Генітальний герпес є венеричним захворюванням, що передається статевим шляхом (ЗПСШ). Характеризується виникненням різного роду висипань на шкірі і слизової оболонки піхви і перианальной області. Вірус, що викликає захворювання, впливає на нервову систему, у зв’язку з чим становить найбільшу небезпеку для осіб з ослабленим імунітетом. Існує ймовірність розвитку безсимптомною і атипової форми хвороби.
1
Етіологія
Причина захворювання — вірус простого герпесу 2-го типу (ВПГ-II), асоційований з ураженням сечостатевої системи, а також з розвитком важкого захворювання нервової системи менінгоенцефаліту.
Існує ймовірність того, що носій вірусу герпесу навіть не підозрює про своє захворювання, оскільки ніяких істотних проявів патології їм не виявляється.
До шляхів передачі вірусу відносяться:
| Шлях інфікування | Опис |
| Статевий | Зараження статевим шляхом відбувається при сексуальному контакті між здоровою і хворою людиною |
| Контактно-побутовий | Здійснюється шляхом використання речей (посуд, особисті речі) інфікованої людини, при поцілунки, дотики та ін. |
| Вертикальний | Вірус простого герпесу другого типу здатний передаватися від матері до плода шляхом трансплацентарного інфікування або під час родового періоду, коли дитина стикається з родовими шляхами матері |
До факторів, що забезпечує розвиток генітальної герпетичної інфекції, відносяться:
| Чинник | Опис |
| Наявність вірусу | Обов’язковим чинником виникнення генітального герпесу є інфікування організму вірусом простого герпесу |
| Дефект імунної системи | Є сприятливим ґрунтом для приєднання збудника. Порушення нормального функціонування імунітету, переохолодження організму, хронічна втома, брак відпочинку, тривалі стресові ситуації не є першопричиною розвитку захворювання, але служать своєрідними запускаючих чинниками виникнення патології |
| Умови, необхідні для зараження |
|
2
Клінічна картина
В силу того що симптоми ЗПСШ досить різноманітні, виділяють такі форми захворювання:
| Назва | Опис |
| Первинне інфікування | Виникає після безпосередньої передачі вірусу герпесу від носія до реципієнта, раніше не болевшему генітальним герпесом. У такої людини в крові відсутні захисні антитіла до ВПГ-II. З більшою ймовірністю заразитися захворюванням можливо за допомогою статевого контакту.
Інкубаційний період (інтервал часу від моменту потрапляння інфекційного агента в організм до появи клінічної картини) становить близько 7-10 днів. Після чого настає період виражених клінічних проявів:
Генітальний герпес у чоловіків спостерігається в наступних місцях:
У жінок локалізація везикул наступна:
|
| Вторинне інфікування | Виникає через деякий проміжок латентного (прихованого) перебігу захворювання. Після повторного інфікування спостерігається розвиток клінічної картини, аналогічної первинного інфікування вірусом простого герпесу II типу, але більш виражені ознаки захворювання |
| Рецидивуюча форма | Слід розуміти, що вірус не здатний покинути організм хворого. Одного разу потрапивши в клітину людини, він залишиться там назавжди, періодично даючи про себе знати в періоди загострення. Протягом генітального герпесу циклічно, де фаза рецидиви змінюються фазою ремісії.
Загострення захворювання залежить від стану імунних сил організму. У клінічній практиці виділяються наступні типи перебігу генітального герпесу:
|
| Атиповий перебіг | Характеризується своєрідним маскуванням під інші схожі венерологічні захворювання. Справжню природу висипань дозволяють визначити сучасні клініко-лабораторні методи діагностики |
| Безсимптомний перебіг | Є найбільш підступним, оскільки носій вірусу навіть не підозрює, що він є джерелом небезпечної інфекції. Якщо такий реципієнт веде безладне статеве життя, з великою часткою ймовірності він здатний створити небезпечну епідеміологічну обстановку |
Існує ймовірність розвитку загального інтоксикаційного синдрому з підвищенням температури до субфебрильних і (37°C) і фебрильних (38°С) цифр, болі при сечовипусканні.
