Останнім часом УЗД простати стало затребуваною процедурою. Багато чоловіків після 35 років проходять її, адже будь-інфекції, переохолодження, пухлини і застій активності позначаються в першу чергу на передміхуровій залозі.

Способи дослідження простати

Якщо у чоловіка з’явилися проблеми в області простати і сечового міхура, що супроводжуються неконтрольованим сечовипусканням, імпотенцією, болями і загальним дискомфортом, це перший сигнал для звернення до уролога, який вирішить питання про необхідність УЗД. На відміну від подібного дослідження інших органів тут потрібна підготовка. УЗД простати може бути трансректальним (проводиться через пряму кишку) або трансабдомінальним (через черевну стінку). У другому випадку пацієнта обов’язково попросять наповнити сечовий міхур. Це робиться через те, що датчику важко розрізнити передміхурову залозу, оскільки розташована там, де сечовий міхур переходить в уретру.

Важливо правильно розрахувати час прийому й кількість рідини. Якщо сечовий недостатньо заповниться, пацієнту доведеться чекати. Якщо він буде заповнений надмірно, людина буде відчувати сильні позиви і дискомфорт під час натискання датчиків протягом всієї процедури. Оптимальний варіант – випити близько 1 л води за годину до УЗД.

За кілька днів до трансректального дослідження потрібно почати дотримуватися дієти. Очисна клізма перед УЗД – обов’язкова процедура. Трансабдомінальне дослідження вважається не таким точним при простатиті та проводиться рідше, як правило, це супутня процедура при основному дослідженні інших органів. Пацієнт повинен лягти на спину. На його живіт наносять гель, щоб позбутися від прошарку повітря, яка заважала б датчикам вловлювати ультразвук. Датчики вільно ковзають по поверхні живота, а лікар отримує можливість розглянути органи тазу на екрані. Доктор виробляє вимір сечового міхура і передміхурової залози протягом 10 хвилин, фіксує результати, і через 20 хвилин уже готова розшифровка дослідження. Процедура абсолютно безболісна.

Трансректальне УЗД менш приємно, але дає стовідсотковий результат. Як роблять УЗД простати, використовуючи даний метод? Пацієнт повинен лягти спиною до лікаря, підтягнувши коліна до живота і зігнувши ноги. Ректальний датчик діаметром близько 1,5 см з попередньо надітим на нього презервативом вводиться в анальний отвір. Датчик заздалегідь обробляють гелем, після чого вводять в кишку до рівня простати, щоб дослідити її. Він не розтягує кишку.

При проведенні процедури оцінюється кілька показників. Що стосується норми, то передміхурова залоза має бути в розмірі не більше 25 см, володіти чіткими, рівними краями. Структура її рівномірна, поздовжній зріз – близько 2,5 см (максимум 4 см), поперечний у нормі – 2,7 см, а переднезадній – від 1,5 до 2,5 см. Об’єм залишилася сечі в сечовому міхурі теж вимірюється. У здорової людини він становить 15 мм. Основні патології, які може виявити ультразвукове дослідження передміхурової залози, це простатит, аденома, рак, кіста, камені.

Патології передміхурової залози

Передміхурова залоза являє собою залозисто-м’язовий орган, який виробляє секрет для змішування з насіннєвою рідиною і підтримки нормального функціонування і рухливості сперматозоїдів.

При простатиті, яким страждають 50% чоловіків у Росії, виникають проблеми не тільки з сечовипусканням, але і з ерекцією. Часто простатит не дає про себе знати на перших порах, і його виявляє тільки УЗД передміхурової залози.

Простатит буває трьох типів:

1. Бактеріальний. З’являється у молодих людей у разі таких інфекцій, як хламідіоз, гонорея. Інфекція потрапляє в залозу і в разі нашарування на вже наявні порушення і відхилення дає про себе знати у формі бактеріального простатиту.
2. Простатодінія – це ущільнення тканини без видимих ознак запалення.
3. При небактериальном простатиті аналізи не виявляють наявності бактерій.

Хронічними формами захворювання страждають люди після 35 років. Як правило, процедуру УЗД простати проходять не від бажання убезпечити себе і перевірити здоров’я, а роблять тоді, коли вже з’явилися проблеми з потенцією і сечовипусканням. Гострий простатит супроводжується ознобом, значним підвищенням температури і набряками.

Захворювання, пов’язані з передміхурової залозою

Аденома – це доброякісне розростання залозистої тканини, яке зберігає початкове її будова. Аденоми розрізняють за формою. Вони можуть бути схожі на циліндр, грушу або куля, з одним або декількома вузлами. Пухлина проникає далі у сечовий міхур, не дозволяючи йому повністю звільнятися. Спостерігаються затримки сечі, при цьому вони не пов’язані з розмірами пухлини. Вона може бути великою, але не викликати симптоми. Все залежить від напрямку її зростання. Основними ознаками стають часте сечовипускання, його утруднення спочатку, ослаблена струмінь сечі або крапання після сечовипускання. Лікування аденоми ліками можливо, якщо пацієнт вчасно звернувся в клініку і УЗД виявило захворювання. На більш пізніх етапах потрібне хірургічне втручання.

Кіста з’являється у чоловіків у більш похилому віці і виглядає, як порожнина із рідиною. Вона викликає ті ж проблеми з потенцією і сечовипусканням, що й інші захворювання передміхурової залози. Тому розпізнати кісту самостійно, без лікаря і процедури УЗД, практично неможливо. Кісти бувають як вродженими, так і набутими. У першому випадку це результат вади розвитку, у другому ж – наслідок закупорки судин і скупчення рідини.

Камені в передміхуровій залозі з’являються в результаті скупчення кальцію, коли запальні захворювання не лікувалися чоловіком або були вилікувані не до кінця, як, наприклад, при запущеній формі простатиту. Особливості режиму харчування та порушення обміну речовин також відображаються на утворенні каменів.

Іноді камені стають причиною крові в спермі. Саме трансректальне метод УЗД визначає не тільки місце їх розташування, але і розміри, що відбивається на подальшому виборі лікування. Камені невеликих розмірів можуть самоліквідуватися разом з сечею пацієнта. Це можливо при правильно підібраній фізіотерапії. Великі камені доводиться видаляти, але головна мета лікування полягає у видаленні, а в попередженні нових утворень.

Ця недуга – одна з головних причин смертності в Росії. Хвороба проходить непомітно, змушуючи залозу виділяти величезну кількість секрету. Тільки тоді, коли пухлина охоплює всю залозу і починає впливати на інші органи, у хворого виникають проблеми. У таких випадках потрібне видалення передміхурової залози. Якщо виявити рак на ранніх стадіях, наприклад, коли обстежують інші органи, залізу ще можна врятувати.

Як би ні була деяким чоловікам неприємна сама думка про проведення трансректального УЗД передміхурової залози, все ж краще пройти через це, що надалі все життя мучитися від імпотенції та безпліддя.