vse-zdorovy.info

Сайт про здоров'я: хвороби, симптоми, методи лікування, процедури, ліки та багато іншого

Симптоми і методи лікування в домашніх умовах трихомоніазу у чоловіків

Трихомоніаз у чоловіків здатний протікати в двох різних формах: гострої і хронічної. Причому необов’язково вони є послідовними: при зараженні чоловік може виявитися тільки переносником захворювання і не мати симптомів. Якщо ж інфекція проявляється, то симптоматика варіюється в залежності від ступеня ураження статевих органів. Для лікування пацієнту призначають антибактеріальні препарати та інші групи медикаментів.

1

Що таке трихомоніаз?

Трихомоніаз у чоловіків провокується жгутиковым паразитом, який має назву trichomonas vaginalis. При попаданні в організм чоловіка вагінальна трихомонада швидко адаптується до нових умов і починає активно розмножуватися.

Виділяють наступні види трихомонади:

  • округла;
  • амебовидная;
  • грушовидна.

У чоловіків частіше відзначається остання різновид, яка легко виявляється при дослідженні мазка з уретри. У рідкісних випадках чоловіків вражає амебовидная трихомонада. Цей вид складно виявити, оскільки він здатний «маскуватися» під клітини лімфи або крові.

При інфікуванні та успішному лікуванні трихомоноза у людини не виробляється імунітет. Тому контакт із зараженим статевим партнером не виключає повторне виникнення хвороби.

1.1

Динаміка захворювання

Прояв і перші симптоми виникають не відразу після попадання інфекції в організм. Їй потрібно інкубаційний період, що займає близько 2-4 тижнів. Після цього терміну з’являються ознаки запалення — гострий трихомоніаз.

Однак симптоматика може і зовсім бути відсутнім. У такому випадку чоловік є переносником інфекції протягом багатьох років — це хронічна форма захворювання. Трихомоніаз відкриває шлях для інших інфекцій, оскільки цей паразит руйнує епітеліальні клітини, що вистилають уретру, внаслідок чого проникнення нових збудників помітно полегшується. Тому нерідко трихомоніаз супроводжується гонореєю, хламідіозом, мікоплазмозом, кандидозом або іншими венеричними захворюваннями.

При хронічному перебігу можливі загострення стану. Вони провокуються наступними факторами:

  • ослабленням імунітету;
  • неправильної інтимної гігієни;
  • переохолодженням;
  • порушенням обміну речовин;
  • гормональними збоями.

1.2

Шляхи передачі

Виділяють кілька шляхів передач збудників захворювання. Найчастіша причина розвитку трихомоніазу у чоловіків — статевий контакт із зараженою партнеркою. Причому ймовірність зараження присутня не тільки при традиційному статевому контакті, але також і при оральному або анальному сексі.

Крім того, трихомонада може потрапити в організм наступними шляхами:

  1. 1. Контакт зі слиною, кров’ю, спермою чи вагінальними виділеннями інфікованих людей. При великій концентрації паразитів в організмі небезпечні навіть поцілунки із зараженим партнером.
  2. 2. Передача від матері до дитини під час внутрішньоутробного розвитку або пологів.
  3. 3. Побутове зараження (використання загальних рушників, мочалок, білизни й засобів гігієни). Цей шлях передачі найменш імовірний, але виключати його не варто, оскільки паразити здатні зберігатися і поза людського організму у вологому середовищі далеко від сонячного світла.

2

Симптоми

Трихомоніаз при попаданні в чоловічій організм здійснює свою патологічну діяльність у кількох органах: в уретрі, простати, сім’яних пухирцях і придатках яєчок. Тому симптоматика здатна змінюватись в залежності від того, який орган найбільш піддається впливу інфекції:

Зона ураження трихомонади Характерна симптоматика
Уретра
  • Слизово-гнійні виділення;
  • утруднене сечовипускання, що виявляється в результаті звуження уретри;
  • свербіж і печіння після сексу і сечовипускання;
  • ураження нирок і сечового міхура;
  • скупчення невластивих клітин в тканинах уретри;
  • виразкове ураження слизової уретри і серединного шва
Простата
  • Помилкові позиви в туалет;
  • часте випорожнення сечового міхура, що супроводжується болем;
  • відчуття неповного випорожнення;
  • біль тягнучого характеру в простаті

