Одним з найбільш поширених венеричних захворювань сечостатевої системи є трихомоніаз. До хвороби схильні як чоловіки, так і жінки. Збудник інфекції — бактерія трихомонада, стійкість до якої знижується під впливом факторів зовнішнього середовища. Венерологи виділяють три типи: вагінальну, оральну, кишкову. Передача інфекції здійснюється переважно статевим шляхом, при цьому збудником є тільки перший тип бактерій. Захворювання супроводжується розвитком активного запалення органів сечостатевої системи і нерідко проявляється при уретриті, циститі і кольпіті.

Перші ознаки розвитку хвороби у жінок – сильний свербіж і печіння в піхві, у чоловіків — хворобливі відчуття при сечовипусканні. Відсутність своєчасного лікування призводить до хронізації процесу і розвитку безлічі ускладнень.

Опис та причини виникнення

Трихомоніаз — небезпечне паразитарне захворювання сечостатевої системи, яке є досить поширеним і найчастіше діагностується у жінок. Це обумовлено особливостями будови жіночих статевих органів. Захворюваність у чоловіків відзначається набагато рідше.

Друга назва захворювання — трихомоноз. Збудником інфекції є вагінальна трихомонада, передача якої відбувається переважно статевим шляхом. Заразитися трихомоніазом можна і на побутовому рівні: через брудну білизну, за допомогою використання предметів особистої гігієни, рушників, купальників і т. д.

У чоловіків найчастіше ураження зазнають уретра, передміхурова залоза, яєчка з придатками та сім’яні канатики, а у жінок – піхва, сечовий канал і частина цервікального.

Відомі випадки зараження трихомонадою дітей. Зокрема, інфікування новонародженого може відбутися під час проходження по родовим шляхам. У малюків у дитячому віці хвороба протікає порівняно легко. Крім того, будова епітелію дозволяє їх організму лікуватися самостійно.

Доцільно розглянути механізм розвитку трихомонади у жінок. В мікрофлорі піхви мешкають лактобактерії, завдяки яким забезпечується кисле середовище. Це попереджає розмноження хвороботворних мікробів, у тому числі і дрібних паразитів. При порушенні мікрофлори її кислотність знижується. Це створює сприятливе середовище для розвитку інфекції. Потрапляючи до піхви, трихомонади прикріплюються до її стінок за допомогою особливої речовини. Далі вони виділяють ферменти, які подразнюють слизову оболонку, викликаючи запалення.

Порушення піхвової мікрофлори — результат безладної статевого життя, недотримання правил інтимної гігієни, особливо під час менструацій. До інфекції можуть бути схильні вагітні жінки при ослабленій імунній системі.

Особливості збудника інфекції

Трихомонади — це одноклітинні анаеробні паразити, що відносяться до типу найпростіших сімейства джгутикових. В організмі людини паразитує 3 види патогенні:

• ротова;
• кишкова;
• вагінальна.

Рухливість трихомонад забезпечується джгутиками. Ці безстатеві організми розмножуються в умовах відсутності кисню при температурі 35-37 °С. Вони паразитують, закріплюючись на слизовій оболонці сечостатевих органів. Це призводить до активації запального процесу. Продукти життєдіяльності паразитів отруйно діють на людський організм, знижуючи імунітет.

Хоча основним місцем проживання трихомонад є статеві органи, бактерії за допомогою лімфатичних шляхів і міжклітинного простору можуть потрапляти у кров. Паразити пристосувалися до проживання в організмі людини. Вони можуть набувати іншої форми, маскуючись під тромбоцити, приєднувати інші мікроби і “обманювати” імунний механізм.

Рухливість трихомонад дозволяє їм розносити по організму інші інфекції. Гонококи, хламідії, віруси герпесу, гриби кандіда, перебуваючи усередині трихомонад, отримують захист від імунітету та дії ліків. Трихомонади пошкоджують епітеліальну тканину, тим самим сприяючи проникненню в її клітини мікробів і вірусів.

Бактерії мають мікроскопічний розмір, завдяки чому легко потрапляють в піхву і сечівник, що призводить до утворення виразок.

Класифікація

Трихомоніаз класифікується в залежності від тривалості. У венерології виділяють три типи захворювання даного виду:

• гострий період перебігу якого становить 14 днів;
• малосимптомний – з тривалістю до 2 місяців;
• хронічний – тривалістю до 2 місяців і більше.

