життя.
3
Діагностика захворювання
Для діагностики патології призначають постэякулятроний аналіз. Проводиться шляхом дослідження сечі після статевого акту, в якому і відзначають появу сперматозоїдів і компонентів сперми, підвищення вмісту білка. Потім проводять біохімічний аналіз сім’яної рідини. Для цього лікар просить хворого спочатку спорожнити сечовий міхур, після – помастурбувати і зібрати рідину після еякуляції.
За загальним аналізом проводять УЗД малого тазу, урецистоскопию для встановлення причини захворювання, тест контакту сперми з цервікального слизу. При частковій еякуляції призначають спермограму. Іноді діагностику доповнюють электронейрографией (досліджують швидкість передачі нервових імпульсів) і електроміографією (контроль стану нервово-м’язових синапсів і м’язового тонусу).
4
Лікування
Лікування спрямоване на відновлення нормального процесу сім’явиверження. Досягається хірургічним, консервативним або медикаментозному шляхом.
Друге включає в себе акупунктуру, рефлексотерапію, електростимуляцію уретри, сечового міхура, передміхурової залози, сім’явивідного протоку, фізіотерапевтичні процедури, фізичні вправи для стегон і тазу.
Також чоловікам рекомендують займатися сексом з наповненим сечовим міхуром, так як клапан міхура в цьому випадку знаходиться в закритому положенні. За дві години до статевого акту додатково слід приймати перорально розчин бікарбонату натрію.
Під медикаментозним лікуванням передбачають скасування прийому препаратів, які і призвели до розладу. Після цього зазвичай настає одужання в короткий час.
Якщо ж ретроградна еякуляція з’явилася на тлі цукрового діабету, призначають препарати альфа-ліпоєвої (тіоктової) кислоти (Тиогамма, Октолипен, Берлітіон 600, Тиоктацил 600 Т). Кислота має антиоксидантні властивості, покращує енергетичний обмін нервових волокон і відновлює мікроциркуляцію в нервової тканини.
При симпатичних або парасимпатичних порушення іннервації органів малого таза застосовують препарати эфедринового ряду (Ефедрин, Псевдоефедрин, Іміпрамін). Іноді виписують альфа-адреноміметики (Доксазозин), антихолінергічні (Прозерин) та антигістамінні (Піпольфен, Фенкарол) лікарські засоби, щоб знизити вплив парасимпатики на тонус сечового міхура.
4.1
Оперативне втручання
Хірургічне лікування найчастіше показано пацієнтам з вродженими патологіями сечостатевої системи або при неефективності інших методів. Основний метод полягає у проведенні сфинктеропластики сечового міхура і реконструкції уретри. Метою в даному випадку є відновлення фізіологічного виверження сімені.
Але оперативне втручання має ряд протипоказань:
- патологія органів в стадії декомпенсації;
- перенесений інфаркт міокарда;
- інсульт;
- загострення інфекційних захворювань сечовидільної системи;
- декомпенсований цукровий діабет, який приводить до незворотних змін нервових волокон, які іннервують органи сечовиділення;
- аденома передміхурової залози.
Якщо лікування не дало результатів, то для зачаття дитини пару направляють на ЕКО. Сперма виділяється з постэякуляторной сечі, яку збирають з допомогою катетера. Потім її штучно вводять в матку жінки.
