Пріапізм — це патологічно тривала (4-6 годин і більше) хвороблива ерекція статевого члена, яка не пов’язана з сексуальною стимуляцією і не проходить після еякуляції та оргазму. Хвороба виникає в будь-якому віці, але найчастіше у 20-40 років. Пріапізм відноситься до захворювань чоловіків, які вимагають надання екстреної медичної допомоги (м/п), тому що без неї настає ішемія (стан, коли тканина не отримує кров у необхідній кількості) і загибель тканин пеніса або розвиток еректильної дисфункції (ЕД).

1

Причини і класифікація

Причини пріапізму вельми різноманітні. Всі ймовірні варіанти цієї патології представлені в таблиці:

Іноді встановити достовірну причину пріапізму не вдається (ідіопатичний випадок).

Кінцевою точкою природного перебігу цієї патології є різного ступеня заміщення сполучною тканиною кавернозних тіл (КТ). Це в результаті приводить до стійкої ЕД.

У деяких пацієнтів це патологічний стан розвивалося на ін’єкції в КТ наркотиків або новокаїну (при порушенні техніки місцевої анестезії).

Найпоширенішою є патогенетична класифікація, в якій виділяється наступні різновиди цього захворювання:

1. 1. Ішемічний — пріапізм не пов’язаний із сексуальною активністю і характеризується мінімальним кровотоком в КТ або його повною відсутністю і формуванням кисневого голодування. Відноситься до невідкладних станів та вимагає надання негайної м/п.
2. 2. Неишемический — пріапізм не пов’язаний із сексуальною активністю і обумовлений посиленим напливом артеріальної крові у КТ. Не спостерігається кисневого голодування. Нерідко причиною даної форми є травма області промежини. Зазвичай не вимагається надання термінового лікування.
3. 3. Інтермітуючий — різновид ішемічної форми, при якій епізоди патологічної ерекції чергуються короткими періодами зменшення еректильного напруги в пенісі.

Після травми неишемическая форма захворювання виникає через формування з’єднання між печеристих тканиною і глибокою артерією пеніса.

2

Як правильно розпізнати

Специфічним симптомом пріапізму є твердість КТ при незачеплених спонгіозного тіла і головки пеніса, так як в них кровотік не порушений. Саме тому сечовипускання при даній патології залишається нормальним.

Візуально статевий член приймає форму дуги і пригинається до живота. Зовні набуває червоного або багрово-синюшного забарвлення і злегка набряклий. Наголошується хворобливість пеніса, яка виникає як спонтанно, так і при її зондуванні. Спостерігається збільшення місцевої температури.

При приапізмі крайня плоть вільно відсувається і головка легко оголюється.

У перші години захворювання пацієнти намагаються робити повторні статеві акти або мастурбації в надії, що це буде сприяти припиненню ерекції. Але не спостерігається ні еякуляції, ні оргазму. При цьому ерекція не зникає, а лише посилює біль.

Для правильного вибору лікування вкрай важливо відрізняти ішемічну форму пріапізму від неішемічною:

Для підтвердження походження патологічної ерекції на розсуд лікаря може знадобитися вдатися до використання деяких методів обстеження:

• дослідження кислотно-основного стану і газового складу крові, яка була отримана при пункції КТ;
• доплеровське дослідження судин пеніса;
• ангіографія тазу.

Важливе значення має діагностика основного захворювання, яке могло привести до формування цієї патології. Також можуть знадобитися консультації сторонніх фахівців (онколога, гематолога та ін).

Дуже важливо, через скільки часу від розвитку пріапізму пацієнт звернувся за медичною допомогою. Нижче будуть розглянуті процеси, які відбуваються в статевому члені з самого початку даної патології:

• протягом 12 годин формується набряк интерстиция КТ;
• через 12-24 години — прикріплення до ендотелію судин тромбоцитів (тромбоутворення);
• через 48 годин — відбувається загибель клітин печеристих тіл і ділення та активація фібробластів, що в результаті призводить до розростання сполучної тканини в КТ пеніса з розвитком ЕД.

2.1

Ускладнення та наслідки

Протягом пріапізму здатна ускладнитися наступними станами:

• гострий каверніт (переважає);
• тромбофлебіт вен пеніса;
• парафімоз.

Результати цієї патології можуть бути різні. Це може бути як повне лікування, так і формування залишкових явищ. До останніх належать вогнищевий або тотальний фіброз КТ, що в результаті призводить до формування порушень ерекції різного ступеня.

Слід пам’ятати, що результат захворювання залежить від часу, через скільки була надана медична допомога чоловікові від початку патології.

2.2

Псевдоприапизм

Псевдоприапизм являє собою мимовільно зникають хворобливі ерекції пеніса під час сну. Характеризується тривалим поступово прогресуючим перебігом. Спочатку патологічні ерекції виникають нечасто (приблизно один епізод в тиждень), далі вони можуть відзначатися до декількох разів за ніч.

Статевий потяг при псевдоприапизме практично завжди відсутній. Після закінчення статевого акту ерекція ненадовго слабшає, а потім знову поновлюється.

Псевдоприапизм відрізняється від істинного наступним:

• слабшають прояви, коли чоловік спить після активних рухів або ходьби, а також після акту дефекації або сечовипускання;
• іноді відзначається позитивний ефект від прийому седативних і снодійних препаратів, прикладання на область пеніса холодних компресів.

Велика частина урологів схиляється до думки, що в основі розвитку патологічних ерекцій при псевдоприапизме лежать нервово-психічні розлади.

3

Тактика лікування

Переважно пріапізм лікується з використанням хірургічних методик. Застосування лікарської терапії має другорядне значення. До останньої належить знеболювання препаратами з групи НПЗЗ.

Хірургічне лікування ішемічної форми пріапізму складається з наступних етапів (при неефективності переходять до наступного):

• пункція і подальше відмивання КТ розчинами адреноміметиків (адреналін або мезатон) та гепарину;
• спонгиокавернозний анастомоз (тобто накладення шунта);
• сафенокавернозний анастомоз.

Пункція КТ абсолютно неефективна при патологічній ерекції на фоні хімічного опіку КТ в результаті інтракавернозних ін’єкцій наркотиків або місцевих анестетиків.

Незалежно від того, як давно почала проявлятися хвороба, лікування неішемічною форми пріапізму починається з пункції і відмивання КТ. При неефективності останньої вдаються до операції по накладенню сафенокавернозного анастомозу.

Найбільш доцільним методом лікування цієї форми хвороби є ендоваскулярне закриття артеріовенозної фістули. Остання виконується після ангіографії судин тазу. Хоча ця операція технічно складна і вимагає наявності в лікарні спеціального дорогого обладнання, тому виконується не скрізь.

З метою зменшення ризику формування інфекційних ускладнень при оперативному лікуванні пріапізму рекомендовано призначати профілактично антибіотики – ингибиторзащищенні пеніциліни, що володіють високою активністю щодо позалікарняної грампозитивної і грамнегативної флори.

Якщо патологічна ерекція є ускладненням іншого захворювання або інтоксикації, тоді слід якомога швидше розпочати специфічну терапію або виконання заходів, які спрямовані на виведення токсинів з організму чоловіка. У разі розвитку пріапізму, лікування основної хвороби тільки знижує ймовірність повторних епізодів даної патології.