Профілактика ревматизму повинна починатися на державному рівні та включати виявлення та ліквідацію вогнищ інфекції. Ревматизм – це захворювання, що супроводжується запаленням сполучних тканин, що зачіпає серцевий м’яз і суглоби (переважно крупні). Розвивається на тлі інфекційних захворювань, викликаних стрептококом. Крім цього має місце генетична схильність. У зоні ризику в основному знаходяться діти і підлітки (7-15 років ). У дорослих хвороба зустрічається рідше.

Причини і симптоми патології

В основному захворювання проходить у гострій формі. Причиною можуть з’явитися такі хвороби, як ангіна, скарлатина, фарингіт та інші процеси, викликані стрептококом. Через 2 тижні після перенесеної інфекції з’являються наступні симптоми: підвищена температура, сильні болі в суглобах, їх почервоніння і припухлість. Особливо схильні до цього крупні суглоби – ліктьові, колінні, гомілковостопні.

При подальшому перебігу хвороби зачіпаються і більш дрібні суглоби. В основному болю дають про себе знати при русі і напрузі. Але ці симптоми мають тимчасовий характер, через 10-12 днів вони зникають. Однак одужання ілюзорно. Часто одночасно з суглобами порушується серцева м’яз, відбувається ураження її клапанів, з часом призводить до їх стійкої деформації, що може з’явитися причиною формування пороку серця. Ураження серця при ревматизмі називається ревмокардитом. Симптомами можуть бути прискорене серцебиття, задишка, больові відчуття в області серця, слабкість, швидка стомлюваність.

Ревматизм нерідко вражає інші органи і тканини, наприклад, нервову систему (мала хорея – мимовільне посмикування кінцівок, гримаси, підвищена збудливість).

У деяких випадках суглобовий ревматизм набуває хронічної форми. При даній формі вже не спостерігається підвищення температури тіла, ураження всіх суглобів без винятку. Переважно хвороба тримається певної ділянки, що з часом призводить до розростання хряща і подальшого знерухомлення хворого суглоба.

Має місце і таке явище, як м’язовий ревматизм, він протікає з болем у м’язах, яка проявляється як довільно, так і, наприклад, при натисканні. Температури звичайно не спостерігається, якщо, звичайно, болю не охоплюють широкий спектр м’язів. При ураженні м’язів кінцівок хворий вже не може ними вільно керувати; при ревматизмі грудного відділу утруднюється дихання; якщо порушені м’язи шиї, то голова може прийняти нерухоме положення.

Лікування ревматизму

Основним завданням у лікуванні ревматичних захворювань є своєчасне розпізнавання їх на ранній стадії та індивідуальний підхід до кожного хворого. Лікування повинне бути засноване на ступені активності процесу, на те, наскільки яскраво виражені симптоми захворювання, ступеня ураження органів і тканин і навіть на професії пацієнта.

В загальних рамках програма лікування зводиться до протимікробної та протизапальної інтенсивної терапії, відновленню і підвищенню імунітету. Дуже важливо правильне, збалансоване харчування, підготовка до фізичних навантажень. Необхідно своєчасне хірургічне втручання у хворих з вже вираженим пороком серця.

При виявленні ревматизму після перенесеної стрептококової інфекції хворим зазвичай показаний пеніцилін, який успішно вбиває бактерії стрептокока, після чого призначається препарат біцилін-5. Останнім часом широке розповсюдження отримав препарат преднізолон, застосовуваний в екстрених випадках для отримання швидкого ефекту.

У ряді інших заходів по боротьбі з впливом стрептококів на організм є поміщення хворих в маломісні палати щоб уникнути постійного зараження їх один одного, провітрювання і опромінення ультрафіолетом лікарняних палат, обов’язкова спільна і особиста гігієна.

Профілактика ревматизму

Профілактичні заходи щодо лікування та попередження ревматичних захворювань, пов’язаних зі стрептококовою інфекцією, умовно можна розділити на первинні і вторинні. Особливу роль повинні відігравати загальні заходи на державному рівні, такі як пропаганда здорового способу життя, роз’яснення ролі спорту в профілактиці таких захворювань, загартовування організму, повинні вживатися заходи проти скупченості в школах, дитячих садках, лікарнях та інших установах. Повинна проводитися своєчасна санітарна обробка, особливо в місцях великої щільності населення, інструктаж дорослих і дітей з профілактики подібних захворювань.

Особливу увагу варто приділити виявленню і ліквідації вогнищ інфекції. Всі хворі можуть виходити на свої робочі місця лише після ретельного медичного обстеження на предмет ознак захворювання. Для осіб з ознаками таких стрептококових захворювань, як тонзиліт, синусит, фарингіт, холангіт, каріозні зуби, теж мається на увазі обов’язкове лікування. Отже, первинні заходи включають в себе:

1. Дії, спрямовані на підвищення імунітету і опірності організму в цілому.
2. Санітарно-гігієнічні заходи.
3. Виявлення та лікування носіїв стрептококової інфекції.

Вторинна профілактика ревматизму

Заходи, спрямовані на попередження різних загострень, рецидивів та подальшого прогресування ревматичних захворювань, називаються вторинною профілактикою. Подібна профілактика повинна проводитися лікарями-ревматологами або дільничними терапевтами. З урахуванням того, що ревматизм є хронічним захворюванням зі схильністю до рецидиву, профілактика проводиться протягом декількох років.

Заходи по попередженню рецидивів і ускладнень після ревматизму:

1. Інтенсивний та якісний курс лікування хворих на ревматизм.
2. Своєчасне попередження і лікування інфекційних носоглоткових захворювань.
3. Біцилінопрофілактики.

Заходи, що стимулюють імунну систему і загальну опірність організму, це цілий лікувально-оздоровчий комплекс, в який входять: гімнастика, прогулянки на природі, правильне харчування, загартування водними процедурами і навіть зміна клімату, антибіотикотерапія, диспансерний облік.

Біцилінопрофілактики поділяється на 3 категорії: цілорічну, сезонну і поточну.

При цілорічної профілактики застосовують препарати біцилін-5 або біцилін-1. Крім цього кожну весну і літо протягом місяця проводиться проти рецидивний курс препаратами саліцилової кислоти. Нарівні з бициллинопрофилактикой призначається курс вітамінів, наприклад, аскорбінова кислота та інші зміцнюють препарати.

Сезонна профілактика проводиться переважно в холодні місяці року з використанням біциліну-5. Поточна профілактика проводиться при безпосередній загрозі захворювання, при вже поточному ревматизмі, ангіні, тонзиліті, навіть незалежно від загальної бициллинопрофилактики, протягом десяти днів.

Не варто забувати про можливості різних алергічних реакцій при проведенні бициллинопрофилактики аж до анафілактичного шоку. Тому перед призначенням обов’язково проводяться всі необхідні аналізи на предмет переносимості пацієнтом препаратів пеніциліну.

Слід пам’ятати, що у всьому комплексі профілактичних захворювань важливу роль грає місце роботи пацієнта, тому що незалежно від того, має він порок серця або немає, у зв’язку з перенесеним захворюванням йому категорично протипоказані нічні зміни, різкі перепади температури, протяги, надмірні фізичні навантаження, які можуть призвести до рецидиву і навіть до більш гострій формі захворювання з масою ускладнень. Пам’ятайте, що ревматизм – це дуже серйозне захворювання, несвоєчасне лікування якого може призвести до непоправних наслідків.