Мікоплазма хоминис, її лікування у жінок, симптоми та діагностика цікавлять багатьох пацієнток. Мікоплазма хоминис (гоминис) являє собою захворювання інфекційного характеру, яке розвивається переважно у жінок і вимагає тривалого лікування.
Бактерії-збудники мешкають в організмі абсолютно здорової людини, але мають здатність викликати захворювання різного характеру, від уретриту до пневмонії. Найчастіше цією недугою страждають вагітні жінки, люди, хворі гонореєю або іншими інфекційними захворюваннями або мають підвищену статеву активність.
Зараження та поширеність
Дуже часто дитина заражається таким захворюванням від матері під час пологів, але шансів отримати інфекцію більше саме у дівчаток. В такому ранньому віці часом відбувається процес самозцілення, але він характерний більше для хлопчиків.
Мікоплазма хоминис – це найпоширеніший вид бактерій. У дівчат її показник становить 8-18%. Випадкові статеві зв’язки призводять до збільшення ризику того, що згодом доведеться лікувати дану проблему. У дорослих жінок показник наявності інфекції збільшується до 20-25%.
Прихований період зазвичай протікає від 3 днів до 5 тижнів. Місця ураження у жінок – матка і її труби, яєчники, піхву, уретра. Інколи хвороба супроводжується болями внизу живота і тяжкими відчуттями в попереку.
З-за того, що захворювання часто буває безсимптомним, своєчасне лікування часто не починається. Це призводить до хронічних запалень придатків і сечового міхура, що згодом ускладнює і подовжує лікувальний процес. Також мікоплазмоз є підставою для виникнення проблем гінекологічного характеру, які проявляються у вигляді сальпінгіту, ендометриту, запальних захворювань піхви. При тяжкості визначення причини виникнення вищевказаних хвороб лікар приходить до висновку, що це може бути непрямий симптом мікоплазмозу.
Зараження побутовим шляхом практично виключено.
Симптоми захворювання
Найчастіше захворювання протікає без явних симптомів, але ознаки того, що воно все ж є, такі: печіння під час сечовипускання, виділення із статевих органів і біль і печіння під час статевого акту. Періодично ознаки захворювання можуть посилюватися або зменшуватися.
Бактерії, мікоплазми можуть стати причиною появи уретриту, бактеріального вагінозу, запалення матки, пієлонефриту.
Незважаючи на те, що інфекційне захворювання практично завжди протікає приховано, такі обставини, як знижений імунітет або пологи, можуть призвести до початку гострих захворювань.
Наслідки мікоплазми хоминис
Жінка, яка перенесла дане захворювання, піддана небезпеки того, що всі запальні процеси в малому тазі можуть значно погано позначитися на майбутньому виношуванні дитини.
Як вже було сказано, інфекція здатна передаватися від матері до дитини, а ще може викликати мимовільний аборт. При настанні 3 триместру є ризик того, що пологи можуть бути передчасними.
Інфекційне захворювання може послужити причиною того, що виникнуть патології, пов’язані з дихальними органами, і порушення в сечостатевій системі. Бактерії осідають на слизовій носоглотки, верхніх дихальних шляхів, легенів, провокують ураження вульви і піхви. Мікоплазма в дитячий організм може потрапити повітряно-крапельним шляхом.
Лікування і профілактика захворювання
Лікувати мікоплазмоз необхідно з використанням антибактеріальних препаратів. Результати антибіотикограми впливають на те, якими препаратами буде лікуватися захворювання, тому що у всіх різна чутливість мікроорганізмів до ліків. Крім використання антибіотиків, у боротьбі з мікоплазмозом повинні бути присутніми методи, за допомогою яких підвищується імунітет.
Тетрациклінова група і макроліди – це ряд препаратів, які в нинішній час добре справляються з цим захворюванням. Антибіотики на основі пеніциліну не допоможуть, так як мікоплазма має свого роду імунітет до них.
На те, щоб вилікувати урогенітальний мікоплазмоз, необхідно близько 7 днів. В дану схему лікування додаються протигрибкові препарати, тому що лікування антибіотиками може призвести до розвитку вагінального кандидозу. Щоб відновити мікрофлору, потрібне застосування пробіотичних препаратів. Також лікувати інфекцію потрібно з використанням вітамінів і препаратів, спрямованих на підвищення імунної системи.
Якщо є така необхідність, то застосовуються місцеві препарати з вмістом антибіотиків, а ще краще антисептиків. Щоб лікувати мікоплазмоз у дітей, застосовуються макролідні антибіотики.
При хронічній формі захворювання, яке супроводжується ускладненнями, проводиться терапія за допомогою антибіотиків, які мають широкий спектр дій. Зазвичай лікування триває протягом 10 днів. Через 2 тижні потрібно обстежитися.
Можливість рецидиву досить велика. Щоб терапія мала якомога більше позитивних результатів, а ризик повторного захворювання зводився до нуля, потрібно застосувати технологію екстракорпорального лікування антибіотиками. Для цього потрібно вводити протимікробні засоби в досить сильних дозах, паралельно проводиться процедура очищення крові.
У профілактичних цілях потрібне постійне запобігання презервативами і проходження оглядів у гінеколога кожні півроку.
Діагностика мікоплазмозу
Щоб виявити мікоплазмоз, слід провести декілька етапів: огляд пацієнта, бактеріологічне дослідження, лабораторну діагностику.
Лікар проводить огляд стану стінки піхви і матки. Якщо присутні такі симптоми, як виділення з неприємним запахом, запалення слизової піхви та шийкового каналу, то фахівець призначає додатковий аналіз на сифіліс, УЗД, а також стандартні дослідження (сеча, кров). Встановлюються причини запального процесу з допомогою бактеріологічного чи цитологічного мазка. За допомогою даних процедур мікоплазми виявити не можна, але ці аналізи допоможуть визначити та інших збудників, які мають схожі ознаки і симптоми.
Щоб визначити, чи є в організмі збудники захворювання, використовують такі методи, як ПЛР-діагностика та мікробіологічний посів. Імуноферментний метод – це ще один спосіб діагностики, здійснюється він за допомогою визначення наявності антитіл в крові.
За допомогою ПЛР можна виявити ДНК збудника. Цей спосіб дуже точний, якщо потрібно визначити етіологічну роль мікоплазми. Перевага такого методу – це виявлення збудника при невеликій кількості проби, незалежно від локалізації матеріалу, який був взятий на аналіз. Завдяки високій чутливості методу можливо визначити наявність захворювання на ранніх стадіях.
Не варто займатися самолікуванням. Перед тим як починати терапію, необхідно обов’язково звернутися до лікаря.
