Аритмія серця включає в себе численні серцеві патології, які вибивають із нормального ритму найважливіший людський орган. Вона об’єднує різні захворювання, що відрізняються по етіології, патогенезу і клінічної картини. Такі хвороби можуть проявлятися у вигляді невеликих вікових аномалій, які шкодять звичному ритму існування, несуть величезну небезпеку для життя.
Таке захворювання, як аритмія серця, є дуже поширеним явищем у всьому світі, і видатні кардіологи працюють над його вивченням. Наука не стоїть на місці, існують безліч методик і препаратів для лікування недуги, що додає оптимізму при прогнозі результату боротьби з хворобою. Питання про те, що таке аритмія серця в широкому сенсі, зачіпає багато аспектів фізіологічної, психологічної і соціальної діяльності людини.
Загальне поняття про патології
У загальному випадку аритмія серця – це будь-аномальна зміна частоти, порушення закономірності в послідовності імпульсів або амплітуді серцевих скорочень в результаті функціональних, або фізіологічних відхилень у провідниковій системі органу. Порушення ритму і провідності серця обумовлені зміною основних його функцій: автоматизму, збудливості, провідності або скоротливості.
Виділяються наступні основні види аритмій серця:
- Аритмії, спричинені порушенням автоматизму серця (номотопний і гетеротопний тип).
- Аритмії, обумовлені порушенням збудливості серця.
- Аритмії, спричинені порушенням провідності серця (блокади).
- Аритмії змішаного типу.
Аритмії при порушенні автоматизму
У випадку порушення функції автоматизму серця відбувається аномальна зміна частоти імпульсів або послідовності їх вироблення.
Номотопний тип аритмії
Номотопні аритмії, як і будь-який інший тип, мають певні особливості. При номотопному порушенні ритму його водієм залишається синусовий вузол, але відбувається зміна параметрів проходження імпульсів.
Синусова тахікардія
У здорової людини норма частоти серцевого скорочення становить від 60 до 90 ударів у хвилину без навантаження. Синусова тахікардія являє собою почастішання серцевих скорочень (більше 90 ударів) у нормальному стані при збереженні правильної послідовності імпульсів (ритму). Причини явища можуть бути фізіологічні і патологічні. Фізіологічні причини: неправильне харчування, фізичні перевантаження, перегрів або переохолодження, прийом деяких лікарських препаратів (Атропін), стрес, зловживання алкоголем. Патологічні фактори: серцева недостатність, лихоманка, некрози, анемії, інтоксикації, ішемія, токсичне отруєння, електролітний дисбаланс, неврози.
Симптоми тахікардії найчастіше явно не проявляються, і хворий не відчуває захворювання. Іноді вона виявляється у відчутті неприємного серцебиття і нестачі повітря при диханні. Діагностика тахікардії проводиться за результатами ЕКГ: при розвиненому захворюванні зубець Р нашаровується на Т, сегмент S-T зміщений нижче ізолінії, ритм правильний, але прискорений, інтервали RR істотно вкорочені.
Лікування тахікардії націлене на боротьбу з основним захворюванням, що викликає аритмію. При медикаментозній терапії часто призначаються: резерпін, бета-адреноблокатори (Анаприлін, Обзидан, Тразікор, Кордарон), глікозиди, ізоптин, калійні солі.
Синусова брадикардія
Синусова брадикардія – це вид аритмії зі зниженням серцевих скорочень (менше 60 ударів на хвилину), викликаний зниженням автоматизму синусового вузла, впливом на парасимпатичний нерв. Виділяються два різновиди брадикардії: екстракардіальна (викликана токсичним впливом на вузол, при якому страждає і вагусна складова, через активізацію парасимпатичного нерва) і інтракардіальна (пошкодження синусового вузла).
У першому випадку причинами аномалії є: гіпотиреоз, збільшення внутрішньочерепного тиску, зловживання лікарськими препаратами, алкалоз, жовтяниця, надлишок кальцію або калію, переохолодження, інфікування (гепатит, грип, тиф, сепсис). Друга форма викликається захворюваннями серця (інфаркт, кардіосклероз, ішемія) або його вадами.
Захворювання на початковій стадії не виявляє явних ознак. При розвитку хвороби з’являються неприємні щемливі відчуття в області серця, запаморочення, слабкий пульс. На ЕКГ відзначається подовження інтервалів R-R, R-Q і комплексу QRS. Часто призначається беллоід, алупент, еуфілін, атропін, платифілін. При різкому загостренні хвороби застосовується електрокардіостимуляція.
Синусова аритмія
Синусова аритмія характеризується появою імпульсів у належному місці, але з порушенням послідовності в їх вироблення (через неоднакові проміжки часу). Фізіологічний різновид: дихальна аритмія часто зустрічається в дитячому віці і виявляється тільки в момент вдиху або видиху.
Патологічну форму може викликати лихоманка, гіпертонія, тиреотоксикоз, зловживання лікарськими препаратами, хвороби серця. На ЕКГ змінюється тривалість інтервалів між комплексами: вкорочення при вдиху і подовження при видиху.
Гетеротопні аритмії
Гетеротопна форма захворювання виникає, коли збудливість синусового вузла пригнічується і при виникненні нового водія ритму з’являється вентрикулярна складова.
Атріовентрикулярний ритм
Під впливом ряду факторів виникає водій ритму другого порядку. В результаті цього серцевий імпульс аномально швидко досягає передсердь або шлуночків. Причинами патології є: інфаркт, інфекційні захворювання, ревматизм, вживання наперстянки і хінідину. Синдроми: підвищена пульсація шийних вен, іноді пульсація печінки. Число скорочень серця може коливатися в межах 40-80 ударів.
