Будь-яка людина сприйме як вирок виявлений у його крові вірус імунодефіциту.

До недавнього часу так і було. Лікування на ранніх стадіях ВІЛ антиретровірусними засобами може тепер продовжити життя, трохи відновити імунну систему хворого.

Що це за хвороба?

Вірус імунодефіциту людини – це вірусне захворювання, яке дуже повільно і поступово руйнує імунну систему організму. У підсумку людина слабшає настільки, що не може захищатися від вторинних інфекцій і пухлинних захворювань. На пізніх стадіях у пацієнта виявляються грибкові, бактеріальні, вірусні та онкологічні хвороби, які погано піддаються лікуванню. Цей стан називають синдромом набутого імунодефіциту (Снідом). Спочатку вірус з’явився в Західній Африці, але в даний час він поширився по всій планеті. Інформація про структуру, шляхи передачі та життєдіяльності вірусу не допомогла створити ліків від нього. З кожним роком у світі зростає кількість людей, заражених ВІЛ, та хворих на Снід.

Можливі шляхи зараження

ВІЛ-інфекція може передаватися при:

• незахищеному статевому акті;
• використанні чужих шприців та голок;
• переливанні зараженої крові;
• від зараженої матері до дитини в період вагітності, при пологах та годуванні груддю;
• контакті крові або подряпаної слизової людини зі кров’ю, спермою, грудним молоком та іншими біологічними виділеннями хворого;
• не стерилізованих інструментах для пірсингу і татуювань;
• використанні чужої зубної щітки, бритви з мінімальними залишками крові.

Вважається, що ВІЛ не передається через піт, слину, сльози, сечу і кал. Це пояснюється тим, що заразитися можна при попаданні в кров і на пошкоджену слизову мінімальної дози вірусу. Приміром, щоб заразитися ВІЛ, досить крапельки крові, яка поміщається на кінці швейної голки.

Як розпізнати ВІЛ на ранніх стадіях

Всіх людей лякає думка про можливе зараження ВІЛ. Тому часто виникає питання: «Як проявляється ВІЛ на ранніх стадіях?». Адже лікувати хворобу на самому початку ще можливо, а потім відбувається повне руйнування імунної системи. В результаті людину вбиває не сам ВІЛ, а інші хвороби, з якими імунітет не здатний битися. Як розпізнати ВІЛ на ранніх стадіях? Ознак, що дозволяють це зробити, небагато. Визначити ВІЛ-інфекцію з раннім зовнішніми ознаками майже ніколи не вдається.

Кожен з них схожий на прояви звичайних вірусних захворювань – грипу, ГРВІ, ротовірусними або ентеровірусними інфекціями:

1. Безпричинна сильна втома. Хронічна втома може сигналізувати про величезну кількість захворювань, в тому числі і про ВІЛ-інфікування. Не варто панікувати, якщо ви відчуваєте постійну втому навіть після нормального нічного відпочинку. Візьміть це на замітку. Якщо ви відчуваєте повний занепад сил протягом декількох тижнів або місяців, потрібно все-таки пройти комплексне обстеження, щоб виключити ВІЛ.
2. Біль у м’язах і горлі, головний біль і озноб – ознаки грипу та застуди. Проте всі вони також можуть сигналізувати про активізацію ВІЛ.
3. Розпухлі мигдалини в горлі і збільшені безболісні лімфатичні вузли на шиї, в паху і пахвових западинах характерні для системного захворювання. При ВІЛ шийні лімфатичні вузли набухають сильніше, чим пахові та пахвові. Щоб розібратися і дізнатися про діагноз, необхідно обстеження.
4. Нудота, блювота і діарея можуть супроводжувати початкову стадію ВІЛ-інфекції. Якщо будь-яка з ознак тримається протягом 1-3 тижнів, варто перевіритися на ВІЛ.
5. Виразки в ротовій порожнині і на геніталіях. Якщо цей симптом проявляється в комплексі з перерахованими вище ознаками ВІЛ, варто насторожитись. Особливо, якщо раніше ви не страждали подібними шкірними проблемами.

