vse-zdorovy.info

Сайт про здоров'я: хвороби, симптоми, методи лікування, процедури, ліки та багато іншого

Симптоми та лікування уретриту

Запалення, що розташоване в дистальній (кінцевої) частини сечовивідних шляхів, носить назву уретрит, симптоми у 50% захворювання мають прихований характер, що призводить до численних ускладнень для організму. Зараження відбувається найчастіше в результаті статевого контакту із зараженим партнером.Уретрит є досить частою поширеною проблемою. Причини уретриту у переважній більшості випадків – різні типи бактерій, шляхом поширення яких – сексуальні контакти. Ознаки уретриту проявляються вельми характерними недугами інтимних зон, які неприємні і заподіюють великий дискомфорт. Часто хворі не звертаються до лікаря, тому що бояться і соромляться. Але запалення уретри можна легко вилікувати на ранньому етапі розвитку.

Симптоми та лікування уретриту

Симптоми уретриту

У майже 50% інфікованих запаленням уретри людей неприємних відчуттів не виникає. У решти перші симптоми уретриту з’являються протягом 2 тижнів після контакту з хворим партнером. Загальні симптоми запалення сечовипускального каналу: нездужання, лихоманка, нудота, блювання.

У пацієнтів, які страждають уретритом, спостерігаються наступні симптоми:

  • біль під час сечовипускання, особливо вранці;
  • почервоніння околиць статевих органів (головки статевого члена у чоловіків, передодня піхви у жінок);
  • свербіж сечовипускального каналу;
  • гнійні виділення з уретри бувають з домішкою крові (цей симптом рідко з’являється у пацієнтів);
  • у жінок важливим симптомом є збільшення кількості виділень з піхви, вони часто мають неприємний запах;
  • частина хворих повідомляє, що болі локалізуються також в нижній частині живота, з’являється відчуття слабкості організму;
  • підвищена частота сечовипускання. Хворі скаржаться на необхідність частішого, чим зазвичай, сечовипускання, в невеликих кількостях, іноді навіть по краплях;
  • крім того, можлива поява больових відчуттів під час статевих стосунків, це називається диспареунией;
  • зміна зовнішнього вигляду сечі: вона стає непрозорою (каламутній), відбувається зміна її запаху на більш неприємний, іноді можна помітити в ній невелика кількість крові.

Вищеописані симптоми у значної частини хворих супроводжуються відчуттям загальної слабкості організму, можуть виникнути труднощі з концентрацією уваги, субфебрильна температура, іноді лихоманка.

Безсимптомна інфекція сечовивідного каналу може призвести до небезпечних наслідків. У жінок особливо небезпечним є запалення органів малого тазу. Наслідком такого запалення може бути виникнення спайок в маткових трубах, що призводить до безпліддя. Ускладненнями інфекції у чоловіків є: звуження сечовипускального каналу, простатит, епідидиміт та безпліддя.

Діагностика уретриту

Простим і найбільш доступним методом діагностики уретриту є мікроскопічне дослідження мазка, взятого з уретри. Дуже хорошим матеріалом є і сеча. Якщо в досліджуваному зразку (після фарбування його за Грамом) будуть знайдені нейтрофіли, це означає, що пацієнт страждає від запалення сечовипускального каналу. Наявність грамнегативних диплококков передбачає гонорейную етіологію розвитку хвороби. Щоб визначити та підтвердити діагноз “уретрит”, необхідно бактеріологічне дослідження. Метою його є, насамперед, підтвердження інфекції гонореї і бактерії Chlamydia trachomatis.

На жаль, методи, що дозволяють проведення цієї діагностики, не є широко доступними. Необхідно проведення молекулярної діагностики. Основним методом визначення є дослідження за допомогою тесту – імунофлюоресценція. Хорошим матеріалом для дослідження є мазок з уретри. Можливо виконання тесту Елліса. Це дослідження дозволяє оцінити рівень антитіл. Якщо в дослідженні буде незаперечно підвищений рівень антитіл IgM, це свідчить про ранньому інфікуванні сечовипускального каналу. Якщо наголошується підвищення рівня антитіл IgG, це свідчить про постійному хронічний характер зараження.

Лікування захворювання

Лікування уретриту проводять за допомогою застосування антибіотиків.

Антибіотикотерапія залежить від етіологічного чинника хвороби. Якщо причини виникнення запалення сечовипускального каналу криються в диплококковой гонореї, основним застосовуваним засобом є антибіотик з групи фторхінолонів (Ципрофлоксацин). Він застосовується перорально, дається один раз. Альтернативою є Офлоксацин, вводиться в організм теж одноразово, перорально. Якщо ж лікар підозрює, що інфекцію можуть супроводжувати Chlamydia trachomatis, лікування Офлоксацином слід продовжити до 7 днів, застосовуючи призначену лікарем дозу два рази в день. Рідше використовується препарат Цефтриаксон, який вводять внутрішньом’язово.

Якщо запалення сечовипускального каналу викликана атиповими бактеріями, основним антибіотиком для лікування є Доксициклін. Схема лікування: препарат вводять протягом 7 днів два рази в день. Інші альтернативні антибіотики: Азитроміцин, Еритроміцин, Офлоксацин.

Якщо лікар приймає рішення про застосування емпіричної антибактеріальної терапії (без виконання бактеріологічного дослідження), найбільш широко використовуваним антибіотиком є Азитроміцин.

Як запобігти запалення?

У профілактиці запалення сечовипускального каналу (та інших інфекцій інтимних зон) мають значення наступні принципи:

  • дотримання чистоти: миття рук до і після сечовипускання, застосування препаратів для інтимної гігієни, підмивання відразу після статевого акту;
  • застосування чистого і дихаючого білизни, яке запобігає утворенню вологи в інтимній зоні; волога і тепло створюють ідеальні умови для розвитку бактерій і грибків;
  • відповідний догляд за сечовим каналом (регулярне знезараження інтимних місць);
  • уникнення випадкових сексуальних контактів з незнайомими партнерами.

Необхідний прийом великої кількості рідини (не менше двох літрів на день), бажано негазованої мінеральної води. Слід пам’ятати і про пиття соків (особливо корисний журавлинний) та застосування препаратів з екстрактом журавлини у вигляді таблеток. Препарати з цієї ягоди перешкоджають колонізації сечовивідних шляхів мікроорганізмами, також вони полегшують їх виведення з сечею. Корисним сечогінну дію має сік з чорної смородини,

Ускладнення після інфекції

Якщо не лікувати уретрит, запалення сечовипускального каналу може призвести до серйозних наслідків для здоров’я. Рідко доходить до ускладнень, так як хвороба змушує пацієнтів звернутися до лікаря. Однак безсимптомна інфекція, а також недотримання рекомендацій лікаря часом призводять до неприємних наслідків. У чоловіків це може привести до розширення запального процесу і захворювання простати.Запалення, яке не дає симптомів, є особливо небезпечним. Воно може поступово розповсюджуватися в сечоводи, нирки, викликаючи пієлонефрит. Інфекції верхніх ділянок сечовидільної системи можуть призвести до запалення і ниркової недостатності.

Гігієна сечовидільної системи дозволяє значно знизити ризик інфекції. У разі схильності до захворювання рекомендується застосовувати препарати, що містять журавлину; вагінальні супозиторії, що регулюють бактеріальну флору, наприклад, з бактеріями молочної кислоти. Важливо і профілактичне застосування препаратів з антибактеріальною і протигрибковою дією.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code