Перші ознаки та симптоми ВІЛ у чоловіків на ранніх стадіях

Такий підступний недуг, як СНІД, лякає людей вже не один рік, оскільки вперше про нього заговорили ще в ХХ столітті. Справа в тому, що ця хвороба пов’язана з появою в людському організмі вірусу ВІЛ, безпосередньо пов’язаного з имуннодефицитом.

Багато вчені порівнювали ВІЛ-інфекцію з чумою, яка знову виникла в двадцятому столітті, і продовжує косити людей сьогодні. Ось тільки в двадцять першому столітті вчені зуміли добитися величезних успіхів у боротьбі з ним.

Чим небезпечний ВІЛ СНІД

Підступний не сам СНІД, а вірус, який з часом руйнує імунітет людини настільки, що він більше не може чинити опір звичайному риніту або ГРВІ.

Першою ознакою зараження ВІЛ вже довгий час є порушення в роботі лімфатичної системи та катастрофічне зниження імунітету. А адже саме завдяки чітко працюючої імунній системі, організм може боротися з чужорідними організмами шляхом постійної вироблення антитіл.

Коли в організм здорової людини потрапляють віруси або бактерії, то з ними активно борються лімфоцити. Але основною ознакою зараження ВІЛ є те, що кров’яні тільця більше не справляються зі своїми захисними функціями.

Завдяки лабораторним дослідженням, стало зрозуміло, що після зараження чоловіки і жінки можуть прожити ще кілька десятків років. Саме тому в світі зараз проживають не менше, чим 50 000 000 чоловік, які офіційно визнані носіями вірусу.

До речі, на території Радянського Союзу вірус був виявлений у 1987, після того, як його завіз в країну один з перекладачів з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, який працював на чорному континенті.

Причини зараження ВІЛ

Відразу варто розмежувати, що вірус імунодефіциту людини – це назва хвороби і її збудника, а СНІД – це остання стадія цієї недуги.

ВІЛ-інфекція, симптомом якої є тотальне придушення імунітету, передається не лише при незахищеному сексуальному контакті. Не варто думати, що стати жертвою чуми двадцятого століття можуть тільки дівчата легкої поведінки, гомосексуалісти і різні маргінали.

Зараження відбувається, коли основні рідини в тілі інфікованого (сперма, кров) потрапляють в організм іншої людини.

Основні причини, згідно з яким ВІЛ-інфекція потрапляє в організм – це:

• уколи недостатньо стерильним шприцом;
• переливання крові, яка уражена вірусом;
• традиційний сексуальний контакт без презерватива;
• оральний або анальний секс, коли у порожнинах є тріщини, виразки, дрібні пошкодження;
• при цікавому положенні матері є ризик того, що первинні ознаки недуги з’являться у новонародженого малюка;
• у процесі лактації або пологів.

Вірус, підступністю якого є порушення імунітету і море супутніх захворювань, не може передаватися ніякими іншими засобами, крім тих, що підтверджено вченими.

Існує кілька основних нюансів у джерела зараження:

• при оральному контакті може заразитися приймає партнер, а ось вводить людина не постраждає;
• при анальному контакті ризик зараження найвищий, оскільки
  
  вузький прохід часто травмується;
• первинні ознаки рано чи пізно можуть проявитися в тих, хто часто змінює статевих партнерів і не одягає презервативів;
• у групі ризику часто виявляються ті, у кого діагностовано захворювання, що передаються статевим шляхом;
• симптом захворювання ВІЛ часто з’являється у наркоманів, оскільки вони часто не гребують колоти наркотичні засоби одним шприцом.

В суспільстві за кілька десятиліть склалося багато міфів про зараження ВІЛ-інфекцією, тому слід уточнити, що вірус не передається:

• через обнімашки і дружнє рукостискання;
• через шкіру, на якій немає пошкоджень;
• через головні убори та предмети одягу;
• через постільні та лазневі приналежності;
• через воду в басейні або пар в сауні;
• через укуси комарів, клопів, комарів, кліщів;
• через укуси собак, кішок, диких тварин;
• через медичне обладнання (скальпель, голку бормашини).

Стільки, скільки необхідно слід говорити про те, що вірус імунодефіциту людини не живе в атмосфері довше кількох хвилин.

Непошкоджені шкірні покриви ніколи не пропустять його всередину, тому ризик зараження фактично дорівнює нулю. ВІЛ-інфекція не може зберігатися та розмножуватися в водної середовищі, оскільки в ній він гине.

В слинних залозах людини, інфікованої, концентрація його мізерно мала, тому при пристрасному поцілунку передача вірусу не відбудеться. Ніколи не переносять ВІЛ-інфекцію різні тварини, летючі миші і комахи, хоча міф про це виявився досить живучим.