Представлені симптоми трихомоніазу зазвичай проявляються слабо. Інтенсивні відчуття спостерігаються рідко і стають причиною звернення за екстреною допомогою до фахівця. Крім того, якщо у чоловіка був хронічний простатит до інфікування трихомонадою, то симптоми можуть бути серйозно змазані. У таких випадках загострення трихомоніазу сприймається пацієнтом як симптоми простатиту.

При відсутності адекватного лікування гостра стадія захворювання переходить в хронічну. У цій фазі воно практично себе не проявляє, але може викликати ускладнення і вплинути на стан статевої функції. Можливі наслідки приховано протікає трихомоніазу:

  • безпліддя;
  • запалення придатка яєчка;
  • негонококковый уретрит.

3

Діагностика

Трихомоніаз за зовнішніми ознаками диференціювати від інших захворювань неможливо, оскільки він не володіє специфічними симптомами. Тому для підтвердження діагнозу проводять лабораторні дослідження. Для цього беруть виділення з статевих органів і секрецію передміхурової залози.

Використовують наступні методи діагностики:

  • ПЛР-діагностика;
  • пряма иммунофлуоресценция;
  • світлове мікроскопічне дослідження;
  • микробактериологический посів.

В деяких випадках навіть лабораторні дослідження можуть бути неінформативними. Однак при підтвердженні діагнозу проводять додаткові аналізи на інші венеричні захворювання.

4

Лікування

Діагностика при трихомоніазі необхідна для визначення ступеня тяжкості захворювання, на основі якої розробляється грамотна методика лікування. При терапії лікарі вдаються до наступних лікувальних заходів:

  • застосування спеціалізованих медикаментів;
  • промивання уретри.

Для зміцнення імунітету пацієнтам можуть порадити змінити спосіб життя. З дозволу лікаря можна використовувати народні засоби. Варто розуміти, що потрібен комплексний підхід, оскільки тільки так можна добитися повного усунення інфекції та відновлення сечостатевої функції організму.

Після проходження повного курсу лікування пацієнт повинен повторно здати аналіз. Якщо він покаже наявність інфекції, то терапію продовжують до тих пір, поки збудник не буде повністю знищений.

4.1

Медикаменти

Для лікування трихомоніазу чоловікам призначають антибіотики. Виділяють наступні препарати системної дії (таблетки, ін’єкції):

  1. 1. На основі тринидазола (Тридазол, Фазижин, Аметин). Вони проникають всередину патогенних мікроорганізмів і порушують їх ДНК, в результаті чого життєдіяльність збудника стає неможливою.
  2. 2. На основі тенонитрозола (Атрикан). Препарат випускається у вигляді капсул, швидко розчиняються у кишечнику. Його застосовують протягом чотирьох діб.
  3. 3. На основі метронідазолу (Флагіл, Трихопол, Метрогіл). Курс лікування цими препаратами становить 10 днів. При хронічному трихомоніазі їх вводять внутрішньовенно і поєднують з орнидазолом.
  4. 4. Комплексні. До таких відносять Кліон-Д, Макмірор, Ганалгин. Вони містять у собі одразу декілька сильнодіючих антибактеріальних компонентів.

В якості додаткових терапевтичних засобів використовують мазі. Вони допомагають прибрати неприємні симптоми хвороби і побороти збудник. Ефективні такі зовнішні засоби, як Клотримазол, Кліндаміцин, Метрогіл-гель.

Антибактеріальну терапію підсилюють такими ліками, Солкотриховак, Пірогенал та інші. Вони сприяють виробленню тимчасового імунітету до трихомонаде. Вони є комплексними препаратами, що випускаються у формі розчину для ін’єкцій або ректальних супозиторіїв, виступають аналогом Тержинана, використовуваного жінками.

Використовуються і інші імуномодулюючі препарати. Хороший ефект роблять настоянки лимонника і женьшеню і Кагоцел.