Стадії ВІЛ-інфекції

ВІЛ проявляється не відразу, він може довгий час “дрімати” в організмі або розвиватися дуже непомітно. Інкубаційний термін залежить від сили імунної системи людини. Він може коливатись від кількох тижнів до 10 років. У деяких хворих на ВІЛ призводить до розвитку Сніду через 10-12 років при відсутності лікування.

Клінічні прояви ВІЛ-інфекції поділяють на кілька стадій. Перша стадія хвороби настає через 2-6 тижнів після зараження ВІЛ. Для цього періоду характерні такі ознаки:

1. Деяке збільшення лімфатичних вузлів на шиї, в пахвових западинах і в паху. Припухлі лімфовузли щільні і безболісні.
2. Біль у горлі і набряклі гланди.
3. Озноб і підвищена температура тіла (37,5-38⁰С).
4. Пронос.
5. Дрібноточковий висип, як при краснусі (зустрічається у половині випадків).
6. Рідкісні випадки менінгіту та менінгоенцефаліту.

На ранній стадії ВІЛ-інфекція може ніяк себе не проявити, тому людина довгий час не знає про розвиток страшного захворювання. Втім, перераховані симптоми майже завжди люди приписують застуді, грипу або отруєнню, тим самим позбавляючи себе шансу на продовження життя.

Друга стадія ВІЛ-інфекції настає після затихання гострих проявів. Вона триває протягом 3-10 років хвороба майже не виявляє або ж це дуже розпливчасті ознаки:

• болі в суглобах;
• м’язові болі;
• нічна пітливість;
• слабкість і підвищена стомлюваність;
• часті проноси;
• проблеми з координацією рухів;
• часті загострення герпетичної інфекції;
• систематичний підйом температури тіла;
• постійний сухий кашель;
• різке схуднення за пару місяців.

На ранніх стадіях у жінок з ВІЛ відзначається порушення менструального циклу: міжменструальні кровотечі, нерегулярний цикл, хворобливі місячні або їх відсутність. Вважається, що ВІЛ-інфекція здатна провокувати гормональні збої в організмі. Запальні захворювання статевих органів у заражених жінок важко виліковуються. Крім того, у кілька разів збільшується ризик розвитку раку шийки матки. У чоловіків з ВІЛ-інфекцією гормональних змін не буває. Симптоматика вірусу імунодефіциту у дітей має свої особливості. У новонароджених з ВІЛ часто трапляється діарея, їх мучать рецидивуючі інфекції. Для інфікованих дітей віком до 2 років характерні часті бактеріальні інфекції, відставання в рості і масі тіла, збільшені лімфатичні вузли, лихоманки, пневмонії, інфекційні захворювання шкіри і слизових оболонок.

Третя стадія ВІЛ-інфекції починається з розвитку синдрому набутого імунодефіциту (Сніду). Без лікування СНІД починається через 3-10 років після інфікування. Імунітет хворого не справляється ні з чим, людину мучать нескінченні грибкові, бактеріальні, вірусні та протозойні інфекції. Поряд з цим у хворих на Снід досить часто зустрічається ВІЛ-енцефалопатія, ВІЛ-деменція, туберкульоз, рак шийки матки, неходжкінська лімфома, саркома Капоші і т. д. У пацієнта зазначаються збільшені лімфовузли, гарячковий стан і температура близько 38-40⁰С.

Тенденції лікування ВІЛ

Вчені всього світу б’ються над проблемою лікування ВІЛ, але так і не знайшли засобу, що дозволяє повністю вилікувати пацієнтів. Схеми лікування тільки уповільнюють розвиток хвороби і трохи покращують якість життя. Дізнатися, що у вас ВІЛ – це величезний стрес. Хворому потрібна постійна психологічна підтримка з боку психологів і психіатрів, родини та друзів. Далеко не всі можуть впоратися з ситуацією. У зв’язку з цим таким людям потрібен щадний охоронний психологічний режим. Разом з цим проводиться активна терапія антиретровірусними препаратами. Хворі на ВІЛ потребують постійного медичного нагляду для раннього виявлення та лікування вторинних захворювань.

