Уреаплазма – це мікроорганізм, що викликає розвиток урогенітальної інфекції – уреаплазмозу. Зараження у чоловіків найчастіше відбувається статевим шляхом. Діагностувати інфекцію можна за допомогою бактеріологічного посіву, ПЛР-дослідження, ПІФ та ІФА.

Уреаплазма 10 у 4 ступені свідчить про розвиток гострого запального процесу в області сечостатевої системи і вимагає антибіотикотерапії. Вибір препарату, дозування і тривалість курсу лікування залежить від тяжкості захворювання та віку пацієнта і призначається лікарем в індивідуальному порядку.

1

Що таке уреаплазма?

Ureaplasma – це дрібні патогенні мікроорганізми, діаметр яких складає близько 0,3 мікрон. Вони здатні викликати ряд запальних патологій органів сечостатевої системи, але в деяких випадках їх виявляють і у здорових людей. Свій негативний вплив на організм вони надають, починаючи активно розмножуватися, що відбувається при зниженні імунітету.

Найбільш небезпечними є такі види уреаплазми – ureaplasma parvum і urealyticum. За схожі характеристики їх об’єднують у групу ureaplasma species. За статистичними даними парвум зустрічається набагато частіше, чим уреалитикум, але впливають ці бактерії на організм людини аналогічно.

Основний спосіб передачі уреаплазми – незахищений статевий акт. Ця бактерія здатна тривалий час існувати в організмі і ніяк не проявлятися. По мірі розвитку запального процесу вона може вразити всю сечостатеву систему і стати причиною такого захворювання, як уреаплазмоз. Інкубаційний період цієї патології тривалий – від 7 днів до декількох місяців.

Основними ознаками інфікування є:

• прозорі виділення слизистого характеру;
• часті позиви до сечовипускання;
• свербіж і печіння.

Перші симптоми захворювання самостійно проходять через короткий час, що свідчить про перехід уреаплазмоза у хронічну форму. При відсутності лікування запальний процес починає активно розвиватися і може викликати запалення уретри, яєчок, придатків, передміхурової залози і сечового міхура. Найбільш часто чоловіки звертаються до лікаря з скаргами не на уреаплазмоз, а на інші захворювання, які провокує ця бактерія.

У більшості людей уреаплазма ніяк не проявляється, і вони стають носіями цієї інфекції. Вони заражають своїх статевих партнерів, навіть не підозрюючи про це. З кожним роком кількість інфікованих прихованими статевими інфекціями людей тільки зростає.

2

Діагностика

Перед здачею аналізів протягом кількох днів необхідно відмовитися від статевих актів. В день забору біоматеріалу мити статеві органи не потрібно. За 2-3 години чоловік не повинен мочитися. Близько 7-10 діб не рекомендовано приймати будь-які медикаменти, а якщо існує необхідність у цьому – необхідно проконсультуватися з фахівцем.

Для виявлення уреаплазми застосовують кілька видів досліджень, які представлені в таблиці:

Відповідний метод дослідження визначає лікуючий лікар. Для взяття матеріалу в сечовипускальний канал вставляють спеціальний зонд, після чого роблять кілька поступальних рухів, які допоможуть зішкребти частинки слизової. Це є необхідною процедурою, так як уреаплазма розмножується не на поверхні слизових, а всередині клітин.

2.1

Розшифровка результатів

Формулювання отриманого результату залежить від вибору аналізу. При методі ІФА (імуноферментний аналіз) буде зазначено кількість присутніх антитіл і результат – позитивний чи негативний. У нормі антитіла до уреаплазми відсутні. При ПЛР-дослідження і бактеріологічному посіві в розшифровці вказують кількість виявлених бактерій.

У нормі В біоматериалі концентрація уреаплазми не перевищує 104 КУО/мл При такому її кількості в організмі не розвивається запальний процес, проте чоловік є носієм інфекції і може заражати статевих партнерів.

Показник 10 3 ступеня також вказує на носійство. Навіть при такій низькій концентрації уреаплазми може розвиватися запальний процес, а в разі зниження імунітету бактерія починає активно розмножуватися, що призводить до тяжких наслідків. Навіть при показниках 10 в 2 ступеня чоловік може інфікувати своїх статевих партнерів, незважаючи на те, що яких-небудь ознак захворювання у нього не буде.

Уреаплазма 10 в 5 мірою є небезпечною для організму людини. При такій концентрації уреаплазмоз починає активно проявлятися і призводить до гострих запальних патологій сечовипускального каналу. При показниках 10 у 6 степені і більше у чоловіків зазвичай вже виявляють уретрит, простатит, цистит або пієлонефрит.

3

Лікування

У більшості випадків при концентрації уреаплазми менше 10 у 4 ступені лікарі не призначають лікування. Але при плануванні зачаття дитини лікування всіх прихованих інфекцій у обох партнерів є обов’язковим, так як бактерії можуть викликати важкі ускладнення під час вагітності або спровокувати безпліддя.

Лікування уреаплазми проводиться за допомогою антибіотиків. Внутрішньоклітинний паразит чутливий до антибактеріальних препаратів наступних груп:

• тетрацикліни (доксициклін, Тигацил, тетрациклін);
• макроліди (джозамицин, кларитроміцин, еритроміцин);
• фторхінолони (ципрофлоксацин, ломефлоксацин, офлоксацин).

Тривалість терапії, вибір медикаментів і їх дозування залежить від тяжкості захворювання. При хронічному уреаплазмозе лікування може тривати 3 тижні і включає 2 різних антибіотика. Якщо терапія не має позитивного результату, медикаменти замінюють і проходять нову схему лікування.

Протягом всієї терапії потрібно відмовитися від сексуальних контактів, вживання алкоголю і куріння, жирної, солоної і гострої їжі. Статевий партнер також повинен проходити курс лікування, так як можливе повторне інфікування. Контрольні аналізи проводять через 2 тижні, а потім через місяць, і тільки у випадку двох негативних результатів можна говорити про повне вилікування.

Якщо пацієнти припиняють приймати медикаменти при видимих поліпшень або не проходять повний курс терапії, то виникає високий ризик рецидиву, так як бактерія залишається в організмі і при сприятливих для неї умовах знову починає проявлятися симптомами уреаплазмозу. Колишня схема лікування не дасть позитивного результату, так як внутрішньоклітинний паразит буде стійкий до цих антибіотиків, і їх доведеться замінити.