Види імунітету

Залежно від вроджених і набутих властивостей організму розрізняють певні види імунітету.

Вроджений тип імунітету є у кожної людини, він дарований нам природою. Наведемо приклад: люди не можуть страждати на хвороби, притаманні тваринам. Це пояснюється в першу чергу природними особливостями імунітету людини. У нашому організмі виробляються спеціальні антитіла, що перешкоджають появі подібних недуг. Їх організм отримує ще в дитинстві – мати передає дитині антитіла через молоко. Необхідні захисні компоненти також передаються через плаценту. Головна особливість вродженого імунітету в тому, що він зберігається впродовж всього життя.

Про види і типи імунітету

За походженням існують відмінні один від одного види імунітету. Придбаний з’являється після перенесеного захворювання. Якщо людина перенесе хворобу один раз, у нього виробляється імунітет проти неї. Відповідно, виникає несприйнятливість до конкретного збудника. Набутий імунітет може зберігатися протягом тривалого часу. Наприклад, якщо людина перехворіла на кір, до цієї хвороби виробився імунітет. Важливо відзначити: він зберігається довічно. Якщо паціент хворів на вірус грипу або переніс ангіну, в цьому випадку імунітет збережеться не так довго, і людина може ще раз підхопити вірус.

Типи імунітету бувають активними й пасивними, але це стосується тільки придбаного виду. Активний штучний імунітет, як правило, формується в результаті проведеної вакцинації, після якої організм одержує певну кількість антигенів. В даному випадку організм активно бере участь у виробленні власних антитіл. Такий імунітет залишається на довгий час. Антитіла, що сформувалися після вакцинації, перешкоджають подальшому прояву хвороби, проти якого зроблено щеплення. Тобто людина стає досить стійкою до повторних контактів з подразником. Існує і так званий пасивний набутий імунітет. Він формується тоді, коли в організм вводяться готові антитіла, що містяться в сироватках. Зараженому можуть ввести сироватку крові людини, яка вже перехворіла.

Нестерильний і стерильний імунітет

Формування активного імунітету – процес поетапний. Пасивний імунітет розвивається не відразу, проте зберігається протягом довгого часу. Імунітет до інфекції має одну особливість: він специфічний, спрямований на подолання певної хвороби і є неефективним у боротьбі з іншими.

Що таке “нестерильний імунітет”? Як відомо, в результаті щеплень організм виробляє захист від подразника. Але іноді бактерії залишаються, при цьому вони блоковані. Мікроби в даному випадку присутні в невеликій кількості, це і називається «нестерильний імунітет». У такій ситуації є чимала ймовірність повторної активації інфекції, типовим прикладом є герпес. У разі повторної появи хвороби вона активізується, а потім знову послаблюється, тому що організм вже боровся з нею.

Стерильний імунітет передбачає остаточне усунення зараження, він формується при вакцинації. Приклад – вакцинація проти гепатиту А. Розрізняють основні види імунітету, залежно від імунної відповіді. Після того як мікроби потрапляють в організм, відбувається неспецифічна імунна відповідь, яка передбачає первинне руйнування мікроба і розвиток запального процесу. Потрібно знати, що запалення перешкоджає поширенню мікробів.

Неспецифічний імунітет виникає внаслідок гарної опірності організму. Специфічний імунітет – це друга фаза захисту. З її настанням організм розпізнає мікроби і виробляє захист проти вірусу. Види специфічного імунітету – клітинний і гуморальний. Клітинний імунітет задіяний у ліквідації вірусної інфекції, а також деяких типів бактеріальних інфекцій, як туберкульоз, проказа, риносклерома. Гуморальну імунну відповідь опосередковують В-лімфоцити, які після розпізнання мікроба активно синтезують антитіла.

Історія появи вакцинації

Вакцинацію проводили ще 200 років тому. Основоположником щеплень проти віспи став лікар Едуард Дженнер. Він не володів фундаментальними знаннями про те, що таке види імунітету. Однак встановив, що доярки, які перехворіли коревою віспою, чорною віспою заразитись не можуть. Завдяки вченому людство змогло впоратися з такою хворобою, як віспа. Французький фахівець Луї Пастер створив вакцину від сказу, тим самим продовжуючи починання Дженнера. Сьогодні мало хто уявляє, що могло бути, якби на світі не існувало вакцинації. Дана профілактична міра забезпечує надійний захист проти туберкульозу, кору, свинки, дифтерії та багатьох інших серйозних хвороб.

