vse-zdorovy.info

Сайт про здоров'я: хвороби, симптоми, методи лікування, процедури, ліки та багато іншого

Трихомоніаз: шляхи передачі інфекції, симптоми та лікування

Трихомоніаз — це захворювання, яке головним чином передається статевим шляхом. Збудником інфекції є Trichomonas vaginalis (піхвова трихомонада). У чоловіків в основному уражаються яєчка, їх придатки, уретра, а також насінні бульбашки. Ця хвороба є найпоширенішою серед захворювань, що передаються статевим шляхом, та абсолютним лідером серед хвороб органів сечостатевої системи.

1

Шляхи зараження трихомоніазом

Збудник трихомоніазу передається в основному статевим і побутовим шляхом. Заразитися ним можна при будь-якому вигляді сексуального контакту: оральний, анальний, генітальному, і навіть при безпосередній взаємодії з ураженими органами партнера. Трихомонади передаються через сперму чи вагінальні виділення. Незахищений гетеро — і гомосексуальний контакт може послужити причиною інфікування.

Іноді буває зараження побутовим способом. Збудники захворювання живуть у зовнішньому середовищі близько години, за умови достатнього рівня вологості. Саме тому вони можуть бути у ванних кімнатах, туалетах загального користування, бані, басейнах та водоймищах.

Якщо носій інфекції заразився давно, не помітив у себе проявів хвороби і став її джерелом, то передає її не тільки при статевому контакті, але і через вологі рушники, погано висушена білизна, при користуванні загальними мочалками.

Дитина може захворіти внутрішньоутробно, під час проходження по родових шляхах матері, так як в секреті піхви і шийки матки знаходиться велика кількість збудників інфекції. Зараження грудних дітей відбувається через брудні руки або побутові предмети. Дуже часто дитина заражається через спільні рушники, якими користуються і батьки, і через білизну і одяг.

1.1

Тривалість інкубаційного періоду

Інкубаційний період (ІП) тріхомоноза — це час, за який збудник встигає розмножитися в організмі і привести до перших симптомів хвороби. У середньому він становить 5-15 днів. Але тривалість його може варіюватися в межах від двох днів до декількох місяців.

Основні фактори, що впливають на тривалість ІП:

  • стан імунітету;
  • наявність супутніх інфекцій;
  • прийом лікарських препаратів;
  • способи зараження.

Якщо імунітет людини працює добре, то організм починає активну боротьбу зі збудником, але повністю знищити інфекцію без лікування він не в змозі. Ознаки можуть бути незначними або бути відсутнім. У такій ситуації час інкубації може розтягнутися на довгий період.

Наявність супутнього інфекційного захворювання значно скорочує тривалість ІП. При зараженні іншої інфекцією і відповідному зниженні імунітету трихомонади можуть активуватися, і симптоми хвороби з’являться через кілька днів.

Прийом медикаментозних препаратів може змінювати тривалість ІП. Кожен з видів мікроорганізмів чутливий до певного антибактеріальній препарату. Якщо людина, який заразився, вже розпочав прийом антибіотиків при захворюванні, яке викликане стафілококами або іншими патогенними бактеріями, патологія може не проявлятися, а період інкубації значно збільшиться.

При статевому шляху інфікування інкубаційний період скорочується, так як збудник відразу потрапляє в середовище, де активно розмножується. В такій ситуації ПІДПРИЄМЕЦЬ складає зазвичай не більше тижня.

Побутовий шлях зараження подовжує ІП до декількох тижнів, так як трихомонаде потрібно зуміти добратися до місця свого проживання. При передачі від матері до дитини захворювання може розвинутися практично відразу, так як у дітей ще немає адекватної імунної захисту.

2

Симптоми трихомоніазу

Клінічна картина трихомонадної інфекції у чоловіків і жінок має деякі відмінності. Захворювання у жінок протікає з більш яскравою клінічною картиною, а у чоловіків найчастіше існує у формі носійства.

У чоловіків ця хвороба проявляється у вигляді уретриту із слизово-гнійними виділеннями, свербінням і палінням під час або після сексуального контакту і під час сечовипускання. Ще збудник вражає простату і придатки яєчок, що клінічно проявляється симптомами епідидиміту, простатиту.

3

Лікування

Лікування трихомонадної інфекції проводять такі фахівці, як венерологи і урологи (у жінок — також і гінекології). Лікувати необхідно відразу двох статевих партнерів, так як терапія одного з них не є ефективною і може відбуватися повторне зараження. Терапія повинна поєднуватися з лікуванням інших захворювань, що передаються статевим шляхом, і часто супроводжують трихомоніаз.

Основний напрямок терапії — це прийом антибактеріальних препаратів з групи нитромидазолов — це метронідазол, імідазол, орнідазол.

Для підвищення опірності організму до мікроорганізмів застосовують імуностимулюючі препарати — ехінацею, лимонник. Формування стійкого імунітету допоможе знизити ймовірність повторного зараження.

Прийом антибактеріальних препаратів може змінювати мікрофлору кишечника, слизової оболонки статевих шляхів. Щоб виключити розвиток дисбактеріозу, призначаються пробіотики, які відновлюють нормальну мікрофлору організму — Лактіалє, Біфіформ.

Під час лікування необхідно строго дотримувати режим прийому препаратів і всі рекомендації лікаря і припинити сексуальні відносини, так як це є загрозою реинфицирования. По завершенні терапії потрібно проводити контроль виліковності. При виявленні піхвових трихомонад у однієї людини необхідно проводити діагностику і лікування інших осіб, які мали статеві контакти з хворим. Потрібно проводити діагностику у дітей, чиїм батькам поставлений діагноз трихомоніаз.

Принципи лікування хвороби у дитини такі ж, як і дорослих, але лікар повинен коригувати дозування препаратів. Дозу метронідазолу розраховують залежно від ваги малюка і робити це може тільки фахівець. Самостійно давати різні препарати дітям заборонено.

4

Профілактика

Профілактика трихомоніазу полягає в ряді принципів, які допоможуть знизити ризик виникнення захворювання:

  • уникання безладних сексуальних контактів;
  • використання презервативів;
  • дотримання правил особистої і загальної гігієни;
  • своєчасне звернення до фахівців, проходження медоглядів.

Дотримання цих правил дозволить убезпечити людину не тільки від трихомонади, а й від інших інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code