Основні стадії ВІЛ

СНІД був виявлений у центральній частині Африки, його носіями були шимпанзе, тому вчені зуміли довести, що зараження найчастіше відбувалося через кров при обробленні їх тушок або через слину, якщо тварина вкусила. Було встановлено, що біологічні рідини (кров, сперма, слина) після висихання не приводили до зараження вірусом.

Після ретельного вивчення історії африканських племен було уточнено, що вірус існував у них уже довгий час, але про нього ніхто не знав, поки європейці не стали переїжджати з одного континенту на інший.

Зараз перебіг ВІЛ-інфекції поділяється на декілька основних стадій:

• інкубаційний період;
• первинна;
• вторинна;
• термінальна.

При інкубаційній стадії нереально буде побачити чіткі симптоми, оскільки клініка захворювання змазана. Багато хворих плутають перші дзвіночки з ознаками інших хвороб, тому до лікаря не поспішають.

На першій і другій стадіях лікарі не можуть точно зрозуміти, що турбує хворого і призначити адекватне лікування. Ознаки на даних стадіях схожі у чоловіків і жінок на застуду або запалення лимфаузлов, тому не можна виявити, що причиною всього є знаходження в організмі вірусу імунодефіциту людини.

Тільки передостання стадія дозволяє визначити найперші симптоми ВІЛ, більшість з яких різняться для жіночої та чоловічої статі. Саме в гострій стадії виявляться такі ознаки, як ураження більшості органів, шкіри і слизових оболонок, наявність генералізованих хвороб.

Перші ознаки ВІЛ можна помітити приблизно через три тижні або стільки ж місяців після того, як людина був інфікований. Але лікарі стверджують, що ці терміни суто індивідуальні і залежать від особливостей людського організму і його роботи імунної системи.

А от вторинні ознаки проявляються через кілька років після контакту з носієм, хоча у деяких людей про чіткої клінічної картини можна було говорити вже в перші півроку місяців.

Що відбувається в період інкубації?

Інкубаційна стадія у заразилися ВІЛ-інфекцією безсимптомна, оскільки саме тоді клітини вірусу поступово заселяють людський організм. Вони міцно чіпляються до імунним клітинам і вражають їх, інфікований повинен знати, що ця стадія триває приблизно три місяці або ж цілий рік.

У цей час більшість чоловіків і жінок не підозрюють про свій статус і ведуть звичний спосіб життя, заражаючи таких нещасних. В інкубаційний період слід насторожитися, коли виникають такі симптоми ВІЛ:

• збільшуються лімфатичні вузли;
• різко підвищується температура;
• температура тридцять сім і п’ять тримається багато днів без видимої причини.

Перші симптоми для ВІЛ – інфекції схожі на більшість інших інфекційних недуг, тому важко буде поставити діагноз навіть під великим питанням.

Симптоми у гострий період ВІЛ

Якщо людина контактувала з хворим на ВІЛ-інфекцією, то йому варто бути максимально уважним перші три місяці, оскільки саме тоді можуть виникнути перші ознаки хвороби схожі на мононуклеоз, і початися гостра стадія.

Першими ознаками ВІЛ-інфекції під час гострого періоду перебігу хвороби можуть стати:

• повторення ларингітів і ангін;
• постійно запалені мигдалини;
• постійно запалені лімфавузли;
• різке підвищення температури тіла при ВІЛ-інфекції;
• стабільно висока температура нічим не збивається;
• сильне потовиділення;
• постійна слабкість і ломота;
• порушення режиму сну і неспання;
• почуття постійної втоми, як перед початком грипу;
• нестерпний головний біль;
• нездатність адекватно сприймати те, що відбувається (плаксивість, повна апатія);
• постійний біль під правим ребром;
• відсутність апетиту і зміна смакових пристрастей при ВІЛ-інфекції.

Гостра форма може діагностуватися при ретельному огляді лікаря, який помітить збільшення печінки або селезінки, а також те, що більша частина шкірних покривів заповнена дрібної тонів висипом незрозумілої етіології. Лікарям слід розповідати про всі найменші зміни стільця, оскільки може виникнути розлад шлунку, яке не знімають навіть сильнодіючі препарати.

У цей час обов’язково здаються аналізи, оскільки клінічний аналіз крові може розповісти про підвищеному рівні лімфо – чи лейкоцитів, клітин мононуклеозу нетипового характеру. Симптоми ВІЛ на ранніх стадіях нагадують енцефаліт чи менінгіт, тому до них додаються:

• відчуття нудоти;
• часті блювотні позиви;
• стрімке підвищення температури тіла;
• гострий головний біль.

Фахівці стверджують, що перший симптом ВІЛ — інфекції – це гострий запальний процес в області стравоходу. Людина не може проковтнути їжу або слину і відчуває постійний біль у грудині.

Підступність полягають у тому, що ранні ознаки на даній стадії швидко зникають і людині здається, що він переміг грип або менінгіт.