Хронічна форма трихомоніазу характеризується рецидивами, причиною яких можуть бути:

• інфекції;
• стресові ситуації;
• недотримання правил особистої гігієни.

В особливу категорію слід виділити трихомоніаз, що характеризується прихованим протіканням. Так, відзначається відсутність зовнішніх ознак, але інфікована людина при цьому є носієм бактерії.

Симптоми трихомоніазу у жінок

При трихомоніазі у жінок спочатку уражається піхва. Поступово інфекція поширюється на уретру, захоплює сечовий міхур і іноді – вивідні протоки великих залоз. Патологічний процес призводить до запалення сечівника, характеризується специфічною течією і має назву “трихомонадний уретрит”.

Ознаки основної хвороби виникають не відразу. Їм передує інкубаційний період, тривалість якого варіюється від 3 днів до одного місяця. Прояви трихомоніазу мають типову симптоматику: у жінок відзначаються почервоніння промежини, набряк, подразнення слизової оболонки піхви, іноді – кровотечі. Піхвові виділення стають рясними, пінистими і набувають зеленувато-жовтий відтінок. По мірі розвитку патології в області геніталій з’являються гострокінцеві кондиломи, що являють собою новоутворення доброякісного характеру. Поверхня ураженої області набуває зернистість.

Ознакою трихомоніазу у жінок є прискорені позиви до сечовипускання, які супроводжуються ріжучим болем. Відзначаються свербіж і печіння в області зовнішніх статевих органів, біль у попереку і внизу живота. Відчуття можуть поширюватися на внутрішню поверхню стегон. Під час статевих актів біль і подразнення посилюються, що ускладнюється набряком статевих губ.

Загострення симптоматики відбувається в передменструальний і постменструальний періоди.

Зміна клінічної картини захворювання залежить від області ураження інфекцією. Випадки її локалізації в матці і яєчниках рідкісні. Захист внутрішніх органів забезпечується за допомогою шийки матки за рахунок стиснення мускулатури.

Проникнення інфекції в порожнину матки імовірно при пологах, під час абортів або менструацій. Потрапляння збудника в маткові труби може стати причиною запалення, що супроводжується болями в животі і інтоксикацією. У гінекології дане захворювання має найменування сальпінгіт. Інфекція може викликати запалення яєчників, утворення кіст і спайок.

Симптоми хвороби у чоловіків

Трихомоніаз у чоловіків може протікати без вираженої симптоматики. Зараження відбувається після статевого контакту з хворою партнеркою. Вже на другу добу після сексу у чоловіків в організмі можна виявити наявність трихомонад. Через сім днів вони залишаються лише у 30% інфікованих.

Середовище в сечівнику не є сприятливим для розвитку інфекції, тому збудники більшості випадків швидко гинуть. Симптоми захворювання у чоловіків починають проявлятися при гострій формі трихомоніазу. Вони мають схожість з проявами у жінок. При хронізації процесу бактеріальна інфекція проникає в сечівник, досягає передміхурової залози, викликаючи запалення.

В такому випадку паралельно з уретритом можуть проявитися ознаки утруднення сечовипускання. Сеча виділяється по краплях, з’являються слизові виділення, виникає відчуття неповного спорожнення сечового міхура. З часом тривожна симптоматика, яка свідчить про розвиток уретриту, може зникнути, але основне захворювання перейде в хронічну стадію.

Симптомами трихомонади у чоловіків, які проявляються більш яскраво, є:

• дискомфорт в області уретри, що супроводжується легким свербінням;
• больові відчуття при сечовипусканні;
• слизово-гнійні виділення;
• набряк мошонки.

Ускладнення

Небезпека трихомоніазу полягає в тому, що під час його протікання збільшується ймовірність зараження іншими інфекціями, аж до ВІЛ.

У жінок наслідком захворювання можуть бути ракові пухлини і різні патології вагітності: завмирання плоду, мертвонародження, передчасні пологи, викидні. У представників обох статей може розвинутися безпліддя і хронічні патології сечостатевої сфери, зокрема простатит у чоловіків.

При підозрі на трихомоніаз статевим партнерам необхідно пройти обстеження. Важливо це і для жінок, які планують вагітність.

Ні в якому разі не рекомендується вдаватися до самолікування, так як безграмотний підхід до проблеми може призвести до протилежного результату. Інфекція може поширюватися з подвоєною силою, а захворювання перейде в приховану або атипову форму.

