Гонококкова інфекція (ГІ) є широко поширеним захворюванням, що передається статевим шляхом (ЗПСШ). Хвороба вражає переважно сечостатеву систему. За оцінками ВООЗ, кожен рік даною інфекцією заражаються 78 мільйонів чоловік в світі, хоча дійсне число набагато більше і може складати близько 100 мільйонів. Гонорея (трипер, перелой та ін) є також однією з найдавніших інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).
За інформацією CDC, найчастіше захворювання реєструється у чоловіків. Пік захворюваності припадає на вік 20-24 року. Існує кілька шляхів інфікування, а у чоловіків і жінок найчастіше відзначається зараження гонореєю при статевому контакті.
Опис
Збудником гонореї є Neisseria gonorrhoeae (так званий гонокок). Він являє собою парний кокк, має форму кавових зерен, звернених увігнутою поверхнею один до одного.
Гонокок зустрічається тільки у людини. Збудник, перебуваючи поза людським організмом, швидко гине.
Гонококи чутливі до всіх дезинфікуючих засобів, УФ-випромінювання, висихання, коливань температури. В результаті це призводить до швидкої загибелі мікроорганізмів. Але у вологому середовищі вони здатні зберігати свою життєздатність до однієї доби. В якійсь мірі цей факт пояснює статевий шлях передачі як один з найбільш поширених.
Гонококи найчастіше уражають слизові оболонки (СО), які покриті циліндричним епітелієм. До останніх відносяться:
- уретра;
- сім’явиносні протоки;
- насіннєві бульбашки
- придатки яєчок;
- шийка матки;
- маткові труби;
- яєчники;
- кон’юнктива;
- носоглотка і т. д.
Потрапляючи на сприйнятливий до інфекції епітелій, гонококи викликають запальну реакцію. Остання супроводжується утворенням гнійного ексудату. Збудник здатний у вкрай рідкісних випадках, при попаданні в кров з первинного вогнища ураження, вражати й інші внутрішні органи (суглоби, серце та ін).
На сьогоднішній день все ще можна зустріти людей, які називають захворювання трипером або триперною хворобою.
Шляхи зараження
На сьогоднішній день медицині відомо про кілька шляхів зараження гонореєю як чоловіків, так і жінок:
- Статевий (основний) — інфікування відбувається при традиційних і нетрадиційних статевих контактах. У першому випадку найчастіше уражаються статеві органи, при оральному контакті може розвинутися гонококовий фарингіт, стоматит, при анальному – проктит.
- Інтранатальний — інфікування плоду при проходженні через родові шляхи матері.
- Контактно-побутовий (рідко) — через інфіковані предмети туалету при недотриманні елементарних правил особистої гігієни.
При плаванні в басейні захворіти гонококовою інфекцією неможливо. Мікроб швидко гине під дією дезинфікуючих засобів, одними з яких є сполуки хлору (так звана хлорка), що додаються у воду. Але при застосуванні в басейні одних і тих же засобів особистої гігієни (мочалки і ін), якими користуються хвора і здорова людина, існує ризик інфікування.
Водний шлях зараження у гонореї не реєструють.
Шлях зараження через поцілунки на сьогоднішній день заперечується венерологами. Вважається, що збудник не передається таким способом. Теоретично, щоб інфікування відбулося, повинні бути такі умови:
- ослаблений імунітет здорової людини, а також різні захворювання порожнини рота, включаючи патологію слиновиділення;
- гонорейне джерело інфекції в ротовій порожнині (ангіна, фарингіт, стоматит) у хворого.
При екстрагенітальному інфікуванні виділення збудника у зовнішнє середовище значно менше, чим при розташуванні гонококового запалення в сечостатевій системі. Тому при поцілунках ймовірність інфікування практично наближена до нуля.
Клінічні прояви у чоловіків
Залежно від тривалості інфекції гонорея поділяється на свіжу (до 2 місяців) і хронічну (більше 2 місяців).
Інкубаційний період (ІП) від моменту інфікування до формування запальної реакції становить у середньому близько 3-10 днів, хоча існує імовірність подовження термінів інкубації. На тривалість ІП можуть впливати такі фактори:
- ступінь вірулентності штаму гонококів;
- стан імунітету;
- прийом антибіотиків в субтерапевтичних дозах та ін.
