Зазвичай атріовентрикулярна блокада має три ступені і її розвиток залежить від сили імпульсу, який іннервує роботу шлуночків. Такі імпульси бувають більш сильними або слабкими, а можуть зникати повністю.
При появі атріовентрикулярної блокади, коли імпульс переходить від передсердя до шлуночка, може виникнути його затримка на частку секунди, однак така затримка не породжує ніяких патологій.
Ступінь атріовентрикулярної блокади
Прийнято вважати, що атріовентрикулярна блокада першого ступеня буває у людей з хорошим фізичним розвитком, зазвичай у спортсменів, молодих людей, підлітків, а також людей, що мають високу активність блукаючого нерва. Треба зазначити, що подібний стан зустрічається у людей з патологіями серця та розвитком саркоїдозу, при ревматичних змінах, після вживання деяких лікарських препаратів.
При розвитку атріовентрикулярної блокади другого ступеня всі імпульси проходять з інтервалами, тому не кожен імпульс здатний дійти до шлуночків, що порушує їхню роботу.
Досить часто атріовентрикулярна блокада 2-го ступеня переходить у третю, і настає повна блокада.
При розвитку повної блокади імпульсів, коли вони не проходять від передсердя до шлуночків, відбувається порушення ритму серця і виникає повна атріовентрикулярна блокада. У цьому випадку шлуночки скорочуються дуже рідко, тому розвивається аритмія, яка може призвести до непритомності, запаморочення, може розвинутися серцева недостатність. Такі явища настають при порушенні насосних функцій серцевого м’яза.
При появі аритмії може знизитися артеріальний тиск, хворий швидко стомлюється, у нього з’являється задишка. Аритмія може розвинутися не тільки при порушенні роботи провідної системи серця, коли порушується ритм, але і при його вадах, алкогольній та інших видах інтоксикації, перевтомі.
Досить часто люди не помічають порушення роботи серця або не надають особливого значення, коли відбуваються перебої і збивається ритм, при цьому може розвинутися передсердна екстрасистолія або тахікардія різного ступеня.
Порушення ритму серця при розвитку шлуночкової тахікардії – небезпечний синдром, який може закінчитися летальним результатом. Це пов’язано із зупинкою серця, так як настає повна атріовентрикулярна блокада, і всі електричні імпульси не проходять до шлуночків і передсердь.
Іноді при порушенні провідної системи серця збивається ритм, і воно може битися з великою швидкістю, що говорить про розвиток миготливої аритмії.
Атріовентрикулярні блокади викликають аритмії, може розвинутися серцева недостатність, при якій виявляються набряки і задишка.
Електрокардіограма при атріовентрикулярній блокаді
В даний час за допомогою ЕКГ можна провести дослідження ритму серця, визначити внутрисерцеву провідність, виявити розмір, локалізацію та глибину інфаркту міокарда або ішемії, крім того, можна діагностувати токсичні ураження серцевого м’яза.
Після проведення ЕКГ дається оцінка за допомогою лікаря-діагноста, який розшифровує свідчення, зазначені на спеціальній стрічці і визначають «електричну вісь серця». Ця вісь вказує на відхилення положення самого органу. Також визначаються симптоми порушення внутрішньосерцевої провідності, наявність серцевих вад і навіть хвороби легенів.
Перша серцева патологія ритму буде несинусова, так як ритм генерується не в самому синусному вузлі, а в інших джерелах потенціалів.
При розвитку синусової аритмії першим показником буде нерегулярний синусовий ритм. Синусова аритмія з’являється при зменшенні або збільшенні серцевих скорочень, і розрізняється два види аритмій: недихальна і дихальна. При цьому дихальна не потребує лікування, так як вона вважається нормою.
Аритмія серця порушує клапанний апарат, виснажує серцевий м’яз, збільшує розмір порожнин серця, що призводить до різних патологій.
Що призводить до аритмії
Основні причини розвитку аритмії – це порушення функціонування провідної системи, при цьому відбувається блокування електричних сигналів; недолік калію та інших мікроелементів; вроджені хвороби серця, які згодом викликають аномалії в його роботі.
Аритмії можуть розвиватися при збільшеному серці і серцевій недостатності, при гіперактивності щитовидної залози.
Досить часто розвивається миготлива аритмія, ще її називають «тріпотіння серця», яка виникає внаслідок дисфункції синусового вузла, тиреотоксикозу, ревматизму, хронічного захворювання легенів і перикардиту.
Лікування атріовентрикулярної блокади
Атріовентрикулярна блокада 3 ступеня є самим небезпечним захворюванням порушення серцевої діяльності, при якій повністю порушена провідність струмів, що призводить до їх повної блокади.
Лікування цього захворювання залежить від того, якою мірою ураження знаходиться серцевий м’яз, були інфаркти міокарда, кардіоміопатія або порок серця, а також шлуночкова тахікардія.
Зазвичай блокада серця має регулярний характер і приводить до порушення кровообігу, особливо м’язів серця і мозку, тому і лікування проводять у відповідності з цією хворобою.
Так, при хронічному перебігу атріовентрикулярної блокади, особливо при наявності супутніх захворювань, проводиться курс лікування адреностимуляторами, а при постійних нападах застосовують такі препарати, як коринфар, теопек і беллоід.
Коли таке захворювання розвивається на тлі інших супутніх, можна приймати серцеві глікозиди, які підвищують силу серцевих скорочень, збільшують атріовентрикулярну провідність і знижують ознаки брадикардії. Обов’язково призначається ізадрін або атропін, які нормалізують частоту скорочень серця, збільшують приплив кисню до серцевих м’язів і нормалізують серцеві скорочення.
Сам кардіостимулятор є штучним водієм ритму серця, і влаштована в ньому електронна схема дозволяє чітко синхронізувати роботу серця. Він створює електричні імпульси і керує ними.
Своєчасно проведена діагностика і лікування дозволяють впоратися із серйозною серцевою патологією.
