Стійке самостійне підвищення артеріального тиску розглядається як гіпертонічна хвороба, класифікація якої залежить від стану організму хворого.

При тривалому або злоякісному перебігу цієї патології у внутрішніх органах відбуваються незворотні зміни, ступінь прояву яких і дозволяє диференціювати стадії патологічного процесу.

Для чого потрібна класифікація?

Спеціалісти в області медицини класифікують різні види захворювання, так як це дозволяє отримувати наочне уявлення про ступінь і характер наявних в організмі хворого патологічних змін.

Всі дані про перебіг хвороби пацієнта заносяться у відповідну медичну документацію, в подальшому кожен лікар, який надає даному хворому медичну допомогу або просто консультує його з якогось питання, може швидко зорієнтуватися в стані організму хворого.

Враховуючи, що кожна патологія внутрішніх органів не проходить безслідно для інших систем організму, дуже часто хворий звертається до різних спеціалістів, в цьому випадку для них дуже важлива інформація про вже діагностованих хронічних захворюваннях.

Яка ознака лежить в основі сучасної класифікації?

При поділі есенціальної гіпертензії за клінічними стадіями можуть бути взяті за основу різні критерії. У 1993 році фахівці Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) запропонували максимально спростити наявні на той момент системи класифікацій гіпертонічної хвороби і при визначенні її виду враховувати лише наявність і ступінь ураження деяких внутрішніх органів хворого – так званих органів-мішеней.

Під цією назвою об’єднані органи, які в першу чергу страждають від постійного підвищення рівня кров’яного тиску: серце, кровоносні судини, нирки та сітківку ока. Ураження цих органів пояснюється характером фізіологічних процесів, що протікають в організмі кожної людини, і їх зміною при гіпертонії.

Так, патологічне звуження просвіту кровоносних судин, що є однією з основних причин збільшення артеріального тиску, змушує серцевий м’яз прикладати в процесі роботи набагато більше зусиль, так як їй для того, щоб проштовхнути кров у просвіт аорти та інших великих кровоносних судин, доводиться долати значний опір. В результаті відбувається компенсаторне розширення (збільшення) м’язи серця, і в першу чергу – м’язової оболонки лівого шлуночка, який через аорту виштовхує кров в основній – великий круг кровообігу.

Підвищення кров’яного тиску означає, що кров з більшою силою тисне на стінки кровоносних судин – великих артерій і їх більш дрібних відгалужень. Намагаючись чинити опір цьому тиску, судини грубіють, їх м’язова оболонка стає більш щільною, замінюється сполучною (рубцевої) тканиною. При цьому в значній мірі страждають кровоносні судини ока, які мають дуже тонку структуру.

Високий тиск на стінки кровоносних судин і призводить до того, що нирки виявляються вимушеними здійснювати фільтрацію крові зі значно більшою швидкістю. При тривалому перебігу хвороби їх пристосувальні механізми зношуються, через стінки ниркових клубочків у сечу починають потрапляти хімічні речовини, які в нормальній ситуації повинні залишитися в кровоносному руслі. Чим більш стійким і вираженим виявляється підвищення артеріального тиску і чим більше триває період його підвищення, тим більш вираженими будуть зміни у внутрішніх органах.

Які розрізняти стадії процесу?

На першій стадії патологічного процесу зміни в органах-мішенях настільки незначні, що їх не вдається виявити лабораторними, функціональними та інструментальними методами обстеження. Єдиною ознакою захворювання на цій стадії служить підвищення контрольних цифр артеріального тиску. При цьому в залежності від значень визначаються види гіпертензії:

1. М’яка, або гіпертензія першого ступеня. Систолічний тиск понад 140 мм рт.ст. але не перевищує 159 мм; діастолічний коливається в межах 90-99 мм рт.ст.
2. Помірна (гіпертензія другого ступеня). Параметри систолічного тиску укладаються в рамки 160-179 мм рт.ст. діастолічного – 100-109 мм рт.ст.
3. Важка (третя ступінь гіпертензії). Систолічний тиск перевищує 180 мм рт.ст. а діастолічний – 110 мм рт.ст.

Існує ще одна форма артеріальної гіпертензії – ізольована. У цьому випадку підвищується тільки систолічний тиск, діастолічний залишається в нормальних межах.

На другій стадії патологічного процесу зміни в органах-мішенях стають більш вираженими, це відбивається на результатах діагностики:

1. На електрокардіограмі, як і при рентгенологічному або ультразвуковому дослідженні серця, виявляються ознаки компенсаторної гіпертрофії (збільшення) лівого шлуночка.
2. В загальному чи біохімічному аналізі сечі виявляються ознаки функціональної неспроможності нирок – протеїнурія (наявність білкових сполук).
3. У біохімічному аналізі крові виявляється присутність продуктів азотистого обміну, тобто креатинемия. Вона не перевищує 2 мг/дл і непрямим чином вказує на порушення роботи нирок.
4. Ультразвукове дослідження кровоносних судин дозволяє виявити наявність в них атеросклеротичних змін, бляшок.
5. Огляд очного дна (офтальмоскопія) дозволяє виявити звуження артерій сітківки ока, яке носить дифузний або вогнищевий характер.

На третій стадії патологічного процесу внутрішні органи не можуть компенсувати постійні зміни рівня артеріального тиску, у зв’язку з чим розвиваються відповідні синдроми (стану):

1. Порушення кровообігу в судинах головного мозку, цереброваскулярна хвороба. Вона може стати причиною розвитку транзиторних (проходять) ішемічних атак (тобто тимчасових порушень кровопостачання певної ділянки головного мозку), ішемічного інсульту або гострого крововиливу в мозок.
2. Хронічна серцева недостатність – сукупність розладів, які виникають при нездатності серцевого м’яза справлятися з покладеним на неї навантаженням.
3. Ішемічна хвороба серця (стенокардія), яка може ускладнитися інфарктом міокарда чи гострої серцевої недостатністю.
4. Коронарна недостатність – зниження або повне припинення кровотоку в судинах, що живлять серцевий м’яз.
5. Гіпертензивна нефропатія – витончення і зміна ниркової тканини.
6. Гостра або хронічна ниркова недостатність.
7. Атеросклеротична хвороба та інші патології периферичних кровоносних судин.
8. Гіпертонічна ангіопатія (патологія судин) сітківки ока. Може призвести до утворення крововиливів в сітківці, набряку зорового нерва.

По мірі прогресування хвороби значно погіршується і стан хворого. На першій стадії пацієнта турбують симптоми, які супроводжують підвищення тиску в артеріях: головний біль, нудота, темні точки перед очима, запаморочення, слабкість в кінцівках, тяжкість в серце. Надалі ці симптоми уступають місце ознаками функціональної неспроможності кровоносної і видільної систем. Тому пріоритетне значення має боротьба з патологією на початковій стадії її розвитку.