Нерідко в медичній практиці зустрічається таке захворювання, як інфаркт міокарда, наслідки якого можуть з’явитися причиною загибелі хворого. Дане захворювання є різновидом ішемічної хвороби серця. Частота інфаркту міокарда дуже висока. Подібний стан найчастіше виникає у літніх осіб, але останнім часом зустрічається в більш молодому віці. Розглянемо, які етіологія, клінічний перебіг, можливі ускладнення та лікування інфаркту міокарда.

Характеристика інфаркту міокарда

Інфаркт міокарда – це серцево-судинне захворювання, що характеризується формуванням вогнища некрозу в серцевому м’язі внаслідок порушення її кровопостачання. Найчастіше це виникає на тлі гострого тромбозу коронарних судин. Важливо, що в перші години з моменту появи симптомів є загроза для життя хворого.

В залежності від клінічних ознак виділяють наступні різновиди інфаркту:

• гострий;
• підгострий;
• найгостріший;
• інфаркт у стадії рубцювання.

Найбільшу небезпеку представляє найгостріша форма. Вогнища ураження при цьому захворюванні можуть бути дрібними і великими. Ділянка ураження може локалізуватися в будь-якому відділі міокарда (у шлуночках, передсердях, верхівці або в області перегородки). Частота зустрічальності інфаркту розрізняється залежно від статі та віку пацієнтів. Так, у період з 40 до 60 років у кілька разів частіше страждають чоловіки. Це спостерігається внаслідок того, що у чоловіків атеросклероз розвивається раніше, чим у жінок. Рівень смертності при цій патології надзвичайно високий. Він становить близько 30%.

Етіологічні чинники

Причини розвитку даного захворювання різні. Вони включають в себе:

• атеросклероз коронарних артерій;
• збільшення в’язкості крові;
• спазм вінцевих артерій;
• наявність гіпертонічної хвороби;
• надлишкову масу тіла;
• цукровий діабет;
• куріння;
• вживання спиртних напоїв;
• незбалансоване харчування;
• стресові стани;
• порушення обміну ліпідів;
• жирову емболію;
• порушення процесу коагуляції.

Найбільш важливими факторами ризику розвитку інфаркту є зниження рухової активності і психоемоційні переживання. Стрес лежить в основі багатьох захворювань неінфекційної природи. У ряді випадків причиною захворювання може стати хірургічне втручання (перев’язка судин, ангіопластика). У процесі часткової або повної закупорки судин розвивається ішемія (кисневе голодування тканин). Через кілька хвилин розвиваються незворотні зміни. Найчастіше уражається лівий шлуночок.

Клінічні прояви

Симптоми залежать від стадії ураження серцевого м’яза і розміру його вогнища. Найбільшу небезпеку представляє обширний інфаркт, коли уражається відразу кілька відділів серця. Больовий синдром при цій патології є не завжди.

Розрізняють типовий та атиповий інфаркт міокарда. При типовій формі болі локалізуються за грудиною, при атиповій вони можуть з’являтися в області верхніх кінцівок, живота, верхнього відділу хребта. Нерідко має місце стерта форма захворювання. У більшості випадків інфаркт розвивається раптово. У початковому періоді хворі можуть відчувати біль за грудиною, що нагадує таку при стенокардії.

На стадії ішемії основним симптомом є біль. Вона визначається в області грудини, може іррадіювати у верхні кінцівки, лопатку, щелепу. Біль буває давить, пекучої, що стискує. На цій стадії інфаркт легко сплутати зі стенокардією. Відмінність полягає в тому, що при стенокардії біль зникає після прийому нітратів. Крім того, больовий синдром нетривалий. При інфаркті біль не стихає протягом годин або діб.

Додаткові симптоми включають в себе слабість, нездужання, занепокоєння, утруднення дихання. Нерідко посилюється пітливість, шкірні покриви бліднуть, виникає акроціаноз. Тиск спочатку підвищується, а потім знижується. Часто при обстеженні виявляється порушення серцевого ритму, почастішання пульсу.

