Як виникає СНІД і через який час він проявляється?

Якщо людина хвора на Снід, через який час проявляється симптоматика захворювання? Це питання не можна назвати звичайним. Незважаючи на відсутність ефективного лікування патології в наші дні, раннє її виявлення сприяє значному збільшенню тривалості життя. Кожен рік дає смертельно хворій людині надію на появу лікарських препаратів, здатних позбавити його від захворювання.

Підступність Сніду робить його самим небезпечним інфекційним захворюванням. Протягом тривалого часу вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) ніяк не проявляє себе, але між тим поступово підточує здоров’я свого носія. Остання стадія ВІЛ-інфекції – СНІД, при якому летальний результат вже передбачуваний. Згідно зі статистикою, в перший рік перебігу хвороби від неї вмирають більше 50% осіб, у другій – 80%, на третій рік смертність сягає 100%.

Стадії і симптоматика ВІЛ

Залежно від симптоматики ВІЛ-інфекція підрозділяється на 4 основні стадії:

інкубаційний період;
первинні прояви;
вторинні прояви;
термальна стадія.

До первинних проявів відносять такі симптоми: гостру інфекцію, генералізовану лімфаденопатію і безсимптомну інфекцію. Вторинні прояви виражаються в ураженнях слизових оболонок, шкірних покривів і внутрішніх органів. Виникають генералізовані захворювання, що характеризуються множинними ураженнями організму.

З моменту попадання вірусу в організм людини може пройти досить тривалий час, при цьому в однієї людини СНІД може наступити вже через рік, а в іншого – через 20 років. Вчені досі не з’ясували, які фактори викликають форсування патології. У середньому перші прояви Сніду виникають через 10 років.

Загальні симптоми ВІЛ характерні для будь-якої інфекційної патології: запалені мигдалини, болить горло, збільшуються лімфатичні вузли (частіше в області шиї), підвищується температура тіла до відміток понад 38°С. Людина відчуває слабкість, порушуються сон і апетит, з’являється головний біль. На шкірних покривах визначаються дрібні папульозно-плямисті висипання у вигляді рожевих прищиків, що зливаються в більш великі утворення. Часто виникає тривала діарея.

В інших випадках інфікування проявляється енцефалітом або серозним менінгітом. Разом з тим нерідкі випадки безсимптомного перебігу ВІЛ, при яких антитіла до вірусу не виявляються. Первинні прояви патології стихають через 2 місяці, протягом тривалого часу людина може не здогадуватись про свою хворобу.

Симптоматика Сніду

Різко виникають вторинні прояви і вже відкрито сигналізують про наявність смертельної хвороби. Найбільш часто виникають наступні симптоми Сніду:

Пневмоцистна пневмонія. Супроводжується підвищенням температури тіла, кашель (спочатку сухий, потім з мокротою), задишкою при русі, а пізніше і в стані спокою. Погано піддається лікуванню за допомогою традиційної антибактеріальної терапії.
Саркома Капоші. Являє собою злоякісне новоутворення, що вражає лімфатичні судини. Проявляється безліччю невеликих пухлин темно-червоного кольору на кінцівках, голові, тулубі або в порожнині рота.
Інфекційні захворювання (цитомегаловірусна інфекція, кандидоз, туберкульоз, герпес тощо).
Зниження пам’яті і інші ураження центральної нервової системи.

Одними із симптомів Сніду у жінок стають порушення менструального циклу, гострий сальпінгіт, дисплазія або карцинома шийки матки та інші захворювання органів малого тазу.

Але навіть тоді, коли проявляється дана симптоматика, не всі люди асоціюють її зі Снідом. Тут найголовніше – провести якісне обстеження, щоб уточнити не тільки практику, але і первинну патологію.

Умови, необхідні для активації ВІЛ

Щоб відповісти на питання про те, через який час проявляються симптоми Сніду, необхідно розглянути, як веде себе вірус імунодефіциту людини в організмі.

Потрапляючи до крові, вірус прагне зустріти Т-клітини (особливий вид лімфоцитів), які на довгий час стають місцем проживання інфекції. Проникаючи в клітини, ВІЛ змінює їх генетичну програму. Внаслідок чого Т-лімфоцити з помічників імунної системи перетворюються в без’ядерні форми, що імітують сам вірус.

Активації ВІЛ-інфекції можуть сприяти кілька основних факторів, серед яких:

висока активність Т-клітин, які відповідають на реакції імунної системи;
наявність лімфоцитів, не зайнятих в імунологічних процесах;
присутність хронічних інфекцій в активній фазі, що примушують імунну систему постійно виробляти антитіла.

Будь-який з названих факторів може дати поштовх до того, що ВІЛ почне активні дії, скоротивши безсимптомний перебіг захворювання зі строку більше 10 років до 2-3 тижнів. Але, як вже зазначалося вище, загальні процеси активації ВІЛ поки ще повністю не досліджені.

Також передбачається, що тривала «сплячка» вірусу обумовлена низькою агресивністю Т-лімфоцитів, які можуть не звертати уваги на ВІЛ внаслідок:

недостатньої кількості їх в організмі;
боротьби з іншими збудниками.

Безпосереднього контакту вірусу з імунними клітинами не виникає, а отже, не відбувається вироблення антитіл.

Існують групи вже заражених ВІЛ-інфекцією людей, які входять в певну зону ризику. Як правило, безсимптомний період при розвитку вірусу в організмі не перевищує строку в 7-14 днів.

У групу ризику входять:

наркомани;
новонароджені і немовлята.

У перших процеси, що відбуваються в організмі, мають максимальне навантаження, що вимагає постійного вироблення лімфоцитів. У других Т-клітини перебувають у стадії зростання. В обох випадках ВІЛ відразу ж піддається атаці імунної системи.

Залежність перебігу ВІЛ від шляху зараження

Період, коли проявляється СНІД, багато в чому залежить від виду зараження. У всіх випадках вірус потрапляє до крові, але не завжди він відразу ж стикається з Т-лімфоцитами.

Так, при статевому контакті інфекція потрапляє до системи кровообігу через нижню порожнисту вену, де швидка зустріч з імунними клітинами виключається. При анальному сексі спостерігається інша картина: стінки кишечника включають усі 3 існуючі в людському організмі системи кровотоку, що значно прискорює контакт ВІЛ і Т-клітин.

При зараженні дитини від матері через судини пуповини вірус миттєво осідає в клітинах печінки, де у великій кількості знаходяться пасивні Т-лімфоцити. Чим більша кількість вірусів потрапила до крові, тим більша кількість імунних клітин змушена боротися з інфекцією.

Першою клінічною стадією стає гостре інфікування органів лімфосістеми, за ним слідують всі інші прояви. При цьому, чим сильніше і активніше імунна система у хворого, тим коротшим є безсимптомний період інфекції.