Що являє собою хламідіоз, інкубаційний період даного захворювання? Такі питання цікавлять багатьох пацієнтів. Захворювання, зовсім недавно віднесене до статевих інфекцій, відоме з початку ХХ століття. Тоді були відкриті його збудники – хламідії. Довгий час вважалося, що хламідіоз передається побутовим шляхом.

Дослідження сучасної медицини показують, що хламідіоз – найбільш поширена ЗПСШ (захворювання, що передається статевим шляхом) після гонореї, воно передається тільки через статевий контакт. Захворювання підступно й небезпечно, так як маскується під патологію сечостатевих органів. Інкубаційний період розвитку хламідій в ураженому організмі може бути досить тривалим.

Чим небезпечні хламідії

Збудники хламідіозу – дивовижні у своєму роді істоти. Це не бактерії і не віруси, а щось середнє. Хламідії – паразити, вони не здатні до самостійного пересування. Вони проникають всередину клітин, харчуються їх вмістом і руйнують їх. Потім паразити переходять у другу фазу існування. Тепер вони вже здатні переходити в простір між клітинами і атакувати нові ділянки.

Цей процес триває досить довго, тим більше що хламідії воліють паразитувати на особливих клітинах, позбавлених війок. Краще всього для їх проживання підходять епітеліальні покриви: слизова оболонка статевих органів, кон’юнктива очей. Тому різні типи хламідій викликають захворювання очей (трахома, кон’юнктивіт), ураження сечостатевої сфери (сечостатевий хламідіоз, уретрит у чоловіків).

Найнебезпечніше те, що хламідії мають властивість йти у своєрідний анабіоз, якщо організм виявляється в незвичайних умовах. Наприклад, якщо людина переохолодилася або піддався впливу спеки, то хламідії завмирають. В цей час вони не активні. Живуть в організмі і ніяк себе не проявляють. Те ж відбувається при вживанні носієм інфекції антибіотиків. Інкубаційний період хламідіозу затягується ще сильніше.

Хламідії страшніше багатьох інших мікробів, тому що з однаковою легкістю атакують зовнішні і внутрішні органи. Вони здатні вразити очі і вуха, уретру і канал шийки матки, серце, суглоби, зуби. Всі органи, вкриті слизовою рідиною.

Дуже часто хламідійна інфекція мляво поширюється в організмі. Слабкий свербіж або ледве помітні виділення з статевих органів хворі вважають ознаками молочниці або застуди. Лікарям відомо безліч випадків безсимптомного перебігу хвороби. У подібних ситуаціях людина не здогадується про свою хворобу, продовжує практикувати незахищені статеві контакти і заражає своїх партнерів. Інкубаційний період захворювання охоплює термін від 3 до 20 днів.

Як виявляється хламідіоз

Гостру форму захворювання легко сплутати з іншими ЗПСШ або молочницею. Хламідіоз буває сильніше виражений у жінок, хоча руйнівна діяльність хламідій спочатку слабо помітна. Особливо якщо порівнювати з симптомами інших статевих інфекцій. Пацієнтки періодично відчувають тягнучі болі внизу живота, сверблячку, відзначають незначні виділення.

Чоловіки відчувають набряк сечовивідного отвору, вихід невеликої кількості слизу вранці. Іноді буває температура, турбують дивні поколювання під час статевого акту. Через пару тижнів всі симптоми самі собою загасають, хворі забувають про них. Але це не одужання, а перехід хвороби в хронічну форму.

Найнебезпечніша стадія хламідіозу – хронічна. Хламідії живуть і розмножуються в епітелії, забираючи енергію з клітин. У жінок інфекція піднімається вище, яєчники, канал шийки матки, пряму кишку. На цій стадії пацієнтки часто звертаються до гінеколога, їм ставлять різноманітні діагнози. Можуть прийняти хворобу за ендоцервіцит, епідидиміт, сальпінгіт. Чоловіки з-за своєї анатомічної будови можуть ходити з не дає про себе знати інфекцією ще довше. В результаті хламідії провокують розвиток у них уретриту і простатиту.

Ускладнення хламідіозу

Довгий час хламідіозу не надавали великого значення. Найчастіше його виявляли як супутнє іншим ІПСШ захворювання. Дійсно, дуже часто хламідії існують в організмі в комплексі з гонококами і трихомонадами. Основне лікування спрямовують проти гонореї, хламідіоз залишається на задньому плані. Діагностика хламідіозу теж довгий час була недосконалою.

Тільки на початку XXI століття вчені виявили страшну роль хламідіозу. Це ЗПСШ здатне руйнувати організм зсередини багато років поспіль. Воно викликає хронічні хвороби жіночої статевої системи, що призводять до безпліддя. Не вилікувана вчасно хламідіоз призводить до викиднів, хронічної невиношуваності, внутрішньоутробної асфіксії і загибелі плоду. Хвора жінка може заразити дитину під час пологів. Безпліддя загрожує і чоловікам, не вылечившим вчасно небезпечну інфекцію.

Проблема ускладнень криється саме в тривалому безсимптомному інкубаційному періоді. Люди не звертаються до лікарів вчасно. Ознаки захворювання змащені, вони майже не турбують.

Діагностика та лікування хламідіозу

Близько 15% людей у віці від 18 до 35 років в даний час інфіковані хламідіями. Приблизно половина з них є безсимптомними носіями небезпечного ЗПСШ і потенційно загрожують зараженням іншим людям. А адже медицина давно вже має в своєму розпорядженні засобами діагностувати хламідіоз навіть у фазі інкубаційного розвитку мікробів. Найкращою методикою на сьогоднішній день визнаний ПЛР, точність якого – 100%.

Лікують хламідіоз кількома способами:

• Антибіотик Азитроміцин (одноразовий прийом у дозі, рекомендованій лікарем);
• Доксициклін (7 днів, з лікувальною схемою);
• Макроліди (як альтернатива при непереносимості антибіотиків або вагітності);
• Інтерферон (допоміжно, для підвищення імунітету).

Обов’язковим при хламідіозі стає обстеження всіх статевих партнерів.

Профілактика хламідіозу

Але звернутися до лікаря слід при перших же ознаках захворювання. Це допоможе уникнути маси важких ускладнень. Якщо немає впевненості в наявності інфекції, можна здати анонімні аналізи. Отримавши позитивну відповідь, ні в якому разі не можна лікувати хламідіоз самостійно.

По-перше, захворювання може розвиватися в «букеті» з іншими ЗПСШ. По-друге, лікування потребує індивідуальної для кожної ситуації схеми. По-третє, хламідіоз починає свою руйнівну роботу у внутрішніх органах, може знадобитися специфічне лікування уретриту, ендоцервіціта, проктиту.

Оптимальна профілактика при хламідіозі – контроль своєї статевого життя. Партнер повинен бути постійним і перевіреним. При випадковому акті необхідно використовувати презерватив. Після контакту треба обробити слизову статевих органів мірамістином. При найменшій підозрі на ЗПСШ слід здати аналізи, не чекаючи клінічних проявів. Адже в разі хламідіозу їх може не бути дуже довго.