У гостру стадію інфаркту, коли відбувається некроз тканин міокарда, біль стихає. Типовими проявами в цей період є наступні:

• підвищення температури тіла;
• зниження артеріального тиску;
• симптоми перикардиту (задишка, кашель, відчуття серцебиття).

Поліпшення стану спостерігається в підгострий період інфаркту. При цьому лихоманка минає, нормалізується частота і ритм серцебиття, зникає больовий синдром. У стадії рубцювання суб’єктивні та об’єктивні показники знаходяться в межах норми. Можуть бути незначні відхилення в електрокардіограмі.

Наслідки інфаркту

При інфаркті міокарда наслідки можна розділити на ранні і пізні. Ранні (гострі) наслідки включають в себе:

• порушення серцевого ритму;
• розвиток тромбозу в великому колі кровообігу;
• набряк легенів;
• розвиток гострої серцевої недостатності.

Дрібновогнищевий інфаркт дає менше ускладнень. В силу того, що частіше уражається лівий шлуночок, розвивається лівошлуночкова недостатність. При цьому спостерігається утруднення дихання за типом инспираторной задишки (людині складно вдихати повітря). Для полегшення свого стану хворі приймають вимушене положення тіла (сидячи з нахилом вперед). На тлі лівошлуночкової недостатності часто розвивається набряк легенів.

Наслідком інфаркту може стати розвиток миготливої аритмії, блокада ніжок пучка Гіса, фібриляція шлуночків. У даній ситуації може знадобитися невідкладна медична допомога. У разі якщо діагностовано інфаркт, локалізується під эндокардом, можливий розвиток тромбозу в великому колі кровообігу. При відриванні і попаданні тромбу в судини головного мозку відбувається їх закупорка, розвивається інсульт.

Віддалені наслідки та ускладнення

Гострі наслідки являють велику загрозу для життя хворого. Віддалені наслідки спостерігаються частіше, але вони менш небезпечні. До них відносяться:

• аритмії;
• перикардит;
• плеврит;
• кардіосклероз.

Останній зустрічається практично у кожної людини, який переніс інфаркт міокарда. Цей стан пов’язаний з формуванням і рубцевої сполучної тканини. При легкому кардіосклерозі які-небудь клінічні симптоми відсутні. При дифузному кардіосклерозі можливе порушення скоротливості серцевого м’яза. При порушенні провідності хворі можуть відзначати перебої в роботі серця, відчуття серцебиття. Нерідко кардіосклероз поєднується з серцевою недостатністю.

Що ж стосується ускладнень під час захворювання, то вони включають в себе серцеву тампонаду, що характеризується крововиливом у перикард, розвиток тромбоемболії легеневої артерії, гостру аневризму серця, тромбоэндокардит. До найбільш грізних ускладнень відноситься розрив шлуночка з розвитком раптової смерті.

Діагностичні та лікувальні заходи

Діагностика інфаркту міокарда включає в себе зовнішній огляд, проведення ЕКГ, вимірювання тиску, опитування пацієнта, дослідження показників крові (активності ферментів). Крім того, здійснюється дослідження коронарних судин, проводиться Ехокг. При необхідності організується аортокоронарне шунтування.

Прогноз для життя та здоров’я пацієнта залежить від своєчасності лікування. Перша медична допомога включає в себе забезпечення спокою для людини, прийом нітратів (нітрогліцерину), аспірину. Якщо больовий синдром після прийому нітрогліцерину не зникає, значить, це не стенокардія. При підозрі на інфаркт відразу викликається швидка допомога. Якщо людина без свідомості, організується серцево-легенева реанімація.

Після визначення діагнозу лікування інфаркту передбачає ліквідацію болю за допомогою морфіну або шляхом поєднання фентанілу з дроперидолом, подавання зволоженого кисню (при розвитку серцевої недостатності). Призначається аспірин або клопідогрел. Вони порушують агрегацію тромбоцитів і попереджають утворення тромбів.

Лікування включає застосування антиагрегантів (гепарину), тромболітиків (стрептокінази, альтеплазы), бета-адреноблокаторів, антагоністів кальцію, магнію сульфату. Відновлюється серцевий ритм.