Хронічний трихомоніаз у чоловіків лікується досить важко і довго. У деяких випадках збудник є стійким до певних препаратів, тому доводиться використовувати інші доповнювати терапію іншими методами. Варто відзначити, що всі ліки повинні бути строго призначені лікуючим лікарем. Пацієнту забороняється порушувати прописану схему лікування та дозування.

4.2

Промивання уретри

Лікування трихомоніазу вимагає застосування місцевих засобів, що сприяють усунення збудників, що локалізуються в сечовипускальному каналі. У випадку з жінками, коли у них інфекції локалізуються в піхву, можна використовувати вагінальні супозиторії. Щодо чоловіків терапія більш складна, оскільки необхідно виконувати механічне промивання уретри.

Для санації сечівника використовують наступні препарати:

  • розчин нітрату срібла 0,5% (1 раз в 2 дні);
  • Коларгол в концентрації 1%;
  • етакрідіна лактат (може спровокувати алергічну реакцію);
  • розчин Фурациліну (співвідношення 1:5000).

Промивання уретри можна здійснювати в домашніх умовах. Для цього беруть 20 мл шприц (без голки) або спеціальний пристрій з катетером і гумовим наконечником. У шприц набирають приготоване засіб, оголює голівку статевого члена, обробляють вхід в уретру антисептиком, злегка відтягують голівку і приставляють шприц до уретрі. Вводять 5 мл розчину і відводять шприц. Після того як рідина витече, процедуру повторюють ще три рази.

4.3

Народні засоби

При лікуванні трихомоніазу можна вдатися до народних методів як до додатковим лікувальним заходам. Ними ні в якому разі не можна заміняти консервативну медикаментозну терапію.

Виділяють такі популярні рецепти:

  1. 1. Часниковий сік. Його отримують з кількох свіжих зубчиків овочі. Пити його потрібно три рази в день по 1/2 чайної ложки. Курс лікування становить один місяць. Так як часник дратує травну систему, то його сік обов’язково вживають тільки разом з їжею.
  2. 2. Сік алое. Беруть один великий лист і відіжміть з нього сік. Приймають засіб всередину три рази в день по 1 чайній ложці до їжі. Проводять кілька курсів з перервами на десять днів, поки стан не покращиться.
  3. 3. Настій аптечної ромашки. Беруть 5 чайних ложок висушеної сировини заливають 400 мл киплячої води. Через дві години засіб профільтровують і приймають всередину по 120 мл вранці і ввечері до їжі. Воно відмінно підходить для лікування на ранніх стадіях захворювання, так як володіє вираженим протизапальним ефектом.
  4. 4. Настій збору трав. Змішують по 4 чайні ложки висушеного евкаліпта і пижма, 3 чайні ложки софори і 2 чайні ложки деревію. З отриманої суміші 1 столову ложку заливають склянкою киплячої води і настоюють протягом 30 хвилин. Після цього засіб відфільтровують і вживають по 2 чайні ложки до їжі три рази на день. Курс лікування — три тижні.
  5. 5. Ванночки з відвару чистотілу, квіток бузку, черемхи і календули. Беруть всі інгредієнти в рівних пропорціях. Одну столову ложку збору заливають склянкою води і кип’ятять протягом п’яти хвилин. Потім відвар фільтрують і використовують для сидячих ванночок. Одна процедура триває до 20 хвилин. Лікування таким чином проводять протягом місяця.
  6. 6. Настій календули. Беруть 60 г сировини заливають 250 мл спирту і настоюють протягом двох тижнів, прибравши складу в темне місце. Приймають засіб в процідженому вигляді по 2 ложки за 30 хвилин до прийому їжі. Курс терапії — 17 днів.
  7. 7. Ванночки з оцтового розчину. Одну ложку 9%-го оцту розчинити в літрі теплої води. Сидячий водну процедуру проводять протягом 10 хвилин. Повторюють її кожні 12 годин.

Одним з найбільш безпечних способів лікування є застосування меду. Для цього кожен день розсмоктують по 100 г продукту. Він сприяє посиленню захисних функцій організму.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code