Генітальний герпес являє собою уповільнене вірусне захворювання, при якому летальний результат є вкрай рідкісним явищем. Найчастіше смертельному ризику піддаються обличчя з імунодефіцитом, особливо ВІЛ-інфіковані пацієнти. У соматично здорових пацієнтів з адекватним функціонуванням імунних сил організму захворювання протікає відносно легко і не представляє небезпеки для життя. Слід розуміти, що захворювання необхідно лікувати, оскільки вірусоносій представляє реальну епідемічну загрозу.
3
Лікування захворювання
Після проходження пацієнтом комплексного обстеження лікарем призначається комплексна терапія генітального герпесу.
Особливості лікування цього захворювання наступні:
- Неможливість видалення вірусу з організму людини.
- Відсутність ефекту від антибактеріальних препаратів.
- Обов’язкове призначення медикаментозної терапії, незалежно від форми, тяжкості захворювання і стану пацієнта.
При виборі лікування повинні дотримуватися три основних принципу:
- 1. Купірування симптомів захворювання (свербіж, печіння, біль, усунення висипів тощо).
- 2. Скорочення фази загострення.
- 3. Збільшення періоду ремісії.
В силу того, що елімінувати вірус герпесу неможливо, метою лікування є досягнення пацієнтом стану суб’єктивного благополуччя, що здійснюється за допомогою:
- Нормалізації імунного статусу організму хворого.
- Запобігання інфікування статевих партнерів пацієнта.
- Профілактики внутрішньоутробного зараження плоду і новонародженого під час його проходження по родових шляхах, а також ускладнень, що виникають у пологовий та післяпологовий періоди.
3.1
Консервативне лікування
Включає в себе наступні етапи:
| Тип лікування | Опис | Зображення |
| Етіотропна терапія | Застосовуються противірусні препарати, механізм дії яких заснований на придушенні здатності вірусів до розмноження (ацикловір) | |
| Патогенетична терапія | Включає в себе лікарські засоби, спрямовані на підвищення імунного статусу (інтерферони та ін) | |
| Симптоматичне лікування | Призначається з метою усунення таких неприємних проявів захворювання як жар, біль, свербіж. Застосовуються препарати з групи нестероїдних протизапальних засобів (анальгін, аспірин, ібупрофен), а також різні мазі і гелі, що використовуються в області локалізації ураження шкірних покривів і слизових оболонок | |
| Специфічна профілактика | Специфічною профілактикою генітального герпесу є вакцинація. На сьогоднішній день вакцинація — єдиний можливий засіб, що дозволяє надовго забути про прояви хвороби.
Витагерпавак застосовується на вітчизняному фармакологічному ринку більше 15 років. За час існування даного препарату у 63% дітей і дорослих повністю припинилися рецидиви захворювання. Більш чим 30% тривалість фази загострення значно зменшилася, а фаза ремісії помітно збільшилася. Крім того, Витагерпавак формує тривалий клітинний імунітет, перешкоджаючи реинфицированию |
|
| Фізіотерапевтичні методи | Різні види физиолечения (лазеротерапія, УВЧ та ін.) призначаються у фазі «загасання» клінічних проявів. Їх застосування виправдане з метою збільшення тривалості періоду ремісії захворювання |
Противогерпетическая вакцина є специфічним методом профілактики і призначається тільки лікарем. Не слід розглядати її як ліки, здатне швидко вилікувати дане захворювання. Терапія генітального герпесу проводиться протягом всього життя пацієнта.
4
Генітальний герпес при вагітності
Вкрай небезпечно виникнення генитально герпесу в період вагітності. Залежно від терміну, в який відбулося зараження, існує ризик розвитку таких ускладнень:
| Термін | Ускладнення |
| I-II триместр |
|
| II-III триместр |
|
4.1
Способи лікування
Призначення медикаментозного лікування вагітної жінки проводиться з урахуванням наступних факторів:
- Визначення імуноглобулінів M (IgM) або G (IgG) у сироватці крові і наявності віріонів в клітинах.
