ВІЛ-профілактика, лікування хвороби ставляться зараз на перше місце, так як хвороба представляє серйозну загрозу для суспільства. Скоротити збиток дозволяє ВІЛ-профілактика, лікування цієї хвороби – завдання провідних вчених всього світу.

Якщо представити у цифрах масштаби цієї катастрофічної епідемії, то, за даними статистики, за весь час ВІЛ було заражено близько 80 мільйонів людей, і найсумніше, що смерть наздогнала вже половину з цього числа. ВІЛ найбільше поширена серед найактивнішої частини населення, в тому числі страждають захворюванням і вагітні жінки.

СНІД: загальна інформація

ВІЛ – це вірусна інфекція (вірус імунодефіциту людини), яка може бути присутнім в організмі, ніяк себе не проявляючи. СНІД – це синдром, що виникає в разі зараження цією інфекцією, тобто сама по собі хвороба, що виражається у зниженні опірності організму або у повному зникненні імунітету, – синдром набутого імунодефіциту.

Характерною особливістю ВІЛ є те, що він може жити тільки в організмі людини і не приживається в організмах тварин і птахів. Вірус-збудник, оселившись в організмі людини, живе переважно в лімфоцитах і нервових клітинах. При цьому поступово відбувається підрив імунітету. Діагноз СНІД в більшості випадків закінчується страшно, тобто призводить до смерті хворих.

Саме з цієї причини провідні вчені всього світу зосередили свої зусилля на подоланні проблеми Сніду. Незважаючи на те, що досягнуті великі успіхи в методах профілактики та попередження розповсюдження ВІЛ-інфекції, ефективного засобу досі не знайдено.

Свою історію ВІЛ починає з 80-х років минулого століття. Будучи досить молодим, цей вірус швидко поширився по Землі і зараз придбав масштаби світової епідемії.

ВІЛ може передаватися від людини до людини різними способами, але основними з них є способи передачі через кров. Усього розрізняють 4 способи передачі вірусу:

1. Під час інтимної близькості з зараженою людиною (цей шлях передачі вірусу є основним і найпоширенішим).
2. Контакт з кров’ю хворого, зараженого ВІЛ.
3. Використання однієї і тієї ж голки для уколів здорової та інфікованої людини (цей шлях особливо поширений в середовищі, де вживають наркотики).
4. Ті вагітні жінки, які заражені ВІЛ-інфекцією, передають захворювання своєму майбутньому малюку; ВІЛ може передаватися від матері до дитини при годуванні його грудьми.

Профілактика і лікування ВІЛ-інфекції – головне завдання сучасної медицини. Завдяки пропаганді і повсюдному застосуванню профілактичних заходів останнім часом захворюваність істотно знижена, проте щорічно ВІЛ забирає тисячі життів.

Лікування хвороби

Сьогодні медицина має у своєму розпорядженні нові препарати для лікування ВІЛ, і арсенал медичних працівників продовжує розширюватися. Ці препарати суттєво підвищують ефективність лікування і сповільнюють прогрес вірусу, однак повністю вберегтися від хвороби допоможе лише дотримання кожною людиною профілактичних заходів.

Ліки для боротьби з ВІЛ-інфекцією умовно розділені на 3 частини. Ці препарати необхідні при комплексному лікуванні. Основний підхід при лікуванні ВІЛ на сьогоднішній день – це ВЕАРТ – терапія, що включає в себе застосування мінімум 3 засобів для боротьби з вірусами. ВЕАРТ – високоефективна антиретровірусна терапія. Дана терапія дозволяє істотно зменшити кількість вірусів в організмі людини.

Організм людини є єдиним джерелом і місцем зберігання ВІЛ-інфекції. Потрапивши в людський організм, інфекція залишається в ньому назавжди, так як на сьогоднішній день ще не існує засобу, за допомогою якого можна видалити вірус з організму.

ВЕАРТ, що є основним засобом від ВІЛ, тільки на час зупиняє розвиток хвороби, дозволяючи людині жити повноцінним нормальним життям. Крім того, така терапія запобігає перехід інфекції в стадію СНІД. Так що вчасно розпочате лікування дає людині всі шанси жити нормальним життям. При цьому смерть людини настає не внаслідок дії ВІЛ-інфекції, а з природних причин: у результаті старіння організму.

Прийнята схема лікування за технологією ВЕАРТ повинна змінюватися як мінімум раз в три роки. Це пов’язано з тим, що вірус звикає до ліків і пристосовується до них – таким чином, застосовувані ліки перестають надавати своє антивірусну дію і стають неефективними. Зміна схеми передбачає заміну противірусних лікарських засобів, що входять до неї.

