Досить небезпечною є названа по імені американського гастроентеролога Баррила Бернарда хвороба Крона, лікування і симптоми якої хвилюють багатьох фахівців у всьому світі. Патологія до цього часу так і не вивчена в частині етіології виникнення. Незважаючи на всі зусилля вчених, це захворювання прийнято відносити до патології неясною природи. У той же час сучасна медицина навчилася ефективно боротися з цією недугою. Однак слід враховувати, що хвороба має дуже важкі ускладнення і позитивний прогноз лікування багато в чому залежить від правильності діагностики і своєчасності вирішення питання, як вилікувати хворобу.

Сутність патології

Хвороба Крона являє собою запальний процес в шлунково-кишковому тракті неспецифічного гранульоматозного характеру, здатний розвинутися на будь-якій ділянці: від ротової порожнини до прямої кишки. Більше половини всіх випадків патології припадає на клубову кишку і початковий відділ товстої кишки. Процес уражає всі структури травної трубки у формі запальної реакції, лімфаденіту, виразкових та рубцевих утворень. Характерна хвороба для людей будь-якого віку. Разом з однотипним по прояву виразковим колітом захворювання становить групу кишкових запальних хвороб.

Етіологія хвороби

Етіологія хвороби Крона викликає суперечки серед дослідників і до кінця не з’ясована. До найбільш поширених причин ураження прийнято відносити генетичну схильність, інфекційне вплив і порушення аутоімунного характеру. Серед інфекційних факторів особлива роль відводиться бактеріям МАР (паратуберкулезного типу) і вірусу кору.

Підозра на імунологічні причини етіології виникають у зв’язку виявленням підвищеного вмісту T-лімфоцитів, антитіл до кишкової палички, білку коров’ячого молока, липополисахаридам. В крові хворих людей в періоди загострення хвороби виявляються імунні комплекси. З урахуванням цього передбачається наявність такого механізму зародження захворювання: вироблення в кишковій порожнині специфічного антигену, активизирующего Т-лімфоцити, клітинні макрофаги, фібробласти, що веде до підвищеного вироблення простагландинів, цитокінів, антитіл, які ведуть до руйнування тканин.

Хвороба помірної тяжкості лікується введенням всередину Преднизона. При виявленні інфекційного фактора проводиться терапія антибіотиками, а можливо, відкрите дренування або дренування через шкіру. Призначаються кортикостероїди, а при їх низькій ефективності – інфузія Инфликсимаба. При переході захворювання в важку стадію дози Преднизона збільшуються. Якщо хворий не може сам харчуватися, то використовується зондове харчування сумішами або парентеральне харчування. У випадку прояву абсцесів проводиться відкрите дренування. При анальних ураженнях призначаються антибіотики, глюкокортикоїди, Інфліксімаб.

Патологічне ураження

Найбільш характерним видом ураження кишечника при хворобі Крона є сегментарне ураження з чіткими межами, що відділяють пошкоджені ділянки від здорових тканин. У місці протікання запального процесу спостерігається потовщення стінки і звуження кишкового просвіту. При цьому перед ураженою ділянкою помітно розширення кишки. Слизова оболонка поцяткована численними поздовжніми виразками у вигляді щілин і тріщинами в поперечному напрямку. Пошкоджена поверхня описується таким поняттям, як бруківка, – безліч горбів і тріщин. У занедбаному стані виразки можуть піддаватися перфорації з утворенням нориць і внутрішньочеревних абсцесів.

В результаті запальних реакцій накопичується інфільтрат, який містить еозинофіли, плазматичні клітини і лімфоцити. З клітин епітелію і багатоядерних клітин формуються гранульоми. Хронічне протікання хвороби веде до розростання рубцевої тканини, що сприяє стенозу кишкового просвіту. Ураження лімфатичних вузлів протікає з проявом лимфомакрофагальной гіперплазії і гранульоми.

Класифікація патології

Хвороба Крона має виражений хронічний тип з чергуванням періодів ремісії і загострення. При цьому наголошується рецидивний характер захворювання: часте відновлення після проведеного лікування (у тому числі хірургічного втручання). По активності перебігу запальної реакції виділяються легка, помірна і важка ступінь.

Важливою класифікаційною ознакою є розподіл по локалізації вогнищ ураження:

• илеоколит – запалення товстої і клубової кишки, найпоширеніша різновид;
• ілеїт – процес протікає тільки в клубовій кишці;
• шлунково-дуоденальний вид – поразка зачіпає шлунок і дванадцятипалу кишку;
• еюноилеит – запалення тонкої і клубової кишки;
• хвороба товстої кишки.

Патологія може розвиватися за такими механізмами: еюніт, ілеїт, еюноилеит, ентероколіт, гранулематозний коліт, панрегиональный процес у кишечнику з участю верхнього відділу тракту, порушення анальної зони. Фенотип хвороби розподіляється на такі форми: запальний; стенозуючий і пенетрирующих (свіщевої) тип.