Вторинна стадія ВІЛ

Вторинна стадія теж не показує наявність ВІЛ-інфекції у людини, оскільки пацієнти відчувають себе просто чудово, тому не збирається витрачати час на профілактичний похід до лікаря. У людини в цей період можна відшукати антитіла до ВІЛ, після чого лікар може призначити терапію, яка в більшості випадках стане успішною.

Якщо ураження імунної системи незначні, то вторинна стадія може протікати непомітно кілька років (у 30% випадків). В інших варіантах вони проявляються вже через місяць, що допомагає діагностувати проблему.

Відмінності симптомів ВІЛ-інфекції у чоловіків і жінок

Першими ознаками захворювання на ВІЛ на другій стадії для чоловіків і жінок різної вікової категорії будуть різні прояви.

Хвороба протікає по-різному, коло основних симптомів зараження ВІЛ у чоловіків – це:

• сильне опухання лімфовузлів;
• важковиліковною ураження шкіри грибками;
• поява вишневого ураження шкіри, розташованого в важкодоступних місцях (голова, рот, ноги);
• хронічна втома і відчуття жару;
• підвищена пітливість;
• гострий розлад шлунка;
• низкою різних інфекційних хвороб, які змінюють один одного;
• у чоловіків ВІЛ-інфекція пов’язана з прискореною втратою у вазі;
• зниженням зорової функції;
• стрімке зниження потенції і ерекції;
• порушення розумової функції і пам’яті;
• 1 симптом ВІЛ – проблеми з ковтанням;
• млявість і проблеми з рухом

Лікарі стверджують, що первинні симптоми підступного ВІЛ у чоловіків виявити неважко, але лікуватися і визнавати наявність проблеми представники сильної статі не хочуть однозначно. Вони можуть придумати будь-яке виправдання виникнення незручностей, щоб не ходити до лікаря, втрачаючи дорогоцінний час.

Ознаки і симптоми ВІЛ у прекрасної половини людства сильно відрізняються від чоловічих. Ознаки ВІЛ-інфекції на всіх стадіях, які тривають довше у жінок будь-якого віку – це:

• хронічний туберкульоз;
• кандидоз вагінального типу;
• хронічне порушення менструального циклу;
• виникнення проблем з органами малого тазу;
• хронічна дисфункція нервової системи;
• стрімке зниження маси тіла при ВІЛ-інфекції;
• сильні перепади настрою.

Стан здоров’я викликає у жінок більше занепокоєння, чим у чоловіків, тому вони частіше звертаються до лікарів. Цей фактор дозволяє виявити у дами вірус імунодефіциту швидше і призначити максимально правильне лікування, віддаливши поява Сніду.

Ознаки ВІЛ-інфекції можуть проявитися ще й у дітей різної статі і віку, в тому числі і новонароджених. Проблема полягає в тому, що ВІЛ-інфекція у людини може передаватися від матері до дитини при народженні або ж у процесі лактації.

Ознаки та основні симптоми ВІЛ у малюків першого року життя проявляються швидше, чим у дорослих. Вже у шестимісячного дитини можна діагностувати такий симптом захворювання на ВІЛ, як органічне ураження мозку.

До ВІЛ-інфекції симптомів у новонароджених і маленьких дітей належать:

• затримка в розумовому розвитку;
• психічні відхилення;
• катастрофічний недобір у вазі;
• слабкий фізичний розвиток;
• наявність інфекційних процесів;
• гнійні запалення на всіх стадіях захворювання;
• поява хронічного розладу стільця.

Що являє собою стадія термінального типу

Багато людей намагаються зрозуміти, чим відрізняються ВІЛ або СНІД, симптоми цих форм різні і залежать від того, на якій стадії знаходиться пацієнт. На перших двох латентних стадіях захворювання називається ВІЛ-інфекція, а на стадії термінального типу перетікає в синдром набутого імунодефіциту.

Симптоми ураження ВІЛ через рік або через кілька років стають видимими, вони розподіляються на чотири форми:

• легенева – при ній хворий страждає хронічними ураженнями легенів, одним з яких є пневмонія;
• кишкова — при якій з’являються болі в правому підребер’ї, не перетравлюється їжа, перестають надходити в організм мінерали і вітаміни;
• неврологічна — при якій з’являються менінгіти, енцефаліти, крововиливи і деструктивні процеси в мозку, і у важкому випадку — онкологічні ураження мозку; відноситься до найбільш небезпечною з усіх форм ВІЛ-інфекції;
• найпоширеніша – призводить до того, що у пацієнтів з’являються відразу кілька супутніх захворювань у важких формах, причому більш імовірно, що загибель настає від недостатності нирок у гострій формі.

Не завжди первинні та основні етапи йдуть один за одним, тому можна прогнозувати, яке з проявів може бути першим, а значить, призначати лікування доведеться, спираючись на індивідуальні особливості організму кожної людини і нюанси перебігу ВІЛ-інфекції.