Синдром слабкості синусового вузла
Захворювання пояснюється ослабленням функції автоматизму синусового вузла. Причинами явища можуть стати: ішемія, кардіосклероз, міокардит, вроджені вади міокарда. Проявляється міграція водія ритму, але частіше спостерігається залучення атріовентрикулярного вузла. Розрізняють 3 форми синдрому: постійна, тимчасова і латентна. Досить часто синдром поєднується з тахікардією або брадикардією.
Аритмії з порушенням збудливості
Класифікація аритмій, зумовлених порушенням функції збудливості серця, дає наступні види: екстрасистолічна аритмія та пароксизмальна тахікардія.
Екстрасистолія
Являє собою дострокове збудження і позачергове серцеве в результаті появи додаткового імпульсу (екстрасистоли), сформованого поза синусовим вузлом. Функціональна екстрасистолія може бути викликана надмірними фізичними навантаженнями, інтоксикацією та ураженням міокарда. Такі види екстрасистолії виділяються в залежності від місця розташування джерела додаткового сигналу: шлуночкова (вентрикулярна) форма, передсердна аритмія, передсердно-шлуночковий різновид патології. За кількістю генераторів імпульсів патології розрізняються як монотопна і політопна екстрасистолія.
Шлуночкова аритмія, залежно від місця розташування, ділиться на два відповідних виду: ліво – і правошлуночкова екстрасистолія. При передсердно-шлуночкової формі захворювання імпульс порушується в так званому вузол Ашоффа-Тавари. Передсердна екстрасистолія обумовлена виникненням сигналу в стінці передсердя. Імпульси можуть генеруватися в різній кількості і з різною частотою прямування. Прийняті наступні класифікації:
- одинична екстрасистолія (до 5 в хвилину) і множинний варіант (більше 5 за хвилину);
- за типом прояву: парний і груповий вид.
Частота появи екстрасистол підпорядковується своєї закономірності. Відзначаються такі чергування:
- по одному імпульсу після кожного нормального сигналу (бігемінія);
- після двох нормальних імпульсів (тригемінія);
- після трьох сигналів (квадригемінія).
Одиночна екстрасистолія має далеке розташування екстрасистоли і мало впливає на гемодинаміку. Екстрасистоли можуть з’являтися на різній відстані від нормального імпульсу, що істотно впливає на об’єм крові, що викидається. Часта екстрасистолія характеризується почастішанням проявів сигналу відносно нормального ритму і помітно посилює викид крові. Часта екстрасистолія серця нерідко стає передвісником появи мерехтіння передсердь.
Характерні симптоми і лікування екстрасистолії
Основні симптоми аритмії (екстрасистолія): відчуття посилених поштовхів в області серця і зупинки його, слабкість, запаморочення, нудота, непритомність, додаткові удари на тлі нормального пульсу. Лікування захворювання спрямоване на заспокоєння центральної нервової системи, усунення рефлекторних реакцій, нормалізацію кровообігу, зниження серцевої збудливості. Застосовуються седативні препарати (броміди, Седуксен), Атропін, бета-блокатори, препарати калію (Панангін, Аспаркам), Унітіол, Етмозин, Ритмилен.
Пароксизмальна тахікардія
Пароксизмальна тахікардія являє собою напад аритмії. Порушення ритму серця проявляються різким почастішанням серцевого скорочення до 160-240 ударів і більше. Патологія має такі ж види, як і екстрасистолія, по локалізації джерела додаткових сигналів.
При прояві такої тахікардії вимагається надання медичної допомоги у вигляді купірування нападу і терапії по запобіганню рецидивів. Купірування проводиться наступними препаратами: Пропранолол, Верапаміл, Новокаїнамід. При шлуночковій формі хвороби рекомендується Лідокаїн, Етмозин, Етацизин (до 250 мг на добу).
Змішана аритмія
Дуже небезпечна поява аритмії змішаного типу, коли порушується збудливість і провідність.
Миготлива аритмія
Миготлива аритмія характеризується хаотичним скороченням м’язових тканин передсердь. Синусовий вузол втрачає функції водія ритму, а в міокарді передсердь з’являється кілька джерел збудження. Частина імпульсів досягає шлуночків, приводячи до безладного серцевого скорочення. Порушення ритму серця і провідності викликається низкою патологій у серцевому м’язі і нейрогуморальному апараті в результаті порушення кровообігу і обмінних процесів, хвороб серця, фізичних і психологічних перевантажень.
Виділяються 2 форми хвороби: хронічну і гостру аритмію. Вони можуть розвиватися на фоні тахікардії або брадикардії. В серцевому скороченні відсутня яка-небудь закономірність. По силі прояву миготлива аритмія може бути дрібно -, середньо – та крупнохвильової форми.
Тріпотіння передсердь
Тріпотіння передсердь – це змішана серцева аритмія, що виявляється прискоренням скорочення передсердь (до 300 ударів), але ритмічного характеру. При тріпотінні до шлуночків доходить тільки кожен 3, 5 і 6 імпульс. Механізм протікання тріпотіння багато в чому аналогічний мерехтінню.
Лікування миготливої аритмії та тріпотіння передбачає призначення препаратів для відновлення обмінного процесу (калійних солей, вітамінів, АТФ), глікозидів, блокаторів бета-рецепторів, новокаїнаміду, аймаліну, хінідину. При ускладнених формах використовується електрична дефібриляція.
Профілактика хвороби включає застосування антиаритмічних препаратів. Пороки серця необхідно своєчасно лікувати, аж до хірургічного втручання. Важливе значення має здоровий спосіб життя.
