vse-zdorovy.info

Сайт про здоров'я: хвороби, симптоми, методи лікування, процедури, ліки та багато іншого

Ретроградна еякуляція: причини і лікування патології у чоловіків

Ретроградна еякуляція – порушення процесу сім’явиверження, який характеризується викидом насінної рідини у зворотному напрямку під час оргазму. Еякулят замість уретри потрапляє в сечовий міхур, так як сфінктер його шийки не скорочується. Якщо все насіння має зворотний струм, то це повна ретроградна еякуляція; якщо ж хоч якась частина потрапляє в уретру, то говорять про часткову ретроградної еякуляції.

1

Симптоми

Основними симптомами ретроградної еякуляції є безпліддя, невелику кількість насіння, що виходить з уретри (2-3 мл), або повна її відсутність («сухий оргазм»), виділення мутної і густий сечі через появу в ній сперматозоїдів після статевого акту.

Ретроградна еякуляція не означає, що організм чоловіка відчуває проблеми сперматогенезу: його сперма все ще здатна провести запліднення. Безпліддя пов’язане з тим, що насіння просто не потрапляє в матку.

Дана патологія не супроводжується якимись суб’єктивними проявами у вигляді болю, свербежу або печіння, тобто сама наявність еякуляту в сечі не несе дискомфорту пацієнта. Проте з часом воно може призвести до зниження лібідо. Звичайно ж зберігається нормальна потенція, і на прийом до фахівця такі пацієнти приходять тоді, коли неможливо провести зачаття дитини.

2

Причини

Причинами захворювання можуть стати вроджені або набуті патології органів сечовидільної системи.

У першому випадку мають на увазі наявність генетично обумовлених вад, таких як поява клапанів в уретрі, аномалій сечового міхура і сім’явивідних проток.

У другому — різні захворювання в організмі чоловіка. Ретроградна еякуляція може розвинутися на тлі:

  • цукрового діабету (порушення вуглеводного обміну речовин): розвивається діабетична полінейропатія, яка порушує іннервацію в малому тазу;
  • лікування гіпертонічної хвороби та патологій серця;
  • неврологічних патологій (травми спинного і головного мозку, перенесений менінгіт, енцефаліт);
  • ендокринних дисфункцій (гіпофункція щитовидної залози, гіпогонадизм);
  • переломів кісток малого тазу, пухлин органів статевої системи;
  • гіперплазії передміхурової залози, простатиту;
  • впадінні сім’яних канальців в сечоводи;
  • парезу шийки сечового міхура;
  • тривалого прийому антидепресантів, психотропних препаратів, побічних ефектів альфа-адреноблокаторів (Омник, Кардура, Профлосин, Урорек, Фокусин);
  • застій венозної крові в тазу;
  • хірургічних втручань уретри, статевого члена, після надлобковій аденомектомії;
  • стриктури уретри;
  • варикоцеле;
  • гемороїдальних шишок, які тиснуть через стінки прямої кишки на сфінктер, в результаті чого не перекривається шийка міхура;
  • чоловічого клімаксу;
  • алкоголізму і наркозалежності;
  • вікових змін.

Застій сперми може призвести до розвитку простатиту. Хронічна форма хвороби призводить до появи спайок. Ті перекривають органи і викликають їх дисфункцію.

Також велику роль відіграє генетична схильність і сидячий спосіб життя.

3

Діагностика захворювання

Для діагностики патології призначають постэякулятроний аналіз. Проводиться шляхом дослідження сечі після статевого акту, в якому і відзначають появу сперматозоїдів і компонентів сперми, підвищення вмісту білка. Потім проводять біохімічний аналіз сім’яної рідини. Для цього лікар просить хворого спочатку спорожнити сечовий міхур, після — помастурбувати і зібрати рідину після еякуляції.

За загальним аналізом проводять УЗД малого тазу, урецистоскопию для встановлення причини захворювання, тест контакту сперми з цервікального слизу. При частковій еякуляції призначають спермограму. Іноді діагностику доповнюють электронейрографией (досліджують швидкість передачі нервових імпульсів) і електроміографією (контроль стану нервово-м’язових синапсів і м’язового тонусу).

4

Лікування

Лікування спрямоване на відновлення нормального процесу сім’явиверження. Досягається хірургічним, консервативним або медикаментозному шляхом.

Друге включає в себе акупунктуру, рефлексотерапію, електростимуляцію уретри, сечового міхура, передміхурової залози, сім’явивідного протоку, фізіотерапевтичні процедури, фізичні вправи для стегон і тазу.

Також чоловікам рекомендують займатися сексом з наповненим сечовим міхуром, так як клапан міхура в цьому випадку знаходиться в закритому положенні. За дві години до статевого акту додатково слід приймати перорально розчин бікарбонату натрію.

Під медикаментозним лікуванням передбачають скасування прийому препаратів, які і призвели до розладу. Після цього зазвичай настає одужання в короткий час.

Якщо ж ретроградна еякуляція з’явилася на тлі цукрового діабету, призначають препарати альфа-ліпоєвої (тіоктової) кислоти (Тиогамма, Октолипен, Берлітіон 600, Тиоктацил 600 Т). Кислота має антиоксидантні властивості, покращує енергетичний обмін нервових волокон і відновлює мікроциркуляцію в нервової тканини.

При симпатичних або парасимпатичних порушення іннервації органів малого таза застосовують препарати эфедринового ряду (Ефедрин, Псевдоефедрин, Іміпрамін). Іноді виписують альфа-адреноміметики (Доксазозин), антихолінергічні (Прозерин) та антигістамінні (Піпольфен, Фенкарол) лікарські засоби, щоб знизити вплив парасимпатики на тонус сечового міхура.

4.1

Оперативне втручання

Хірургічне лікування найчастіше показано пацієнтам з вродженими патологіями сечостатевої системи або при неефективності інших методів. Основний метод полягає у проведенні сфинктеропластики сечового міхура і реконструкції уретри. Метою в даному випадку є відновлення фізіологічного виверження сімені.

Але оперативне втручання має ряд протипоказань:

  • патологія органів в стадії декомпенсації;
  • перенесений інфаркт міокарда;
  • інсульт;
  • загострення інфекційних захворювань сечовидільної системи;
  • декомпенсований цукровий діабет, який приводить до незворотних змін нервових волокон, які іннервують органи сечовиділення;
  • аденома передміхурової залози.

Якщо лікування не дало результатів, то для зачаття дитини пару направляють на ЕКО. Сперма виділяється з постэякуляторной сечі, яку збирають з допомогою катетера. Потім її штучно вводять в матку жінки.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code