Всесвітня Організація охорони Здоров’я (ВООЗ) в 2010 році рекомендувала починати лікування ВІЛ-інфікованих пацієнтів при рівні CD4 клітин нижче 350 штук/мм³. Однак нові дослідження ВООЗ підтверджують, що ранній початок лікування ВІЛ дозволяє досягти кращих результатів. Вони наполягають на тому, що пацієнтам повинні видавати антиретровірусні ліки вже при виявленні 500 клітин CD4/мм3 або нижче. Це дозволяє зробити лікування більш безпечним і доступним за вартістю. Крім того, терапія на ранній стадії знижує кількість вірусів у крові. Таким чином, зменшується ризик передачі ВІЛ оточуючим людям.

Що стосується заражених дітей, ВООЗ наполягає на необхідності антиретровірусної терапії всім дітям у віці до 5 років, незалежно від кількості клітин CD4. Це стосується ВІЛ-позитивних вагітних, годуючих жінок, подружніх пар, де заражений один з партнерів. Рекомендації ВООЗ не змінилися в плані надання антиретровірусного лікування всім хворим на ВІЛ з активним туберкульозом або гепатитом С.

Лікування ВІЛ-інфекції

В даний час фахівцями центрів по боротьбі з ВІЛ-інфекцією здійснюється лікування хворих за допомогою декількох видів антиретровірусних ліків. Вони розрізняються за механізмом дії:

• інгібітори зворотної транскриптази, до них відносяться нуклеозидні, нуклеотидні і ненуклеозидні  препарати – Зидовудин – AZT (Ретровір, Азидотимідин, Тамозид), Делавирдин (Рескриптор), Невірапін (Вірамун);
• інгібітори протеїнази – Саквінавір (Інвіраза), Індинавір (Криксиван), Ритонавір (Норвір), Нельфінавир (Вірасепт);
• інгибітори проникнення (злиття) – Маравірок, Селзентрі, Фузео;
• інгібітори інтеграли.

В даний час одна з рекомендованих схем лікування ВІЛ включає прийом таблеток Тенофавира, Ламивудина (або ж Емтрицитабіна) і Ефавіренза. Всі перераховані засоби покликані затримувати вірус на різних стадіях його життєвого циклу. Для універсальності деякі ліки в своєму складі мають відразу 2 або 3 компонента одного або різних класів противірусних засобів. В результаті для досягнення необхідного ефекту не потрібно приймати багато різних таблеток, досить 1-2 з різних класів. Це не дає вірусу шансів до вироблення резистентності.

Антиретровірусна терапія повинна призначатися лікарем і проводитися під його пильним контролем, щоб пацієнт не порушував кратність прийому, дозування та інструкцію по застосуванню. В іншому випадку препарат перестане діяти, і у віруса розвинеться стійкість до лікування.

Комбінована терапія антиретровірусними ліками повертає хворим людям здатність працювати, радіти життю, збільшує його тривалість. Одночасно з цим знижується потенційна небезпека зараження оточуючих людей.

При лікуванні вторинних інфекційних захворювань у ВІЛ-інфікованих пацієнтів діють за схемою, що не залежить від імунного статусу людини. Крім того робиться симптоматичне лікування. Спостереження показали, що призначення імунокорегуючих ліків під час терапії ВІЛ-інфекції не доцільне через відсутність позитивної динаміки.

При лікуванні ВІЛ велику роль відіграє психологічна допомога пацієнту. Це індивідуальні бесіди з хворим про його труднощі, проблеми, спроби адаптації в новому статусі. Психолог повинен поговорити з родиною пацієнта, щоб пояснити їм всі нюанси спілкування і допомоги.

Лікування ВІЛ на ранній стадії дає шанс зберегти імунну систему в ослабленому, але працездатному стані. Це дозволяє продовжити життя і знизити небезпеку поширення інфекції. Найкраще рішення – це уникати зараження. Необхідно уникати незахищених сексуальних контактів, не робити татуювання і пірсинг, не потрапляти до лікарні.