Симптоми захворювання

Симптоми патології носять різний характер в залежності від локалізації процесу і ступеня ураження. Питання, як виявити хворобу Крона, вирішується у кожному конкретному випадку виходячи з характерних ознак. В цілому хворобливі симптоми поділяються на місцеві та загальні (позакишкові) прояви. Загальні ознаки: слабкість, втома, підвищення температури (зазвичай стрибкоподібного типу). Шлунково-кишкові (місцеві) ознаки засновані на анальних і періанальна ушкодженнях (свищі, тріщини, абсцеси), патології у черевній порожнині, кишкових стриктурах, виникнення свищів. Основні симптоми: больовий синдром в області живота, діарея, кровотечі. Гострі прояви найчастіше визначаються трансмуральним поразкою кишкових стінок і анального каналу.

Основною ознакою вважається больовий синдром. Зазвичай біль носить рецидивуючий характер і локалізується в животі внизу праворуч, а за проявами дуже нагадує напад апендициту, що і заважає розпізнати хворобу. Значно менше число хворих людей (до 10%) може не відчувати біль, проявляються лише важкість у животі, здуття, дискомфорт. У цьому випадку больовий синдром у формі переймів може виникнути при порушенні раціону. Не менш поширений інший симптом – діарея. При ураженні тонкої кишки частота дефекацій може досягати 4-6 разів у добу, а при виникненні ентероколіту – до 8-11 разів. Діарея у важкій формі відзначається в разі великих поразок, у тому числі еюноилеите.

Кровотечі виникають через виразок і тріщин в кишкових стінках. Інтенсивна кровотеча виникає рідко і відноситься до ураження товстої кишки, але може з’явитися при пошкодженні шлунка і дванадцятипалої кишки.

До кишкових симптомів хвороби можна також віднести: нудоту, блювання, анорексію, помітну втрату ваги. Серйозних патологічних ознакою можна вважати кишкову непрохідність, яка особливо небезпечна при патологіях в тонкій кишці. Запальна реакція в кишковій стінці, набряк, спазми, а потім рубцеві розростання в кишці призводять до звуження каналу і утруднення виведення вмісту кишечника.

Системні прояви та ускладнення

Небезпека хвороби Крона виявляється в залученні в патологічний процес ряду інших частин організму. Вона може спровокувати патології в наступних органах:

• очі (кератит, кон’юнктивіт, увеїт);
• ротова порожнина (стоматит);
• суглоби (моноартрит, спондиліт);
• шкірний покрив (еритема, ангіїт, піодермія);
• жовчовивідні шляхи та печінка (холангіт, хололитиаз, цироз, дистрофія печінки жирового типу);
• нирки (цистит, амілоїдоз, нефролітіаз, пієлонефрит).

Також в кишечнику може розвинутися рак товстої кишки.

Розвиток хвороби призводить до патологій, які відносяться до хірургічних ускладнень. До таких пошкоджень відносяться наступні поразки:

• прорив кишкової стінки;
• повна кишкова непрохідність;
• виразки судин з порушенням їх цілісності і виникненням кровотеч;
• токсичний мегаколон;
• освіта наскрізних свищів в сечовий міхур або матку у жінок.

Діагностування хвороби

Питання, як діагностувати хворобу Крона, вирішується із залученням сучасних засобів дослідження і ставить метою диференціювання її від інших захворювань. Первинний діагноз встановлюється за аналізом крові. При дослідженні визначається анемія, лейкоцитоз, ШОЕ, рівень С-реактивного білка, фолієвої кислоти, вітаміну В12, гіпоальбумінемія. Важливим вважається визначення рівня кальпротектина. Для з’ясування наявності септичних факторів проводиться посів крові та калу.

Підтвердження діагнозу здійснюється шляхом колоноскопії та ендоскопії з взяттям біопсії. До сучасних методів відноситься илеоколоноскопия. При проведенні досліджень біоптат береться з усіх відділів товстої і клубової кишки. У ряді випадків проводиться оглядова рентгенограма черевної порожнини, а контрастні рентгенологічні дослідження допомагають виявити судинні дефекти.

Лікування патології

Як лікувати хворобу Крона, вирішує лікар, враховуючи індивідуальні особливості організму, локалізацію і тяжкість процесу. Для лікування підбираються препарати, найбільш ефективні для кожного конкретного випадку.

При легкому перебігу хвороби лікування проводиться за допомогою препаратів на базі аміносаліцилової кислоти: Месалазина, Сульфасалазину. Як вилікувати хворобу при ураженні клубової і товстої кишки в разі неефективності зазначених препаратів, вирішується призначенням Метронідазолу або Ципрофлоксацину. Дієвість будь-якого препарату оцінюється після курсового лікування протягом 2-3 тижнів, потім можна перейти на підтримуюче лікування.

В цілому при лікуванні хвороби Крона використовуються такі медикаментозні засоби:

• саліцилати (Месалазин, Пентаса, Сульфасалазин);
• топічний гормон (Буденофальк);
• імунодепресанти (Азатіоприн, Метотрексат);
• антибіотики (Ципрофлоксацин, Рифаксимин);
• пробіотики;
• вітамін D;
• імуномодулятори;
• ферменти;
• лінолева кислота.

З народної фітотерапії відзначається позитивний вплив наступних трав: алое, кровохлебка, полин, ладан, звіробій. Хвороба Крона відноситься до досить небезпечним захворюванням, небезпечним серйозними ускладненнями. Не слід доводити її до важкої стадії. Коли лікування утруднене, деколи потрібно хірургічне втручання. Патологію треба своєчасно виявляти і лікувати ефективно під наглядом фахівця.