- Стану соматичного здоров’я майбутньої породіллі, а також стадії розвитку плода.
- Ризику загрози викидня плода.
- Вузького спектру допустимих до застосування під час вагітності та лактації медикаментів.
Для комплексного лікування жінок у період вагітності можливе призначення етіотропних лікарських засобів противірусної терапії. Дозування обраного препарату суто індивідуально і залежить від терміну вагітності, а також даних анамнезу життя і хвороби пацієнтки.
Найбільш часто вагітним жінкам призначають такі препарати:
- Панавир. Застосовується зовнішньо у вигляді гелю або мазі. Внутрішньовенне введення розчину Панавира, а також застосування ректальних супозиторіїв слід обмежити із-за відносно високого ризику виникнення побічних явищ. На період використання даного лікарського засобу рекомендується припинити грудне вигодовування.
- Ацикловір. Застосовується в будь-яких формах, але слід пам’ятати, що даний препарат не призначається в період лактації.
- Зовіракс. Є аналогом Ацикловіру. Використовується у таблетованій формі для приготування розчинів. При вимушеному лікуванні вагітних з вірусом герпесу препарат у невеликій кількості виявляється в грудному молоці.
З усіх рослинних препаратів, які використовуються для лікування народними засобами, доведено безпеку масла ялиці і обліпихи, а також відвар календули і ромашки. Ці засоби потрібно наносити на уражену ділянку ватною паличної або диском кілька разів в день. Перед застосуванням інших засобів слід проконсультуватися з лікарем.
Відсутність позитивної динаміки внаслідок неефективного лікування провокує масу захворювань сечостатевої та центральної нервової системи, а також органів зору. Було виявлено, що вірус герпесу може з великою часткою ймовірності призвести до виникнення пухлин.
5
Профілактика
Профілактика генітального герпесу підрозділяється на специфічну і неспецифічну:
| Тип профілактики | Опис |
| Специфічна | Противогерпетическая вакцинація |
| Неспецифічна | Включає в себе використання презервативів при випадкових статевих контактах. Крім цього, неспецифічна профілактика пов’язана з обмеженням контактів з інфікованою людиною |
Єдиним високоефективним профілактичним методом є вакцинація. Навіть у випадку використання презервативів ризик потрапляння вірусу через мікротріщини та інші ушкодження шкіри і слизових оболонок досить високий, оскільки презерватив не покриває всю поверхню статевого члена. Для обробки ділянок, піддаються інфікуванню, можливе використання водних розчинів антисептиків (0,05%-го розчину хлоргексидину біглюконату, Мірамістину та ін).
Загострення рецидивуючих форм генітального герпесу спостерігається безпосередньо при зниженні імунних сил організму, екстремальному термічному впливі (перегрівання, переохолодження, менструаціях, недостатній відпочинок, прийом цитостатичних лікарських препаратів та ін). Для запобігання загострення потрібно вести здоровий спосіб життя, правильно і повноцінно харчуватися, дотримуватися режиму праці і відпочинку. У весняно-осінній період рекомендується приймати вітамінні комплекси.
Дотримання правил інтимної гігієни, культури статевого життя також є профілактичними заходами у боротьбі з венеричними захворюваннями.
У разі якщо мало місце незапланована незахищений статевий зв’язок з незнайомою людиною, проводиться екстрена профілактика місцевими противірусні препарати (ацикловір та ін) через 1,5–2 години після сексуального контакту.
Так як вірус здатний переміщатися з брудних рук на губи, у порожнину рота, а звідти на геніталії, необхідно часто і ретельно мити руки антибактеріальним милом, використовувати чисті і окремі для кожної частини тіла, і для кожного члена сім’ї рушники.
Для профілактики генітального герпесу у породіль всі вагітні стають на облік в жіночу консультацію. При виявленні захворювання показано оперативне розродження шляхом операції кесаревого розтину.
При активному статевому житті, плануванні вагітності або появі ознак генітального герпесу рекомендується пройти ретельне обстеження у шкірно-венерологічному диспансері.
