В останні роки в сучасній наркологічній науці все частіше предметом жвавих дискусій стає спектр психологічних, психосоматичних, постстресових, посттравматичних, техногенних і психопатологічних детермінат, пов’язаних з ініціацією алкогольної залежності в осіб інволюційного віку (50–60 років). Вивчення тенденцій розвитку і формування адикційних проблем у різні вікові періоди життя є серйозною наркологічною проблемою.

Увагу дослідників привертає факт прискореного формування стрижневих симптомів і синдромів аддикції в людей похилого віку, який протягом свого професійного життя не мали алкогольних проблем. До виходу на пенсію, припинення трудової діяльності або зміни інших життєвих обставин у них мало місце стійке і негативне ставлення до пияцтва, а у своєму звичному соціумі вони успішно конкурували зі своїми товаришами по службі, які мали алкогольні мотивації.

Формування алкогольної залежності

Як показує практика наркологічного центру Авіценна м.Харків, до даної групи хворих входять також люди літнього віку, які почали зловживати алкоголем у молодому і середньому віці. Формування базових симптомів алкогольної залежності (синдром скасування, патологічний потяг, запійні форми алкоголізації, поведінкові девіації), як правило, відбувалося в них у віці 35–40 років. Із дорослішанням асоційовані з алкоголем психічні та поведінкові проблеми збільшувалися захворюваннями

• печінки (алкогольний гепатит, цироз),
• серцево-судинної системи (гіпертензія, кардіоміопатія),
• периферичною полінейропатією,
• больовими симптомокомплексами,
• церебральними дисфункціями.

У таких випадках алкогольна залежність у результаті біологічного старіння організму коморбідно ускладнювалася поліморфною соматичною, неврологічною і психопатологічною обтяженістю. Це призводило як до обтяження симптоматики постінтоксикаційних і абстинентних розладів, так і швидкого розвитку алкогольної психічної деградації. Трансформація звичайного укладу життя, втрата друзів і близьких, самітність, які часто супроводжують літній вік, украй несприятливо позначалися на прогнозі алкогольного захворювання, зокрема на можливості добитися стійкої ремісії.

Лікарі наркологи наркоцентру Авіценна відмічають, що обвальне наростання частки регулярних споживачів алкоголю серед літніх відбулося також у зв’язку з тим, що нові покоління, які досягали похилого віку, несли із собою і свої алкогольні звички, а останні десятиліття супроводжувалися неухильним ростом душового споживання алкоголю, головним чином, за рахунок молодих працездатних віків. Прогресуючий процес постаріння населення призвів до лавиноподібного наростання як відносної частки, так і абсолютної кількості літніх осіб, що зловживають алкоголем, у популяції.

Як показує практика наркологічного центру Авіценна м.Харків, зловживання алкоголем у популяції людей похилого віку є досить гострою наркологічною, і в цілому медико-соціальною проблемою, що вимагає негайних заходів з її розв’язання. За даними наркологічної періодики, зловживання алкоголем і алкогольна залежність є другою за частотою причиною звернення людей похилого віку за спеціалізованою допомогою, 15% звернень за амбулаторною допомогою, близько 10% госпіталізацій до терапевтичних відділень лікарень.

Особливості алкогольної залежності

З віком реакція на алкоголь помітно змінюється у зв’язку зі старінням серцево-судинної і нервової системи, інших життєво важливих органів. Поступово людина перестає одержувати від спиртного задоволення, воно не викликає, як раніше, піднесеного настрою. У стані похмілля самопочуття значно погіршується:

• коливання артеріального тиску викликають болісні головні болі,
• нерідко виникають болі в ділянці серця, печінки,
• може знову з’явитися зниклий на початку хвороби блювотний рефлекс на алкоголь.

Практика наркологічного центру Авіценна м.Харків показує, що багато любителів випити до віку 55–60 років переносять інфаркти міокарда, а іноді інсульти та напади інших серйозних хвороб. Усе це накладає відбиток на картину пізньої алкогольної залежності. У цілому ці хворі вже п’ють менше, однак для того щоб сп’яніти, їм потрібна менша кількість алкоголю.

