Стан, при якому у венах ніг утворюються тромби, це тромбоз вен нижніх кінцівок, лікування такої патології необхідно здійснювати. Відсутність адекватної терапії може призвести до відриву тромбу, виходу в кровотік і подальшої закупорці їм великих судин, тромбоемболії легеневої артерії, що закінчується летальним результатом.

Консервативна терапія

В першу чергу необхідно усунути фактори ризику, які є причинами тромбозу вен нижніх кінцівок. До них відносяться:

• хірургічні втручання (особливо на нижніх кінцівках);
• травми;
• вагітність і період після пологів;
• підвищене згортання крові;
• серцево-судинні захворювання;
• низька фізична активність;
• інфекційні та гнійні захворювання;
• цукровий діабет;
• куріння;
• надмірна вага;
• літній вік.

Деякі фактори ризику усунути неможливо, наприклад, похилий вік або вагітність, однак люди, які мають їх, повинні знати про можливість розвитку у них тромбозу і вчасно звертатися до лікаря при появі ознак патології.

Консервативна терапія переслідує цілі:

• зупинити процес прилипання тромбоцитів до вже сформованого тромбу;
• поліпшити мікроциркуляцію і плинність крові;
• нормалізувати струм крові в глибоких і поверхневих венах кінцівки;
• зняти запалення.

Таке лікування дозволяє припинити процес утворення тромбів, зафіксувати вже сформовані тромби і поліпшити обмін речовин у тканинах.

Тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок вимагає дотримання постільного режиму, нога повинна перебувати у стані спокою протягом 3-12 днів в залежності від того, в якій області сформувався тромб. Відмова від рухової активності необхідний лише на початковій стадії захворювання, коли є набряк ураженої кінцівки і турбують болі. Як тільки набряк зменшиться, а неприємні відчуття в нозі почнуть вщухати, потрібно починати активізацію. Для цього розроблені спеціальні вправи, які сприяють нормалізації венозного відтоку. Однак рішення про активізацію приймає лікар, так як в деяких випадках існує ризик відриву тромбу і розвитку тромбоемболії.

Велика роль у лікуванні даної патології відводиться застосування прямих та непрямих антикоагулянтів. Ці лікарські засоби допомагають поліпшити реологічні властивості крові, привести в норму її в’язкість. Зазвичай курс консервативного лікування починається з введення прямого антикоагулянту гепарину спочатку внутрішньовенно, а потім і внутрішньом’язово з певною періодичністю, схему лікар підбирає індивідуально. Гепаринотерапія триває 7 днів, за кілька днів до закінчення курсу лікар зазвичай знижує дозу гепарину і призначає непрямі антикоагулянти.

Застосовувати антикоагулянти необхідно тільки під керівництвом лікаря, оскільки безконтрольний прийом цих ліків може призвести до розвитку кровотечі. Пацієнтам, які отримують ці препарати, необхідно регулярно здавати кров на аналізи, щоб оцінити ефективність проведеної терапії. З цією метою проводяться дослідження:

• визначення часу кровотечі та часу згортання;
• визначення активованого часткового тромбопластинового часу (в бланках аналізів позначається абревіатурою АЧТЧ);
• визначення протромбінового індексу (ПТІ);
• визначення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).

На підставі результатів цих досліджень лікар коригує схему лікування, збільшує або зменшує дозування антикоагулянтів і змінює тривалість курсу лікування цими препаратами.

Для того щоб поліпшити постачання киснем тканин кінцівки і нормалізувати плинність (реологію) крові, використовується судинорозширювальний засіб, що поліпшує мікроциркуляцію, пентоксифілін. Цей препарат покращує кровопостачання тканин завдяки своїй здатності знижувати в’язкість крові і трохи розширювати судини. З метою зняття запалення можуть бути призначені нестероїдні протизапальні засоби.

Консервативне лікування включає також тромболітичну терапію, яка спрямована на лізис, тобто розщеплення тромбу прямо в посудині. Для цього застосовуються препарати, що відносяться до групи тромболітиків. Однак їх використання доцільне лише в перші 12 годин після утворення тромбу, тому якщо хворий звернувся за медичною допомогою через кілька днів з моменту появи симптомів, то ці лікарські засоби виявляються марними.

Окремо слід сказати про застосування кремів та мазей з антикоагулянтами. При тромбозі глибоких вен нижніх кінцівок вони малоефективні, оскільки лікарські речовини не проникають через шкіру досить глибоко, щоб справити потрібне враження.

Оперативне лікування тромбозу вен нижніх кінцівок

Хірургічне втручання необхідне, якщо існує ризик розвитку тромбоемболії. Виявити цей ризик можна за допомогою УЗД, в такому випадку воно виявляє флотацію – особливу рухливість головки тромбу.

Тромбэктомия – це операція по вилученню тромбу з ураженої судини. Вона проводиться не так часто, оскільки висока ймовірність розвитку повторних тромбозів і тромбоемболії. Даний метод оперативного лікування доцільно застосовувати лише в перші 4-7 днів розвитку тромбозу, поки тромб залишається не щільно прикріплені до стінки вени. Найчастіше для профілактики тромбоемболії легеневої артерії встановлюються так звані кава-фільтри, в яких є отвори. Ці пристрої пропускають кров і затримують тромб у разі його відриву, тим самим попереджаючи розвиток тромбоемболії. Якщо кава-фільтри з якихось причин не можуть бути встановлені, здійснюється прошивання вени спеціальними скобами. Даний метод дозволяє зафіксувати тромб і при цьому частково зберегти кровотік.

Профілактика тромбозу

Профілактичні заходи повинні бути спрямовані на запобігання застою крові в венах, прискорення в них кровотоку, нормалізації згортання крові. Пасивна профілактика включає бинтування нижніх кінцівок до колінних суглобів спеціальними еластичними бинтами. Однак перед бинтуванням необхідно проконсультуватися з лікарем, так як при високих ризиках тромбоемболії ці профілактичні заходи протипоказані.

В якості профілактики може бути проведена інтермітуюча хвилеподібна пневматична компресія гомілок і стегон. На нижні кінцівки надягають спеціальні надувні манжети, їх почергове скорочення дозволяє поліпшити кровообіг у венах, ліквідувати застійні явища і не допустити утворення тромбів.

Активна профілактика передбачає застосування антикоагулянтів прямої дії за особливою схемою. Профілактичні заходи необхідно проводити і після операції, усунення застійних явищ у кінцівках повинно досягатися не тільки застосуванням еластичних бинтів або панчіх, але також раннім вставанням з ліжка, помірною фізичною активністю.

Важливо розуміти, що тромбоз вен нижніх кінцівок – це серйозне захворювання, яке неможливо і небезпечно лікувати самостійно. Навіть якщо при УЗД не було виявлено рухомої головки тромбу, ризик розвитку тромбоемболії легеневої артерії залишається.

Раннє надання медичної допомоги робить консервативну терапію дуже ефективною, дозволяє застосовувати різні групи препаратів, щоб ліквідувати ще не до кінця сформувався тромб, нормалізувати кровообіг в глибоких венах і уникнути важких ускладнень.