vse-zdorovy.info

Сайт про здоров'я: хвороби, симптоми, методи лікування, процедури, ліки та багато іншого

Симптоми та лікування періартриту стопи

Людей після 45 років часто мучать кульгавість, біль у п’яті.Ймовірно, що це запалення навколосуглобових тканин в районі п’яткової кістки. Лікування періартриту стопи найчастіше консервативне, лише в дуже запущених випадках і при відсутності позитивного результату від ліків і фізіотерапії роблять операцію.

Симптомы и лечение периартрита стопы

Що таке періартрит?

Періартрит – це запалення, яке розвивається в навколосуглобових тканинах – суглобовій капсулі, зв’язках, сухожиллях і м’язах, що оточують суглоб. Проблему може створювати дегенеративний процес у м’яких тканинах і сухожиллях, також викликає вторинне запалення. Хвороба може торкнутися не тільки стопу, але і будь-які міжкісткові з’єднання опорно-рухового апарату. Дуже часто виникає періартрит плече-лопаткового, колінного, ліктьового, тазостегнового, гомілковостопного суглобів і т. д. Постійний біль при ходьбі і обмеження руху в суглобі ускладнює життя людини і знижує працездатність. При періартрит стопи запалюються сухожилля, що прикріпляються до п’яткової кістки.

Форми періартриту

Періартрит підрозділяється на:

  • первинний;
  • гострий;
  • хронічний.

Періартрит може початися через:

  1. Дистрофічних змін у суглобі, спровокованих судинними порушеннями, неправильним обміном речовин, захворюваннями ендокринної та інших систем.
  2. Запалення поширилося на навколишні тканини суглоба, пошкодженого ревматоїдним артритом або артрозом.

Періартрит поєднує в собі кілька патологічних процесів:

  • фасцити – запалення м’язів;
  • тендиніт – запалення сухожилля;
  • капсуліт – запальний процес у суглобовій капсулі;
  • бурсит – ураження синовіальної сумки;
  • теносиновит – запальне ураження сухожильного піхви;
  • энтезопатия – запалення місця прикріплення зв’язки або сухожилка до кістки або суглобовій капсулі.

Причини періартриту

Досить часто до факторів, що провокує періартрит стопи, відносять переохолодження і тривалий вплив вогкості. Захворюваність периартритом збільшується з віком, особливо після 45-50 років. Причому хвороба частіше зачіпає жінок, чим чоловіків.

Спровокувати періартрит можуть і супутні захворювання:

  • спондильоз;
  • артроз;
  • артрит;
  • вроджені та набуті аномалії опорно-рухового апарату (плоскостопість, вальгусна деформація, неправильне зрощення кісток після перелому ноги і ін);
  • ожиріння;
  • цукровий діабет і захворювання щитовидної залози;
  • порушення кровообігу в периферичних судинах і т. д.

Перенапруження ніг у людей, що займаються професійним спортом або важкою фізичною працею, може викликати мікроскопічні травми сухожиль і м’язів. Крім того, періартрит нерідко з’являється після травми ноги – падіння важкого предмета, удари, вивихи, переломи і т. д.

Симптоми періартриту

Не варто відкладати візит до ортопеда, якщо ви відчуваєте такі симптоми:

  1. Ниючий біль у стопі, що підсилюється при ходьбі.
  2. Постійне м’язову напругу в області п’яти і стопи.
  3. Припухлість стопи, утруднює руху.
  4. Посилення больових відчуттів у стопі при рухах, що зачіпають уражену м’яз або сухожилля.
  5. Наявність в районі запаленого суглоба дуже болючих вузликів і ущільнень.

Периартикулярный больовий синдром характеризує обмеження активних рухів при нормальному обсязі пасивних.

Периартирит стопи з запаленням м’язів може бути викликаний утворилися на п’яткової кістки остеофітами – кістковими розростаннями. Це так звані п’яткові шпори, які можуть досягати розміру 2-12 мм. У людини, що страждає п’яткової шпорою, розвиваються кульгавість і зміна ходи. Ходьба заподіює сильний біль, тому хворий намагається уникнути натискання на п’яту.