Зазвичай чим більше інкубаційний період, тим млявіше протікає патологічний процес.
Найчастішим симптомом гонореї у чоловіків є гнійний уретрит (запалення сечівника). Дана патологія здатна протікати по-різному в залежності від форми:
- 1. Гостра – характеризується появою різей і болі, що посилюються при сечовипусканні, гнійних виділень з уретри, що залишають сліди на білизні. У певних випадках виділення можуть придбати кров’янисте забарвлення, розвивається гематурія та/або гемоспермія. Досить часто при ураженні уретри на всьому протязі у пацієнтів виникають прискорені позиви на сечовипускання, сім’явипорскування і хворобливі ерекції.
- 2. Підгостра – пацієнтів може не турбувати болючість, яка пов’язана з сечовипусканням. Виділення незначні, частіше слизового характеру. Останні більш помітні в ранкові години або після масажу уретри пацієнтом.
- 3. Торпідна – уретрит може ніяк себе не проявляти. Виділення незначні. Часто єдиним симптомом є відчуття «склеєних» губок уретри. Останнє виявляється чоловіком після нічного сну, під час сечовипускання.
В останні роки реєструється тенденція до збільшення числа випадків хвороби, що протікають по типу торпидного уретрит. Це ускладнює діагностику захворювання на ранньому етапі, іноді призводить до розвитку ускладнень.
У підсумку гонорея може формувати безпліддя у представників чоловічої статі.
Нерідко гонорея поєднується з іншими ЗПСШ (мікоплазмоз, хламідіоз, трихомоніаз та ін), що обтяжує її перебіг.
Діагностика
Розпізнати інфекцію можна на основі клінічної інформації і результатів лабораторних досліджень, таких як:
- мікроскопія біологічного матеріалу;
- посів біологічного матеріалу з метою подальшого виділення збудника;
- ІФА;
- ПЛР.
У випадках хронічних і мляво протікаючих форм ГІ, а також при лікуванні вдаються до методів провокації:
- введення в м’язи Пірогеналу та ін;
- введення розчинів в сечовипускальний канал;
- змазування уражених слизових розчином 0,5%-ного нітрату срібла, Люголя та ін;
- масаж уретри;
- вживання солоної або гострої їжі, слабкого алкоголю.
Всі пацієнти, яким був виставлений діагноз гонорея, повинні обстежитись на наявність інших ІПСШ (хламідіоз, сифіліс, ВІЛ).
Лікування
На сьогоднішній день спостерігається збільшення числа випадків гонококової інфекції, резистентної до стандартної антибактеріальної терапії. Тому лікування повинно проводитися тільки під контролем лікаря, за результатами проведених аналізів. Особливу увагу слід приділяти даним, отриманим при дослідженні чутливості гонококів до антибіотиків. Це допоможе в кінцевому підсумку вибрати найбільш ефективний препарат.
Пропонується призначати наступну схему (так звана подвійна терапія): Цефтріаксон плюс Азитроміцин одноразово. Якщо перший антибіотик недоступний, його можна замінити на Цефіксим.
При підтвердженої чутливості до Цефтріаксону, Цефіксиму або Спектиноміцину можливо використовувати їх в якості монотерапії. Ліки вводяться аналогічно, одноразово.
Особам, які вже отримують терапію, слід утримуватися від сексуальної активності протягом одного тижня після лікування і до тих пір, поки всі статеві партнери не будуть адекватно проліковані (через тиждень після призначення лікування і зникнення симптомів, якщо вони є).
Профілактика
Головними аспектами профілактики є:
- відмова від випадкових статевих зв’язків;
- використання презервативів при сексуальних контактах.
Інформування населення є оптимальним інструментом пропаганди безпечного сексу, який підвищує обізнаність людей про перші симптоми гонореї та інших ІПСШ і збільшує вірогідність їх звернення за медичною допомогою.
В цілях профілактики інтранатального інфікування новонароджених у пологових будинках всім дітям після народження в очі закапують розчин сульфацила натрію (для запобігання розвитку бленореї), а дівчаткам додатково обробляють статеві органи.