Таким чином, всі розроблені схеми рано чи пізно стануть неефективними і такими, що підлягають індивідуальній заміні. При призначенні ліків, звичайно, беруться до уваги та алергічні реакції пацієнта, то є багато ліків з цієї причини відразу відкидаються. У будь-якому випадку при застосуванні технології ВЕАРТ можна знайти оптимальні прийоми, які на кожному персональному випадку можуть відтягнути наступ Сніду на будь-який невизначений час.

З цих причин тривалість життя заражених людей практично зрівнялася з тривалістю життя здорових, як кажуть в медицині, ВІЛ-негативних людей.

Профілактика ВІЛ

Як вже говорилося, експертами в галузі медицини давно визнаний той факт, що поширення ВІЛ носить характер епідемії. У такій ситуації дуже велике значення приділяється профілактиці захворювання.

Профілактика проводиться по 4 напрямках і допомагає боротися як з самою інфекцією, так і з наслідками її поширення.

Найголовніший шлях профілактики – недопущення поширення хвороби статевим шляхом. Цей шлях включає в себе такі заходи, як статеве виховання молоді, безпечна поведінка, повсюдна доступність презервативів, що захищають від передачі інфекції, своєчасне виявлення захворювань, що передаються статевим шляхом та їх лікування. Застосовуються і заходи загальної пропаганди.

Поширення медичних приладь, що виключають зараження пацієнтів і лікарів через контакт з чужою кров’ю. Забезпечення повсюдної доступності таких речей.

Заходи, спрямовані на боротьбу з передачею ВІЛ від матерів до немовлятам під час виношування, пологів та грудного вигодовування, також приймаються. Забезпечуючи вагітних жінок та молодих матерів необхідною інформацією, медикаментами, медикаментозної допомогою, лікарі знижують ризик зараження ВІЛ-інфекцією жінок. Застосовується і хіміопрофілактика.

Здійснюється забезпечення своєчасної і постійної медичної допомоги інфікованим людям (надається сім’ям хворих і оточуючим їх людям соціальна підтримка).

Статевий шлях передачі інфекції блокується через пропаганду та навчання населення безпечній поведінці. Можливість передачі інфекції всередині лікарняних умов блокується веденням спеціального режиму, спрямованого проти епідемії.

Як ні сумно, але соціальним органам доводиться вдаватися до навчання наркоманів, як безпечно користуватися голкою. Це вимушений захід, оскільки позбавити від наркотичної залежності дуже складно. Пропаганда та заходи, спрямовані на боротьбу з такими вадами, як наркоманія і проституція в цілому, теж є профілактикою і приносять гарні результати.

При використанні донорської крові в лікарняних закладах дотримуються суворих заходів безпеки, що виключають інфікування пацієнтів, наприклад, при проведенні процедури переливання крові. Донори теж піддаються всім необхідним перевіркам. Донорськими можуть бути кров, сперма або органи – все це легко може бути переносником ВІЛ. Знання причин і симптомів інфекції дозволяє уникнути зараження і теж є свого роду заходом профілактики.

Симптоми ВІЛ

На стадії інкубаційного періоду ВІЛ, як правило, не видає ніяких симптомів, і так продовжується до тих пір, поки в крові у пацієнта не з’являться відповідні антитіла, які можна виявити в лабораторних умовах. Такий період може становити кілька місяців.

Наступна стадія передбачає появу специфічних симптомів – так звана стадія появи перших симптомів, або рання стадія. Ця стадія може проявлятися у двох варіантах: безсимптомна, гостра. Безсимптомна характеризується відсутністю будь-яких проявів.

Гострий варіант ранній стадії може бути двох видів. Гостра рання стадія без супутніх захворювань проявляється як, наприклад, лихоманка, різні висипання на тілі, діарея. Гостра рання стадія з супутніми захворюваннями зустрічається в одному випадку з десяти і виявляється як наявність ангіни або пневмонії, кандидозів та інших інфекцій.

Третя стадія називається латентною. Імунодефіцит на цій стадії розвивається дуже повільно, майже непомітно. На цій стадії характерні збільшені лімфатичні вузли. Така стадія може тривати десятиріччями і ніяк себе не проявляти.

На четвертій стадії ВІЛ характеризується появою вторинних захворювань. Ці захворювання переважно носять інфекційний або, гірше всього, онкологічний характер.

П’ята стадія називається термінальною. Всі супутні захворювання набувають незворотного характеру. На цій стадії антивірусні заходи часто стають неефективними.