Діагностика

Діагностика трихомоніазу у чоловіків і жінок здійснюється за допомогою визначення збудника. Проводиться детальне опитування і огляд пацієнтів, на підставі яких ставиться попередній діагноз.

При підозрі на трихомоніаз у жінок спостерігається гіперемія піхви, статевих губ, клітора і їх набряк. Кольпоскопія дозволяє виявити ознаки суничного цервикса: точкові крововиливи на слизовій шийки матки.

Підтвердження діагнозу здійснюється за допомогою:

• Мікроскопії. Матеріалом для дослідження у жінок є мазки з уретри та піхви, у чоловіків — з уретри.
• Культурального методу, що полягає в переносі забраного у пацієнта біологічного матеріалу до штучних живильних середовищ.
• Імунологічного (серологічного) дослідження, заснованого на виявленні антитіл і антигенів.
• Методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), який полягає у використанні ферментів, неодноразово копіюють ДНК і РНК збудників в досліджуваному біоматериалі.

Діагностика трихомоніазу у чоловіків утруднена через відсутність вираженої симптоматики. Незважаючи на це, лікувати подібні прояви необхідно в обов’язковому порядку.

Лікування

У процесі обстеження та проведення лікування трихомоніазу беруть участь кілька фахівців: венеролог, уролог, гінеколог. При даному захворюванні терапія необхідна незалежно від ступеня вираженості симптоматики. Крім того, лікування проводиться в обох статевих партнерів – тільки так можна виключити повторне інфікування.

Одним з основних умов ефективної терапії є повна відмова від алкоголю і тимчасове утримання від статевого життя.

Терапевтична схема розробляється для кожного пацієнта індивідуально з урахуванням супутніх ІПСШ захворювань, що передаються статевим шляхом.

При трихомоніазі призначають препарати групи 5-нітроімідазолів:

• Метронідазол.
• Ниморазол.
• Тинідазол.
• Орнідазол.
• Тернидазол.

Всі перераховані вище таблетки мають протипаразитарну дію. В якості зміцнювальної терапії можуть бути призначені імуномодулятори. Паралельно використовуються засоби для нормалізації мікрофлори органів сечостатевої системи.

Трихомонади нечутливі до антибіотиків. Антибіотикотерапія призначається в разі приєднання інших інфекцій (хламідійної, цитомегаловірусної, гонококової і т. д).

Лікування трихомоніазу можна проводити в домашніх умовах. Щоб назавжди позбутися від інфекції і виключити виникнення рецидивів, необхідно суворо дотримуватися лікарських рекомендацій.

Народні методи

Досить ефективне лікування трихомоніазу народними засобами. Одним з таких способів є сидячі ванни. З їх допомогою можна зняти запалення і вивести інфекцію з організму.

При лікуванні трихомоніазу у чоловіків готують наступний збір:

• березові листя – 100 г;
• перцева м’ята – 100 г;
• польовий хвощ – 100 г;
• сіно вівса – 100 р.

Рецепт приготування: 5 ст. л. суміші необхідно залити 3 л води, довести до кипіння і тримати на повільному вогні 5 хвилин. Відвар перелити в ванночку або миску, остудити до 45 градусів. При прийомі ванни слід обернутися махровим рушником, щоб унеможливити швидке охолодження води.

Для жінок при трихомоніазі рекомендується приготувати ванну на основі ефірних олій. На 3 л кип’яченої води, доведеної до 42 градусів, беруть 6 крапель чайного дерева і 4 краплі мірри. Для досягнення вираженого ефекту лікувальні ванни слід приймати щоденно протягом 20 діб.

Жінки також можуть робити спринцювання відварами лікарських трав та рослинних компонентів:

• ромашки;
• дубової кори;
• деревію;
• календули.

Тампонування застосовується для лікування запущених форм трихомоніазу, що перейшли у хронічну форму. Рецепт приготування: 20 г прополісу залити 200 мл чистої води і поставити на водяну баню. Суміш повинна нагрітися до температури 40 градусів за Цельсієм. У готовому розчині змочується марлевий тампон і вводиться в піхву на ніч. Схема лікування: повторення процедури протягом двох тижнів щоденно, протягом наступних 7 діб — через день. Курс становить два місяці.

У чоловіків лікування здійснюється за допомогою введення теплого розчину в уретру за допомогою катетера. Протягом першого тижня процедури проводяться тричі на день, другий — один раз в день, далі протягом місяця — один раз в тиждень.