Вакцинація – міра застереження, за допомогою якої організм створює специфічний імунітет, при цьому сама людина не переносить даної хвороби. Живі вакцини (проти поліомієліту, кору, свинки, туберкульозу, краснухи) відтворюють сильно ослаблене захворювання, формуючи стійкий імунітет. Повторні дози вводять, щоб забезпечити імунітет дітям, якщо перша доза вакцини не дала результату. Багато людей цікавляться, Чи можна замінити вакцину, які заходи захисту краще зробити.

Від серйозних захворювань не допоможуть захиститись ні правильне харчування, ні загартовування, ні інші подібні методи. Дитина може заразитися досить швидко. Є ще одне важливе питання: чи можуть захворіти щеплені діти і дорослі. Таке теж трапляється, але тільки тоді, коли властивості природного імунітету людини слабкі. З застосуванням вакцини набагато простіше: при зараженні хвороба буде протікати досить легко, є висока ймовірність, що вона не дасть ускладнень.

Що означає поняття «імунодефіцит»?

Коли дитина перебуває в утробі матері, йому забезпечений надійний захист від вірусів. Це відбувається завдяки імунній системі самої матері. Коли малюк тільки народжується, починає їсти, пити, контактувати із зовнішнім світом, на нього впливає величезна кількість мікробів. Це одне з самих перших випробувань для дитини. Щоб малюк з’явився на світ здоровим і повноцінним, матір у період вагітності повинна правильно харчуватися, вести здоровий спосіб життя, не вживати зайвих медикаментів, не контактувати з хімією. Важливо захистити себе від стресових навантажень. В іншому випадку малюк не зможе народитися повністю здоровим, захисні властивості організму будуть слабкими.

Якщо імунітет порушується, організм стає чутливим до недуг. Первинний імунодефіцит часто зачіпає групу хворих діток, ланки імунітету яких працюють не в повній мірі. У перший час такі малюки можуть бути досить здоровими, але пізніше у них нерідко розвиваються захворювання і різні гнійні інфекції. Важливо знати: у таких дітей високий ризик зараження онкологією. Часто ураженню піддаються системи кровотворення, нервова система і сполучна тканина. У таких дітей імунна система не є повністю зрілої, тому можуть виникати повторні гнійні процеси. Незрілість імунної системи може бути слідком того, що у малюка сталася затримка внутрішньоутробного розвитку через вплив несприятливих факторів.

Статистика первинного імунодефіциту

Первинний імунодефіцит зустрічається досить рідко.

Коли імунна система дозріває, малюку виповнюється три роки, і всі недуги, які він міг перенести, залишаються позаду. У перші роки життя слід прикладати малюка до грудей, тому що в материнському молоці міститься велика кількість цінного ІдА. При грудному вигодовуванні цей компонент розподіляється по слизовій оболонці рота дитини. Він проникає в кишечник і дихальну систему, забезпечуючи захист проти вірусів. Штучні молочні суміші, зроблені на основі стерилізованого коров’ячого або соєвого молока, малоефективні. Їх регулярне застосування підвищує ймовірність інфікування.

Приблизно між другим і третім роком життя лікар робить різні профілактичні щеплення, після яких вміст імуноглобулінів в організмі малюка досягає певного рівня. Таким чином забезпечується надійний захист проти низки інфекцій. Виходячи зі спостереження педіатрів, деякі діти потребують більш досконалого обстеження, їм необхідно частіше відвідувати лікаря.

До зазначеної групи належать діти, які часто хворіють. Відвідування дитячого саду призводить до того, що малюк інколи заражається тим або іншим захворюванням. У нього можуть виникати респіраторні інфекції, ускладнюються гайморитом, гнійними ангіни, бронхітами, отитами, пневмонією.

Що відбувається при наявності імунодефіциту?

До придбаного імунодефіциту відносять СНІД. ВІЛ-інфекція передається дитині виключно від матері. Однак у рідкісних випадках вона з’являється в результаті щеплень, проведення яких не відповідало санітарним нормам. ВІЛ-інфекція є вкрай небезпечною не тільки для малюка, але і для кожного хворого. Її особливість у тому, що вона позбавляє організм можливості боротися з вірусами, з-за чого туди безперешкодно проникають грибки, бактерії і пневмоцити.

Існує і так званий «лікарський імунодефіцит». Він виникає після прийому певних лікарських препаратів, які здатні пригнічувати імунні реакції. Такі ліки часто використовуються для видалення злоякісних утворень, а також після трансплантації. До цієї групи препаратів відносять кортикостероїди і препарати проти онкології. При імунодефіциті проводять щеплення, але далеко не у кожного хворого виробляються антитіла в достатній кількості. Живі вакцини у деяких хворих можуть викликати тяжкі реакції, тому вони протипоказані. Для дітей ВІЛ-інфекція може стати смертельною.