УЗД сечового міхура і інших органів малого тазу є одним із сучасних і найбільш ефективних методів діагностики багатьох захворювань сечостатевої системи. Дана процедура дозволяє ретельно вивчити стан сечового міхура, тобто визначити його форму, розмір і розташування, а також виявити різні патології в ньому. УЗД є абсолютно безпечною процедурою, тому до неї часто вдаються при обстеженні сечостатевої системи у маленьких дітей і вагітних жінок.

Показання до ультразвукового дослідження сечового міхура

УЗД даного органу сечовивідної системи може бути призначено у профілактичних цілях (1 раз на рік при диспансеризації) або при наявності у пацієнта таких симптомів:

1. Гематурія (кров у сечі). Сеча набуває темного відтінку, при сечовипусканні пацієнт може відчувати ріжучі болі в області уретри. Ці ознаки часто супроводжують пухлинний процес і сечокам’яну хворобу. У цьому випадку крім УЗД потрібно здати загальний аналіз крові, клінічний аналіз сечі.
2. Хворобливе сечовипускання і ріжучі болі періодичного або постійного характеру внизу живота є основними симптомами сечокам’яної хвороби і циститу.
3. Почуття неповного спорожнення при сечовипусканні. Спостерігається у чоловіків при аденомі передміхурової залози, сечокам’яної хвороби і пухлинних станах.
4. Будь-яке відхилення від норми в результатах клінічного аналізу сечі. До таких відхилень належать підвищений вміст лейкоцитів, еритроцитів, бактерій і білка в сечі.

Що показує УЗД сечового міхура?

УЗД дозволяє оцінити такі характеристики сечового міхура:

• внутрішні і зовнішні кордони органу;
• розміри (збільшений міхур може бути ознакою аденоми простати у чоловіків, сечокам’яної хвороби, стриктур уретри та інших відхилень, а маленький спостерігається при шистосомозе, циститах і фіброзі);
• форму (симетричний чи асиметричний);
• механічні пошкодження міхура і порушення його цілісності;
• наявність сторонніх включень і пухлинних утворень;
• характер вмісту (наявність у внутрішній порожнині органу згустків крові і гною).

При діагностуванні кінцевих відділів сечоводу можна виявити такі захворювання:

• уретероцеле – звуження устя сечоводу, яке призводить до виникнення кулястого випинання і його входження в порожнину міхура;
• мегауретер – вроджене розширення сечоводу, що характеризується порушенням його спорожнення;
• аномалії кількості сечоводів – подвоєння, потроєння і аплазія сечоводу з одного боку.

Як підготуватися до УЗД сечового міхура?

Правильна підготовка до УЗД дозволяє звести до мінімуму можливість перешкод з боку кишечника та інших органів черевної порожнини. Завдяки цьому лікуючий лікар зможе більш точно розглянути міхур і, відповідно, поставити правильний діагноз.

До моменту проведення УЗД сечовий міхур повинен бути добре заповненим. Це полегшить завдання при визначенні форми органу, його контуру і товщини стінок. Для цього приблизно за 1-2 год до обстеження слід випити 1,5-2,0 л рідини, в якості якої може виступати чай, компот або звичайна вода. Газовані напої пити забороняється, так як вони призводять до збільшення кількості газів в кишечнику, що може негативно позначитися на достовірності отриманої при обстеженні інформації. Якщо УЗД необхідно зробити невідкладно, то для прискорення наповнення міхура пацієнта додатково вводять сечогінні препарати. У цьому випадку нормальної наповненості можна досягти за 15-30 хв.

За 8 год до проведення УЗД пацієнту рекомендується утриматися від прийому їжі. При цьому за 3 дні до процедури потрібно виключити з раціону харчування чорний хліб, капусту, бобові, смажене м’ясо, сирі овочі і спиртні напої: вони можуть збільшити загазованість кишечника.

Подібна дієта особливо актуальна при проведенні ультразвукового дослідження трансректальним способом (через пряму кишку). В цьому випадку додатково слід за кілька годин до початку обстеження поставити очисну клізму.

Як робиться УЗД сечового міхура?

Пози тіла при УЗД можуть бути різними, вони залежать від того, на яку хворобу обстежується сечовий міхур. Для проведення ультразвукового дослідження пацієнту пропонують лягти на спину або постояти (при обстеженні сечовидільної системи на камені). Якщо потрібно визначити рухливість вмісту міхура, то хворому потрібно буде лягти спочатку на один бік, а потім на другий.

Безпосередньо перед дослідженням лікуючий лікар для дотримання правил особистої гігієни дезінфікує датчик ультразвукового апарату спиртом. Після цього на його кінчик наноситься спеціальний гель, поліпшує прохідність УЗ хвиль. Обстежуваної областю є ділянка тіла від пупа до лобка.

При УЗД датчик посилає звукові хвилі в напрямку сечового міхура, після чого приймач вловлює їх віддзеркалення від внутрішніх стінок органу і виводить результати на монітор комп’ютера (рис. 1). Лікар може змінювати ракурс обстежуваної ділянки, що дозволить оглянути диагностируемый орган більш точно.

У більшості випадків процедура УЗД триває не більше 10 хв. Якщо підготовка до УЗ дослідження була проведена правильно, то при добре наповненому міхурі можна ретельно розглянути особливості будови органу, виміряти його обсяг, визначити осад і підтвердити наявність запалення.

Якщо УЗД буде проводиться трансректально або трансвагінально, то датчик необхідно помістити в презерватив. Такий спосіб дослідження призначають у тих випадках, коли традиційний спосіб діагностики не дозволяє отримати достовірну інформацію про стан сечового міхура. Це може статися при:

• скупченні рідини при цирозі печінки;
• дуже товстий шар підшкірного жиру;
• наявність пухлини в обстежуваної області.

При внутрішньому методі обстеження зменшується відстань від стінок міхура до датчика УЗ апарату. Якщо воно проводиться ректально у чоловіків, то єдиною перешкодою на шляху проходження звукових хвиль стає стінка товстої кишки. При трансвагінальної способі діагностики у жінок такою перешкодою виступає стінка піхви.

Норма сечового міхура при УЗД

Сечовий міхур є непарним порожнистим органом, що має эхонегативную структуру, овоідную форму на поздовжніх сканограммах і округлу на поперечних. В нормальному стані міхур симетричний, його контури чіткі та рівні. В його порожнині при обстеженні не повинні спостерігатися эхогенные освіти. Товщина стінки складає близько 4 мм і повинна бути однакової на всьому її протязі.

При деяких захворюваннях сечового міхура УЗД буде показувати певні відхилення від норми. З таких патологій слід виділити:

1. Цистит. Стінка міхура може бути потовщена і мати нерівні обриси. В порожнині органу може бути виявлений осад, що складається з солей, еритроцитів, лейкоцитів та епітелію.
2. Здавлювання (обструкція) передміхурової залози. Характеризується потовщенням стінок міхура. При підозрах на обструкцію додатково призначається обстеження передміхурової залози.
3. Bilharzia. Спостерігається потовщення стінки діагностичної органу та збільшення її ехогенності з локальними гиперэхогенными ділянками.

Ультразвукове дослідження сечового міхура вважається абсолютно безпечною процедурою, що не має протипоказань. Вона дозволяє своєчасно діагностувати багато патології сечостатевої системи. Точність отриманих при обстеженні результатів і, відповідно, ефективність призначеного лікування буде залежати не тільки від професіоналізму лікаря, але і від правильності підготовки пацієнта. У зв’язку з цим при підготовці до УЗД слід дотримуватися всі правила і рекомендації.