Артеріальна гіпертензія у дітей – постійно підвищене значення тиску, що визначається за віком, масою та статтю, зростом дитини. Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків поширена менше, чим серед дорослої частини населення. Для хлопців дошкільного віку вона становить до 13% від загальної кількості, а для підлітків – до 17%. Високим тиском для дитини вважається значення між 89 – 94 мм ртутного стовпа. Це основна група ризику артеріальної гіпертензії у підлітків. У дітей перших років життя це захворювання розвивається надзвичайно рідко.

У переважній більшості випадків проблема виникає як вторинний фактор. Найбільша схильність до артеріальної гіпертензії у підлітків пубертатного віку. Це захворювання проявляється у них різними вегетативними дисфункціями.

Етіологія захворювання у дитини

Найчастіше артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків проявляється як вторинний фактор. Причини її виникнення залежать від віку. При цих процесах основне місце посідає патологія нирок. Основні причини артеріальної гіпертензії в дитячому віці такі:

1. У новонароджених можуть бути генетично обумовлені аномалії в структурі ниркової тканини. Можлива наявність тромбозу або стенозу артерій нирок.
2. У дітей до 5 років часто виявляється коарктація аорти або дисплазія в легенях і бронхах.
3. У хлопців до 9 років основним джерелом гіпертензії є різні запальні процеси в нирках, структурні зміни в їх тканинах, стеноз артерій цих органів, пухлина Вільмса або коарктація аорти.
4. У підлітків до 16 років разом з перерахованими вище причинами появи хвороби стають первинна артеріальна гіпертензія і паренхіматозні ураження ниркової тканини.

Іншими, більш рідкісними факторами, що сприяють виникненню недуги, є різні хвороби сполучних тканин, васкуліти і безліч ендокринних порушень (нейробластома, вроджена гіперплазія тканин наднирників, феохромоцитома, гіперпаратиреоз, синдром Кушинга).

Підвищення тиску може викликати і прийом великої кількості адреноміметиків, наприклад, сальбутамолу, ефедрину, нафтизину та ін.

Діагноз первинної гіпертензії ставиться після обстеження пацієнта і виключення всіх можливих захворювань, які можуть спровокувати підняття тиску і сприяти розвитку таких хвороб, як гіпертонія. Зазвичай первинна гіпертензія пов’язана з поганою спадковістю, а до факторів ризику можна віднести наступне:

1. Конфліктна ситуація в сім’ї, що викликає у підлітка емоційне напруження.
2. Реакція дітей на стрес і їх індивідуальні особливості.
3. Велика маса тіла.
4. Можливі порушення обміну речовин.
5. Споживання великої кількості столової солі.

До групи ризику можна віднести дітей з високим, нормальним для них артеріальним тиском. У цей список можна внести і хлопців з поганою спадковістю.

При вторинної гіпертензії нирок може виявитися підвищення артеріального тиску, що має злоякісний характер. Воно погано піддається лікуванню і характеризується високою смертністю. Такий гіпертонічний криз має багато ускладнень:

1. У хворого розвивається гостра енцефалопатія. Вона характеризується головним болем, блювотою, нудотою, втратою свідомості, судомами, погіршенням зору.
2. Гостра серцева недостатність у районі лівого шлуночка. Вона може супроводжуватися задишкою, різкими болями або набряком легень.
3. Ниркова недостатність, яка носить гострий характер. При цьому проявляються симптоми олігурії, протеїнурії, гематурії.

Класифікація уражень при артеріальній гіпертензії і діагностика захворювання

Загального списку для дітей не існує, а у дорослих такий розподіл вироблений на основі рівня самого тиску і того ураження, яке воно справляє на організм. Хворобу можна розділити на доброякісну і злоякісну артеріальну гіпертензію. При цьому для дітей класифікація вираженого захворювання в залежності від віку виглядає так:

1. До 30 днів – понад 110 мм ртутного стовпа.
2. До двох років – понад 120.
3. При віком до 9 років – 130 і вище.
4. Підлітки до 16 років – 145 мм рт.ст. і більше.