Діагностичні заходи

Діагностувати періартрит тільки за результатами зовнішнього огляду та пальпації хворого суглоба не можна. Біль при русі і набряк тканин супроводжує багато захворювань опорно-рухового апарату, тому діагноз ставлять тільки після рентгенівського дослідження стопи. На знімку досліджують стан кісток і хрящових тканин суглоба – для виключення артриту, артрозу або інших захворювань. При хронічному періартрит може спостерігатися кальцифікація уражених тканин, періостит або остеопороз в точці прикріплення хворого сухожилка до кістки.

Ще одним видом обстеження при періартрит є термографічне дослідження. Для синовіту характерна велика різниця температурних градієнтів, а для періартриту – менш виражена.

Для більш детального розгляду сухожиль і зв’язок, особливо після травми, корисно робити магниторезонансную або комп’ютерну томографію. Ці методи дослідження допоможуть виявити місце розриву зв’язок, розтягування або ушкодження тканин навколо суглоба.

Ультразвукове обстеження також застосовується при періартрит стопи. З його допомогою проводять комплексне дослідження хрящової і кісткової тканини стопи. Воно корисне і для виявлення змін у структурі сухожиль. У більшості загальний стан пацієнта нормальний, а показники крові не відрізняються від норми.

Лікування періартриту

Лікування періартриту стопи передбачає цілий комплекс заходів. Первинні періартрити доводиться лікувати довго і наполегливо. Це відбувається через дуже повільне розсмоктування вогнищ дегенерації і кальцифікатів, що передбачає подальше мікроскопічне ушкодження сухожилля. Для початку потрібно зняти навантаження з ураженої ноги. Для знерухомлення стопи часом накладають гіпсовий лангет. У більш легких випадках хворий повинен деякий час пересуватися на милицях з опорою на здорову кінцівку, стопу фіксують еластичним бинтом або шиною.

Для зняття болю помірної застосовують нестероїдні протизапальні препарати (у вигляді мазей і гелів) і анальгетики («Анальгін», «Реопірин», «Индоцид», «Бруфен» тощо). При сильно виражених больових відчуттях використовують системний прийом НПЗП («Індометацин», «Диклофенак», «Ортофен», «Диклоберл», «Ібупрофен» та ін) і ін’єкції глюкокортикостероїдів («Преднізолон», «Гідрокортизон»). Ці ліки знижують запалення і набряк навколо навколосуглобових структур. В результаті відбувається швидке відновлення нормальної рухової активності. Не забудьте про те, що НПЗП погано позначаються на стані шлунково-кишкового тракту. Таблетки НПЗП потрібно приймати після їжі і в подрібненому вигляді короткими курсами, тривалістю не більше 10 днів, з перервою в 3 тижні. Дуже сильний біль можуть зняти новокаїновою блокадою.

Фізіотерапію призначають після зняття гострого болю. Фізіотерапевтичне лікування періартриту стопи зменшує запалення та біль, знижує набряк і покращує кровопостачання м’яких тканин. Пацієнту можуть призначити магніто — та кріотерапію, фонофорез з гідрокортизоном, лазерне, інфрачервоне терапію, мікрохвильову терапію та електрофорез з лікарськими засобами.

Якщо поставлено діагноз «хронічний периартирит», пацієнту порекомендують пройти курс радонових і сірководневих ванн. Після стихання болю необхідно виконувати пасивні рухи повільні. Вони стануть альтернативою лікувальної гімнастики. Поговоріть з лікарем, що працює в кабінеті лікувальної фізкультури. Він підкаже, які вправи безпечні і корисні при такому періартрит стопи. Пам’ятайте, що масаж при такому діагнозі протипоказаний.

Якщо всі перераховані методи лікування виявилися неефективними, показано оперативне втручання. Операція необхідна при розриві зв’язки, звуженні кровоносних судин і при серйозних дегенеративних або дистрофічних змін. Для відновлення рухливості сухожилля проводять висічення спайок, видалення п’яткової шпори та інші необхідні хірургічні маніпуляції.

Лікування періартриту стопи вимагає терпіння. Симптоми захворювання привносять в життя людини дискомфорт, особливо при двосторонній локалізації запального процесу. Не здавайтеся – періартрит виліковується, просто часом це займає кілька років. Нерідко секрет успішного лікування ваших стоп криється в боротьбі з поперековим остеохондрозом.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code