До цього віку, як правило, анамнез хворого обтяжений деякими соматичними захворюваннями:

• атеросклерозом,
• серцево-судинною недостатністю,
• порушеннями обміну речовин,
• зів’яненням діяльності залоз внутрішньої секреції.

Перераховані фактори нерідко є обтяжуючими в розвитку клінічної картини алкогольного захворювання. У цьому віці стадії алкоголізму формуються швидкими темпами. За 3–4 роки розвивається похмільний синдром, знижена толерантність, зміна особистості за алкогольним типом. Ці зміни можуть обтяжуватися черепно-мозковими травмами, інволюційними порушеннями психіки.

Практика лікарів наркологів центру Авіценна м.Харків свідчить, що переносність алкоголю в літніх низька, вони хмеліють від однієї чарки, а в стані сп’яніння може настати сон у найневідповіднішому місці, різко загострюються соматичні хвороби. Значну частину людей, особливо тих, хто зберігає якоюсь мірою свої життєві позиції (працює, допомагає виховувати онуків і т.д.), така практика і загроза різкого погіршення здоров’я лякають. Вони починають пити не тільки менше, але й рідше. Проте, є категорія людей, які продовжують зловживати спиртним, незважаючи на перенесений інфаркт або інсульт. Вони вважають, що їм нема чого втрачати, і не мислять свого існування без алкоголю.

Лікарі наркологи наркоцентру Авіценна відмічають, що літні також п’ють запоями, хоча й більш короткими, ніж у більш молодих людей. Разом у тим стан похмілля в них більш тривалий і тяжкий — триває до тижня і має перебіг із різними ускладненнями з боку серця, печінки, підшлункової залози, нирок.

Супутні психічні та соматичні радикали алкогольної залежності.

Для людей похилого віку особливо характерні тривалі епізоди погіршення настрою, що виникають після запоїв або періодів довгого постійного пияцтва. Іноді протягом місяця і більше зберігається пригнічений настрій з тугою, тривогою, безсонням і відсутністю апетиту. У людей похилого віку часто з’являються думки про нікчемність свого існування, іноді вони намагаються покінчити життя самогубюством. Більшою мірою таким коливанням настрою піддаються жінки. У розвитку алкогольної залежності в них особливе значення має фактор самітності, втрата зв’язку із близькими. Хворобливі стани нерідко вимагають серйозного лікування не тільки в нарколога, але й у психіатра. Стареча депресія, при якій алкоголь виступає засобом самолікування, стає причиною зловживання алкоголем у літніх осіб в 15–20% усіх випадків зловживання.

Досвід наркоцентру Авіценна м.Харків показує, що у людей похилого віку частіше зустрічаються судомні напади, психози. Перебіг алкоголізму в цьому віці більш злоякісний, з високим темпом розвитку й несприятливим прогнозом. Поганий прогноз обумовлюється ще й тим, що у зв’язку із супутніми соматичними захворюваннями цим хворим протипоказана активна антиалкогольна терапія. Крім того, внаслідок зниженої опірності організму нерідко такі хворі гинуть від різних інтеркурентних захворювань (грип, запалення легенів та ін.).

Алкоголізм, який дебютував у літньому віці, розвивається, як правило, на тлі різноманітної соматичної обтяженості. Це веде до обтяження симптоматики постінтоксикаційних і абстинентних розладів, появи «органічного забарвлення» клінічної картини та до швидкого розвитку алкогольної психічної деградації. Припинення професійної діяльності, втрата друзів і близьких, самітність, що часто супроводжують літній вік, украй несприятливо позначаються на прогнозі захворювання, зокрема на можливості добитися стійкої ремісії. Однак патологічний потяг до алкоголю в багатьох хворих літнього віку відрізняється порівняно невеликою інтенсивністю. У цих умовах відіграють стримуючу роль побоювання за здоров’я, тяжкі стани похмілля, зниження толерантності до алкоголю. Вони стають мотивами, що успішно конкурують із патологічним потягом до алкоголю. У результаті формування алкогольної залежності і його подальший перебіг відрізняються повільним темпом. Таким чином, ті самі обставини обумовлюють досить різні варіанти перебігу алкогольної залежності в літньому віці. Це пов’язане з особливостями преморбіду й ступенем спадкової обтяженості алкоголізмом. Сприятливий перебіг захворювання, зокрема, відзначений у преморбідно-стенічних осіб і при малій спадковій обтяженості.

