Під еректильною дисфункцією (ЕД) розуміють нездатність досягати і/або підтримувати ерекцію, достатню для проведення повноцінного статевого акту. Даний стан має зберігатися не менше півроку, а за російським рекомендацій не менше трьох місяців. Слабка потенція або її відсутність є найбільш частою проблемою сексуального аспекту життя чоловіка. Лікування патології здійснюється після консультації з лікарем медикаментами і при необхідності допомогою психолога.

1

Причини виникнення проблем з потенцією

Раніше лікарі вважали, що в основі еректильної дисфункції знаходяться психологічні причини. Однак на сьогоднішній день існує думка, що в 80% випадків проблеми з ерекцією обумовлені органічними причинами, які призводять до розладів кровопостачання і іннервації печеристих тіл пеніса.

Фактори ризику (ФР) виникнення ЕД аналогічні, як і при серцево-судинних захворюваннях.

Фактори, що провокують розвиток порушення потенції, можна розділити на підгрупи:

1. Психогенні фактори:
   • ситуаційний тип (у зв’язку з зовнішньої обстановкою, стресом або партнером і ін);
   • генералізований тип (труднощі при інтимній близькості і брак сексуального збудження та ін).
2. Органічні чинники:
   • Судинні:
     • серцево-судинні захворювання (артеріальна гіпертензія (АГ), метаболічний синдром, атеросклероз та ін);
     • куріння;
     • цукровий діабет (ЦД);
     • променева терапія (заочеревинного простору або області тазу) або велика операція (радикальна простатектомія (РПЕ)).
   • Нейрогенні:
     • патологія спинного і головного мозку (інсульт, новоутворення, травма, розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, ураження міжхребцевих дисків);
     • патологія периферичної нервової системи (як результат СД, зловживання алкоголем, полінейропатії, хронічної ниркової недостатності, деяких операцій).
   • Гормональні:
     • гіпогонадизм;
     • підвищений рівень пролактину в крові;
     • гіперфункція або гіпофункція щитовидної залози;
     • хвороба Іценко–Кушинга.
   • Структурні:
     • хвороба Пейроні;
     • травма (частіше у хлопців і чоловіків молодого віку);
     • вроджене викривлення;
     • малий статевий член;
     • склеротичні зміни в результаті кавернита або пріапізму;
     • епіспадія, гіпоспадія.
3. Медикаментозно-індуковані фактори:
   • наркотичні речовини;
   • антигіпертензивні лікарські засоби (бета-адреноблокатори та діуретики нерідко призводять до розвитку ЕД);
   • антипсихотичні засоби (у тому числі нейролептики);
   • антидепресанти (трициклічні, інгібітори зворотного захоплення серотоніну);
   • антиандрогени (антагоністи і аналоги гонадотропін-рилізинг гормону).

Психогенна або психологічна імпотенція займає одне з лідируючих причин ослаблення потенції.

При ЕД значення мають операції, які раніше проводилися на органах сечостатевої системи або прямої кишки.

2

Діагностика

Порушення ерекції здатне привести до відсутності сексуального життя. При цьому важливо розуміти, що ЕД – це не хвороба, а симптом. Таким чином, в першу чергу потрібно знайти основний патологічний процес, що протікає в організмі.

Важливе значення в діагностиці має опитування хворого з використанням офіційних опитувальників (наприклад, Міжнародного індексу еректильної функції). Слід опитати не тільки самого пацієнта, але і його партнера. Іноді у діагностичному пошуку може допомогти оцінка вторинних статевих ознак.

Додатково можуть знадобитися консультації сторонніх фахівців (психіатра, сексолога, ендокринолога, кардіолога, невролога та ін).

3

Лікування

Чоловіки часто соромляться наявних проблем з потенцією. Однак при наявності розладів ерекції слід негайно звернутися за консультацією до уролога. Самостійно лікувати ЕД в домашніх умовах, тим більше вдаватися до народних засобів, не варто.

Лікування пацієнта з ЕД в основному проводиться амбулаторно. Хоча можлива госпіталізація в лікарню з метою виконання інвазивних діагностичних методик (ангіографія та ін) та/або оперативних втручань.

Допомогти чоловікові можна, якщо дотримуватися певного алгоритму лікування:

Необхідно на самому початку обстеження пацієнта визначити, чи присутні оборотні ФР розвитку поганий потенції. Корекцію способу життя та ліквідацію ФР слід здійснювати до початку прийому медикаментів або одночасно з ними. Ще до призначення лікарської терапії ЕД варто вирішити питання про скасування або заміни препаратів, які отримує пацієнт з приводу інших захворювань і здатних негативно впливати на потенцію.

Необхідно пам’ятати, що проблеми з ерекцією не відносяться до тяжких порушень, але вони можуть негативно впливати на чоловічу психіку. Тому незалежно від походження еректильної дисфункції рекомендується включати психотерапію в комплекс лікування, бажано для обох партнерів: для дружини і чоловіка.

Повністю позбавитися від млявою потенції можна у випадках психогенної, посттравматичної артериогенной ЕД у молодих чоловіків і при гормональних порушеннях. При інших причинах сексуального безсилля повністю вилікуватися не вийде. У подібних випадках вдаються до терапії методами, спрямованими на посилення ерекції. Вона включає в себе наступні терапевтичні етапи:

Забороняється паралельне використання інгібіторів ФДЕ-5 з препаратами з групи нітратів із-за наявності посилення гіпотензивного ефекту (зниження артеріального тиску).

Для деяких пацієнтів, яким необхідно приймати обидві групи ліків, можуть виникнути труднощі. В цьому випадку Американська кардіологічна асоціація рекомендує приймати нітрати через 1 добу і пізніше з моменту крайнього прийому нетривалих інгібіторів ФДЕ-5 і через 2 доби і пізніше з моменту останнього прийому тадалафілу (т. к. має великий період напіввиведення).

Крім медикаментів та операції, застосовується використання локального від’ємного тиску – воно створюється з допомогою вакуумних пристроїв. Призначається дана терапія, коли медикаментозне лікування неможливо з різних причин або не приносить бажаного ефекту. Даний метод має негативні сторони:

• ерекція, що досягається таким способом, нефизиологична;
• можливе виникнення больового синдрому;
• можливі крововиливи;
• може еякуляція;
• знижується чутливість головки пеніса.