У багатьох випадках хворого Снідом цікавлять питання, які лімфовузли збільшуються при ВІЛ-інфекції і як пов’язаний процес з порушенням діяльності імунної системи.

Деяким пацієнтам вдається уникнути неприємних наслідків, які виникають після зараження небезпечним вірусом: утворення злоякісних лімфом відбувається в будь-якому віці і має особливо агресивний перебіг.

Значення лімфовузлів для організму хворого ВІЛ-інфекцією

Імунітет формується з участю лімфатичних вузлів: в організмі людини їх налічується близько 700 одиниць. Лімфатична рідина постійно фільтрується через вузли, які затримують токсини, віруси, бактерії, клітини пухлини.

Захисну функцію виконують лімфоцити: місцем їх дислокації є лімфовузли. Елементи крові проникають через судинну стінку, знищують мікроорганізми і зруйновані клітини.

Лімфаденопатія супроводжує перебіг ВІЛ-інфекції і з’являється не тільки в першій фазі хвороби, а може виникати на будь-якому етапі її розвитку. Хвороботворні мікроорганізми проникають в лімфатичні вузли, розташовані по всьому організму хворого, і провокують розвиток генералізованого запального процесу. Збільшення вузлів відбувається одночасно у всіх групах під впливом вірусу Сніду.

Лімфоцити стрімко розростаються в тканинах запалених вузлів, утворюючи пухлини, сформовані з атипових клітин. Лімфоми з’являються у ВІЛ-інфікованих пацієнтів на заключних етапах хвороби.

Зміни, що виникають при Сніді в лімфатичної системи

На початку розвитку хвороби спостерігається збільшення фолікулярної тканини, а фінал захворювання супроводжується повним руйнуванням лімфоїдних утворень. Інфекційні осередки формуються у лімфовузлах при сильному виснаженні організму ВІЛ-інфікованого хворого. Лімфоцити повністю уражаються вірусом, постійно знаходяться в активному русі і продукують антитіла, що викликають повне руйнування лімфоїдної тканини.

В першу чергу у хворого відбувається збільшення основних груп лімфовузлів:

• ліктьових;
• пахових;
• шийних;
• привушних.

Змінюється консистенція: вузли стають більш щільними, а шкірний покрив над ними не змінює своє забарвлення. Привушні залози виглядають припухлими, не спаяними з шкірним покривом.

Генералізований процес при ВІЛ спостерігається у післяпологовому періоді інфікованих породіль, особливо у жінок, що є носіями цитомегаловірусу та збудника простого герпесу. Збільшені лімфовузли супроводжують лимфопатию легень при ВІЛ-інфекції. Уражаються бронхолегеневі, трахеобронхіальні, внутрігрудинні лімфатичні вузли. На їх поверхні утворюються гранули, які зливаються у великі вогнища запалення.

Клінічні прояви лімфаденопатії

У хворого з’являються додаткові симптоми:

• пітливість в нічні години;
• схуднення;
• субфебрилітет;
• фарингіт;
• збільшення селезінки;
• зміна розмірів печінки.

Лімфовузли при огляді мають щільну консистенцію, вони рухливі і болючі. Ліктьовий вузол в нормі має розміри не більше 0,5 см, а перевищення цієї величини вказує на розвиток патологічного процесу. Розмір вузлів в межах 1х1 см свідчить про розвиток злоякісного процесу.

При ВІЛ-захворюванні спостерігається зростання задньошійної групи вузлів, що супроводжується зміною конфігурації шиї хворого. Після огляду пацієнта лікар нерідко виявляє зміну інших утворень лімфоїдної тканини. Хворий пред’являє скарги на головний біль, підвищення температури тіла, кашель, загальну слабкість. Збільшення вузлів до 2 см, що супроводжується зміною в тканині легенів, яке можна побачити на рентгенівському знімку, свідчить про формування фіброми.

Збільшення шийних вузлів при лімфогранулематозі

Хворий Снідом нерідко помічає, як сильно збільшуються лімфовузли при ВІЛ: їх розміри залежать від місця розташування і стадії запального процесу. Часто уражаються вузли глоткового кільця, які мають м’яку консистенцію: вони еластичні, безболісні. Шкіра над ними не збуджена, м’яка, вени рухливі і зберігають звичайну конфігурацію. Лише у деяких ВІЛ-інфікованих спостерігається поява виразок над лімфовузлами. Огляд показує, що лікування таких хворих може затягнутися на багато місяців.

Рідко запалюються подніжнещелепні лімфатичні вузли. Однак лікар виявляє збільшені потиличні утворення досить часто, особливо якщо процес поширюється з пошкодженої лімфоїдної тканини на шиї.

При ураженні повік і кон’юнктиви очей у хворого збільшуються передні шийні вузли. Потиличні і задні привушні лімфовузли змінюються при прогресуванні лімфоми. Метастазування пухлини призводить до появи змін в утвореннях, розташованих в області сходового м’язу і ключиці.

При розвитку неходжкінської лімфоми збільшуються вени, розташовані на шиї хворого, а лімфатичні вузли стають щільними, не зрощеними з шкірою та прилеглими тканинами.

Терапія лімфаденопатії

Коли збільшуються лімфовузли на шиї, змінюється їх форма і розміри, тому доцільно почати прийом рослинного збору, що містить траву фіалки та череди, листя волоського горіха. Ліквідує патогенну мікрофлору та сприяє зменшенню проявів загальної інтоксикації організму складу з листя евкаліпта, квіток календули і чорної бузини, трави шавлії і кореня солодки голої. Цілющий настій знищує стафілококи, синьогнійну паличку, стимулює регенераційні процеси в тканинах лімфатичних вузлів.

Лікар рекомендує приймати рослинні засоби хворим, у яких збільшення вузлів пов’язано з розвитком інфекційного процесу або злоякісної пухлини, що складається з лімфатичної тканини. У ВІЛ-інфікованих хворих вузли є джерелом поширення інфекції, що передається гематогенним і лімфогенним шляхом. Хворі приймають лікарський збір з трав шавлії, медунки, хмелю, омели білої, хвоща польового для ліквідації симптомів нездужання.

Лікування лімфоми при ВІЛ-інфекції спрямоване на усунення запального вогнища, що є загрозою для прогресування захворювання. До складу комбінованої терапії входить застосування хімічних препаратів, променева терапія. В процесі лікування усувають запалення в тканині лімфовузлів, руйнуючі клітини злоякісного новоутворення.

При виникненні лімфатичного статусу у хворого ВІЛ-інфекцією, що супроводжується збільшенням шийних, пахових лімфовузлів, необхідно виконувати всі рекомендації спеціаліста. Лікування призводить до зменшення розмірів хворого органу.