Одним з найбільш серйозних ускладнень інфаркту міокарда є кардіогенний шок, невідкладна допомога, алгоритм порятунку життя повинні бути відомі кожному.

Часто від правильних і швидких дій людини, що опинилася поруч з хворим, залежить його життя. Перед тим як розглянути основні невідкладні заходи, які слід проводити при кардіогенному шоці, необхідно більш детально дізнатися про зазначеному стані. Які причини його виникнення і симптоми прояву?

Поняття і основні симптоми кардіогенного шоку

Кардіогенний шок являє собою критичний стан хворого, який переніс обширний або дрібновогнищевий інфаркт міокарда, при якому відбувається різке погіршення нормального кровообігу органів і тканин. В результаті зазначеного стану смерть хворого настає в 90% випадків незалежно від проведення реанімаційних заходів.

Головними причинами кардіогенного шоку вважаються:

• інфаркт міокарда;
• різке звуження або гостра недостатність клапанів серця;
• пошкодження міжшлуночкової серцевої перегородки;
• тромбоемболія легеневої артерії;
• запалення серцевого м’яза.

На які ознаки стану здоров’я людини потрібно звернути увагу, якщо йому раптово стало погано? З інфарктом міокарда і подальшим кардіогенним шоком можна зустрітися раптово і в будь-якому місці, тому важливо добре визначати симптоми зазначеного стану. Можна виділити основні його ознаки:

• біль за грудиною;
• часте дихання;
• зниження температури тіла;
• падіння артеріального тиску;
• блідість шкірних покривів;
• поява холодного липкого поту;
• прискорений пульс;
• підвищене газоутворення;
• зниження виведеної сечі;
• страх смерті;
• сплутаність свідомості та ін.

Долікарська невідкладна допомога хворому з ознаками кардіогенного шоку

Алгоритм невідкладної допомоги хворому з ознаками кардіогенного шоку (до приїзду реанімаційної бригади медиків) складається з таких заходів:

1. Потрібно укласти хворого на спину і створити для нього умови повного спокою.
2. Викликати бригаду реанімації, чітко описати основні симптоми стану хворого.
3. Слід підняти йому нижні кінцівки для забезпечення кращого припливу артеріальної крові до серця.
4. Потрібно забезпечити хворому вільний доступ повітря: провітрювання приміщення, звільнення від тісного одягу, використання кисневої подушки.
5. Провести знеболення ненаркотичними анальгетиками: кетарол, баралгін, трамал та ін.
6. Здійснити долікарську перевірку артеріального тиску хворого при наявності під рукою тонометра.
7. Провести реанімаційні заходи при виявленні ознак клінічної смерті: штучне дихання, непрямий масаж серця.
8. Передати хворого прибула реанімаційній бригаді медиків і повідомити всю відому інформацію про стан його здоров’я.

Важливо відзначити, що транспортування хворого з важким ступенем кардіогенного шоку заборонена. Медиками на місці проводиться екстрене виведення хворого із критичного стану, що полягає в стабілізації частоти серцевих скорочень і артеріального тиску. Одночасно з цим проводиться знеболювання з використанням наркотичних анальгетиків: морфін, промедол, фентаніл, дропериодол та ін. Після деякої стабілізації стану забезпечується транспортування хворого в спеціальній реанімаційній машині у відділення інтенсивної терапії.

Діагностика та лікування хворого з кардіогенним шоком

По дорозі до лікувального закладу медики починають проводити термінову діагностику пацієнта, щоб в подальшому обрати правильну тактику лікування. Сучасні реанімаційні автомобілі оснащені необхідним обладнанням. Інші діагностичні заходи проводяться вже в стаціонарі. Для встановлення зони ураження серця і точної причини виникнення кардіогенного шоку необхідні такі діагностичні дослідження:

• електрокардіограма (ЕКГ);
• УЗД серця;
• ангіографія судин;
• оцінка функції нирок;
• аналіз крові на насичення киснем і електроліти та ін.

Спочатку медики спираються на прояв симптоматики кардіогенного шоку хворого, вимірявши температуру тіла, артеріальний тиск, ЧСС, оцінки серцевого індексу.

Основними завданнями лікарів-реаніматологів є виведення пацієнта зі стану кардіогенного шоку і стабілізація кровопостачання життєво важливих органів. Для цього можуть бути проведені наступні заходи:

• введення стимуляторів для скорочення серцевого м’яза;
• використання тромболітичної терапії;
• знеболювання;
• інтубація трахеї;
• введення вазопресорів для підтримання АТ;
• застосування кисневої маски;
• виконання підтримуючої терапії;
• підключення до апарату штучного кровообігу, штучної вентиляції легенів;
• непрямий масаж серця при припиненні серцевої діяльності й ін.

Після стабілізації стану хворого подальше лікування буде залежати від тяжкості та виду захворювання.

Таким чином, життя хворого з кардіогенним шоком багато в чому залежить від правильних і чітких дій оточуючих людей і своєчасної допомоги медиків.