Коли розвивається флегмона стопи, лікування при цукровому діабеті представляє значну складність, тому нерідко подібне поразка стає причиною розвитку гангрени, що вимагає проведення ампутації ураженої кінцівки. Флегмона являє собою гнійний запальний процес, що зачіпає жирову клітковину, причому в більшості випадків подібне ураження носить великий характер. На відміну від більш поширеної форми гнійного ураження тканин абсцесу, флегмони не мають чітко виражених меж і схильні до швидкого поширення.

Флегмона, що розвивається на тлі цукрового діабету, є наслідком генералізованого патологічного процесу, що зачіпає судинну і нервову систему. Складність лікування такого гнійного запального процесу полягає в тому, що поразка має системний характер, тому без відновлення іннервації і кровопостачання тканин зупинити його не представляється можливим. Таким чином, лікування флегмони, що розвивається на тлі цукрового діабету, вимагає комплексного підходу.

Причини та патогенез розвитку флегмони стопи при діабеті

Першопричиною розвитку флегмони стопи у хворих на цукровий діабет є зниження контролю хворими кількості цукру, що перебуває в крові. Збільшена кількість глюкози в крові впливає негативним чином на всі види тканин, але особливо інтенсивно йде ураження нервових закінчень і дрібних кровоносних судин. Таким чином, людина в першу чергу втрачає чутливість у нервових закінченнях нижніх кінцівок, причому настільки, що він може носити взуття на 2 розміри менше необхідного і не відчувати при цьому якого-небудь дискомфорту. Крім того, механізм розвитку флегмони на стопі тісно пов’язаний з таким феноменом, як «кільцеві» артерії. Цей феномен є наслідком ураження дрібних гілочок – артеріол, що супроводжується втратою колатеральних і комунікативних зв’язків між ними. Подібні системні зміни нерідко стають причиною гострої судинної недостатності, яка впливає на стан інших тканин.

У випадку з флегмонами, що розвиваються на тлі цукрового діабету, спочатку відбувається гостре порушення харчування тканин киснем і необхідними речовинами, внаслідок чого має місце ішемія і відмирання. Подібне порушення живлення тканин може мати різні ступені інтенсивності і доходити аж до гангрени великої ділянки тканин або декількох пальців. Крім того, цукровий діабет є сприяючим фактором для розвитку атеросклерозу великих артерій, так як збільшує ризик утворення на стінках пошкоджених судин бляшок, що перекривають кровотік. При такому варіанті розвитку у некротичний процес можуть бути залучені великі ділянки тканин і навіть вся стопа. Однак потрібно розуміти, що флегмона є гнійним процесом запальної природи.

Флегмона розвивається внаслідок того, що змертвілі тканини починають розкладатися, що є прекрасним живильним середовищем для багатьох бактерій. Таким чином, флегмона розвивається саме на тлі некротичного ураження при діабеті, викликаного недостатнім кровопостачанням, причому поразка патогенною мікрофлорою тканин не є первинним. Враховуючи, що поразка судин в цьому випадку не стає менше, при флегмоні, що розвивається у діабетиків, має місце продовження некротизації тканин і прогресування гнійного запального процесу. Нерідко для порятунку людини вимагається видалення пошкоджених тканин або навіть всієї кінцівки, щоб зупинити поширення гнійного процесу.

Симптоматичні прояви різних стадій розвитку флегмони при діабеті

Флегмони стоп є досить поширеним ускладненням цукрового діабету. Незважаючи на те, що подібний стан може розвинутися як у жінок, так і у чоловіків, в дійсності таке ускладнення частіше спостерігається у представниць прекрасної статі. Більшість випадків флегмони стопи діагностується у людей старше 30 років, причому тривалість захворювання на цукровий діабет, як правило, становить не менше шести років.

Існують певні ознаки, що свідчать про можливість розвитку флегмони, які можуть бути помічені хворим на цукровий діабет. В першу чергу спостерігається збільшення випадків ураження пальців і всієї стопи грибком. Це пов’язано з порушенням харчування тканин і місцевого імунітету. При проявах ураження грибком ніг необхідно відразу ж починати заходи, спрямовані на поліпшення стану тканин ніг. Крім того, у міру розвитку флегмони стопи при цукровому діабеті можуть спостерігатися такі симптоми, як:

• болі в суглобах пальців ніг і їх деформація,
• поява сухих натоптишів і областей швидкого ороговіння шкірних покривів;
• поява блідості шкірних покривів:
• похолодання стоп;
• набряк або гіперемія тканин стопи;
• поява області прориву флегмони і виходу гнійного вмісту;
• болючість при пальпації окремих ділянок стопи.

Протягом деякого часу флегмона може бути прикрита шкірою, але потім спостерігається її прорив і вихід певної кількості гнійного вмісту. Варто відзначити, що в переважній більшості випадків розвиток флегмони має досить стрімкий характер, тому у хворого, крім характерних симптомів, можуть спостерігатися ознаки загальної інтоксикації, що виникають на тлі ураження тканин патогенною мікрофлорою. До загальних симптоматичним проявів розвитку флегмони можна віднести підвищення температури тіла до критичних 40°С, слабкість, головний біль, нудоту, тахікардію і озноб. Також може мати місце збільшення регіональних лімфатичних вузлів.

Якщо флегмона все ще залишається прикритої шкірою і гнійний процес розвивається в глибоких тканинах, шкіра над ураженою ділянкою може мати характерний блиск. Небезпека флегмони при цукровому діабеті полягає у тому, що вона швидко захоплює все нові ділянки жирової тканини, а це, в свою чергу, стає причиною важкої інтоксикації організму та погіршення загального стану хворих.

Методи лікування флегмони на тлі діабету

Лікування флегмони має бути комплексним, особливо якщо вона розвивається на тлі цукрового діабету. У першу чергу проводиться оперативне розкриття осередків флегмон та обробка їх спеціальними антисептичними засобами. Також потрібні заходи, спрямовані на відновлення кровопостачання тканин, у тому числі можуть бути призначені:

• ангіопротектори;
• спазмолітики;
• засоби, що поліпшують реологічні властивості крові.

Крім усього іншого, потрібно прийом препаратів, що нормалізують ліпідний обмін, а також засобів, що сприяють зменшенню проникності судин і синтезу холестерину. Крім того, призначаються лікарські засоби, призначені для купірування наявних симптомів, у тому числі загальної інтоксикації і підвищеної температури тіла.

Лікування хірургічними методами проводиться вкрай обережно, так як в даному випадку будь-який зайвий надріз може спровокувати погіршення ситуації. При відсутності прогресу під час лікування щадними методами медикаментозної терапії може бути показана часткова або субтотальна ампутація стопи. У деяких випадках для зниження ризику передчасної загибелі хворого рекомендована ампутація на рівні гомілки.

Дуже важливо вчасно звернутися за медичною допомогою, так як ампутацію більшість хірургів проводять виключно вже на пізніх стадіях, коли гнійно-запальний процес зачіпає вже дуже глибокі тканини і ризикує перерости в сепсис. Правильна терапія на ранніх стадіях розвитку флегмони дозволяє зберегти кінцівку, але при цьому хворому протягом усього життя буде вимагатися носіння спеціальної ортопедичної взуття, яка дозволить знизити навантаження на деформовані суглоби і кісткові виступи. Крім того, таке взуття дозволяє знизити ризик появи натертостей, які можуть надалі перетворитися в запальний процес і спровокувати повторне розвиток флегмон.