Особливості діагностики ВІЛ

Ознаки недуги варто діагностувати якомога раніше, оскільки це вплине на продовження життя інфікованого. Справа в тому, що деякі пацієнти звертаються до фахівців досить пізно тільки тому, що бояться дізнатися про свій статус.

Фахівці настійно радять звернутися до них відразу ж після того, як з’явилася підозра на зараження. Варто здавати кров при кожному зручному випадку, не рідше одного разу в рік, щоб бути спокійним за своє здоров’я і не наражати на небезпеку життя близьких.

Якщо кров на ВІЛ-інфекцію здається в спеціалізованій клініці, то можна не тільки відразу ж отримати відповідь, але і проконсультуватися у фахівців. Для виявлення вірусу, коли строки зараження ще ранні, застосовуються експрес-тести, які миттєво виявлять антитіла, що виробляються ВІЛ-інфекцією.

Ці смужки зараз настільки популярні, що тестування з їх допомогою можна проводити навіть вдома. Ранні або первинні тести дозволяють виявити наявність антитіл в організмі вже через дев’яносто днів після можливого зараження. Цей тест високоточний, тому що дає похибку всього в один відсоток, але тільки, якщо минуло три місяці, а повторювати цю процедуру можна через аналогічний строк.

Наступне тестування проводиться виключно в лабораторних умовах і носить назву блотинг імунного типу. Воно дозволяє зрозуміти, чи є в організмі антитіла до ВІЛ-інфекції, а підсумок може бути:

• позитивний;
• від’ємний;
• сумнівний.

Якщо точно порахувати, скільки антитіл вироблено не виходить, то пацієнту настійно радять провести дослідження ще один раз.

У третьому випадку призначається ПЛР тест, який дозволяє виявити віруси в ДНК або РНК, нешкідливо встановлюючи позитивний статус для малюків, які тільки з’явилися на світло. Цей високоточний тест ідеальний, оскільки дозволяє виявити вірус імунодефіциту людини вже на десятий день після інфікування або незахищеного статевого акту.

Деякі фахівці закликають обачно ставитися до високоточним тестів, оскільки вони іноді приймають за ВІЛ різні інфекції та ЗПСШ. Вони радять звертатися в спеціалізовані медичні центри і проводити аналіз на високоточному обладнанні, але пацієнтів не приваблює висока вартість.

Лікується ВІЛ на різних стадіях

Щоб дозволити пацієнтам з ВІЛ-інфекцією людини жити повноцінним життям, фахівці застосовують засоби для того, щоб придушити поширення і розмноження вірусу, ракових клітин та іншим інфекціям.

Пацієнт змушений буде стільки, скільки від нього потрібно, приймати терапію, спрямовану на підвищення захисних функцій організму і стимулювання імунної системи.

Відразу варто заявити, що ідеальної вакцини досі не було знайдено, тому після підтвердження страшного діагнозу фахівці:

• діагностують форму і стадію захворювання;
• визначають супутні інфекції і ураження органів;
• призначають комплексну антивірусну терапію;
• підбирають мінімум три лікарських препаратів, які доповнюють один одного і пригнічують розмноження вірусів.

Підводячи підсумки

Стало цілком зрозуміло, що СНІД – це остання стадія ВІЛ-інфекції, яка може розвинутися через кілька місяців або кілька десятків років.

Все залежить від того, наскільки швидко буде діагностовано захворювання, а також від ефективності призначеної терапії. Від пацієнта потрібно бути дисциплінованим, приймати кілька препаратів, які блокують розмноження вірусних клітин, строго за схемою, вказаною самим фахівцем.

Не слід звертатися до народних цілителів або екстрасенсів, оскільки вилікувати СНІД неможливо, але реально прожити з ним ще багато років повноцінним життям. Після виявлення ознак і симптомів ВІЛ Слід повністю відмовитися від прийому наркотичних і психотропних засобів, оскільки вони прискорюють перехід від однієї стадії до іншої, пошкоджуючи більшу кількість органів.

За умови правильно підібраною антивірусної терапії більшість пацієнтів, які страждають на ВІЛ-інфекцію або захворювання на СНІД, зможуть жити повноцінним життям мінімум десять або п’ятнадцять років.

Щоб досягти позитивних результатів, потрібні регулярні консультації лікарів і спілкування з людьми, які інфіковані, але не занепали духом. Слід забути про алкоголь та куріння, вести здоровий спосіб життя і раціонально харчуватися, оскільки недолік вітамін призводить до стрімкого розвитку недуги.

Швидше доходить до стадії СНІД чоловік, який досяг зрілого віку, схильний до цього генетично або більше іншими вірусними захворюваннями, в тому числі, ГРВІ або герпесом.