Наркологи центру Авіценна м.Харків, відмічають що до особливостей симптоматики алкогольної залежності, яка пізно почалася, належать;

• дисфоричні та експлозивні стани в сп’янінні,
• переважання діенцефальних розладів у структурі синдрому скасування алкоголю,
• емоційні порушення — депресія,
• тривога,
• лабільність настрою,
• слізливість,
• іпохондричність,
• мнестичні розлади за відсутності явних ознак морально-етичного зниження.

Зрозуміло, ці особливості характеризують лише більшість хворих, але не дозволяють виключити індивідуальних проявів психічної патології. Велику небезпеку для людей похилого віку становить стан на виході з гострої або хронічної алкогольної інтоксикації, коли алкоголь у крові знижується до фонових значень, зникає його наркотична дія і на перший план виходять такі наслідки інтоксикації як гіперкатехоламінемія, метаболічні порушення тощо. Для осіб з ослабленою з віком серцево-судинною системою велику небезпеку становлять постінтоксикаційна алкогольна гіпертонія, тахікардія, аритмія, судомний синдром, делірій, кетоацидоз, гіпоглікемія.

Особливості лікування алкогольної залежності

Наступним найважливішим аспектом розглянутої проблеми є наукові дані, що найбільш складним у лікуванні алкогольної залежності в літніх є терапія гострих (невідкладних) станів, обумовлених не тільки наявністю великої кількості психічних і поведінкових розладів постінтоксикаційного генезу, але й вагою соматопсихічних, неврологічних, метаболічних порушень. Останні значною мірою пов’язані з формуванням на метаболічному рівні (як наслідок хронічної алкогольної інтоксикації) станів гіпоксії та патології з боку оксидантної системи. Доведено, що серед метаболічних розладів, пов’язаних з алкогольною залежністю, з постійною частотою зустрічається дефіцит і диспропорція вітамінів, електролітів, макро- і мікроелементів та ін.

Спектр препаратів, здатних ефективно впливати на специфіку алкогольних проблем у людей похилого віку, вимагає диференційованого підходу. Наркологам наркоцентру Авіценна м. Харків добре відомо, що можливості застосування медикаментозної терапії обмежені високою частотою побічних дій, практично непрогнозованими ускладненнями фармакотерапії, ризик виникнення яких особливо зростає при взаємодії в організмі лікарських препаратів із продуктами метаболізму психоактивних речовин. Відіграє значну роль наявність супутніх соматичних захворювань, віковий фактор, індивідуальна непереносність, схильність до екстрапірамідних розладів, пірогенно-токсичних і алергічних реакцій. Звертає увагу значне збільшення кількості терапевтично резистентних станів, коли традиційні засоби фармакотерапії в терапевтичних програмах детоксикацій в літніх пацієнтів не здатні привести до бажаного результату.

Практика лікарів наркологів центру Авіценна м.Харків свідчить, що у людей похилого віку, історія алкоголізації яких тягнеться багато років, поступово відбувається зниження кількості і частоти алкоголізації, зменшення толерантності, переносності алкоголю, наростають тяжкі соматичні, когнітивні та емоційні розлади. Одним із результатів алкоголізму в осіб літнього віку є розвиток слабоумства (поступове формування психічного і фізичного маразму). Велике число літніх, які страждають алкогольною залежністю, досить часто вмирають у стані гострої алкогольної інтоксикації, яка в таких випадках стає «детонатором» раптової смерті. У деяких хворих старше 70–80 років настає повна ремісія (період утримання від алкоголю), коли споживання алкоголю неможливо через об’єктивні фізичні причини (відсутність грошей на алкоголь, здатність придбати алкоголь, інвалідизація, соціальна ізоляція, контроль родичів та ін.). У ряді випадків хворі повністю припиняють зловживання алкоголем у пізньому віці після тяжкого або небезпечного для життя соматичного захворювання, наприклад інфаркту міокарда.

Наркологічний центр «Авіценна», м. Харків вже на протязі останніх 30 років займається проблемою лікування алкогольної залежності у людей похилого віку. Має великий досвід в застосуванні сучасних методів діагностики, лікування, профілактиці та реабілітації таких хворих.