Всі ці дані приблизні і можуть дещо відрізнятися від зазначених чисел. Це залежить від індивідуальних особливостей організму кожного підлітка. Але ці цифри можна застосовувати в повсякденній практиці для виявлення хвороби.

Якщо батьки помітили у підлітка часті запаморочення або він страждає ожирінням, треба терміново відвести його на обстеження.

Спочатку проводиться зовнішній огляд і записуються скарги хворого. Лікар вимірює артеріальний тиск і вагу підлітка, його зріст. У дітей можуть бути виявлені запаморочення, швидка стомлюваність, підвищена дратівливість, що дасть лікарю підставу підозрювати у хворого збільшений артеріальний тиск. Можуть бути виявлені болі в області серцевого м’яза, тахікардія, порушення пам’яті. Пацієнту знімають ехокардіограму, досліджують за допомогою спеціального приладу дно ока для виявлення звуження судин. На підставі отриманих даних складається методика курсу терапії.

Методи лікування артеріальної гіпертензії у дітей

Дітям і підліткам лікарі рекомендують нелікарські способи боротьби з підвищеним тиском, якщо у них при обстеженні не виявили ураження нирок, серця або головного мозку. Це робиться і при ранній гіпертензії. Методика лікування в цьому випадку полягає в зміні стилю життя підлітка:

1. Якщо він має підвищену масу тіла, то рекомендується її знизити.
2. Треба різко збільшити фізичну активність дитини.
3. Бажано перейти на режим раціонального харчування.

Всі ці заходи можуть бути застосовані для нормалізації тиску при так званої м’якої гіпертензії.

Якщо рекомендовані заходи не дали бажаного результату або при обстеженні виявлено ураження нирок або серцевого м’яза, то застосовується медикаментозна терапія.

Ці заходи можуть бути застосовані і до дітей, які страждають різними хворобами нирок, мають хронічний характер, або уражені цукровим діабетом.

У дитячому віці підходить більшість медикаментозних засобів, які застосовуються для лікування дорослих. Але вся складність в тому, що дози цих ліків доводиться підбирати емпірично. Найбільш ефективними вважаються препарати з ряду тіазидних діуретиків. Але треба контролювати кількість ліпідів, сечової кислоти та глюкози в крові хворого. Якщо підліток не страждає хворобами бронхів або легенів, то для зниження артеріального тиску можна використовувати бета-блокатори.

Найчастіше лікарі застосовують антагоністи кальцію або інгібітори АПФ, які у дітей зазвичай не викликають ніяких побічних ефектів. Хоча описані випадки, коли під впливом цих ліків у пацієнтів з’являлися висипи, нейтропенія, кашель. Але це може статися у 1% хворих. Інгібітори АПФ знижують артеріальний тиск і поліпшують загальний стан нирок і судин серця, можуть призупинити ураження ниркових тканин при нефритах. Їх використовують і тоді, коли у пацієнта виявлений цукровий діабет.

Але треба пам’ятати, що препарати цієї групи розширюють не тільки кровоносні судини, але і еферентні артеріоли клубочків самих нирок, що може викликати зменшення швидкості фільтрації. Тому застосування інгібіторів АТФ у дітей зі стенозом артерій нирок або з імплантованим органом треба ретельно контролювати, щоб уникнути небажаних ускладнень.

Так як ці препарати протипоказані вагітним жінкам, використовувати їх при лікуванні дівчат-підлітків треба з великою обережністю.

З антагоністів кальцію найчастіше застосовують ніфедипін. У дорослих цей засіб викликає безліч побічних ефектів. Але даних такого впливу на дітей у медиків немає. Є рекомендації обмежити застосування для хлопців при гострому розвитку артеріальної гіпертензії, яка проходить на тлі гломерулонефриту.